Кобринська Наталія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кобринський.
Наталія Кобринська
Наталія Кобринська, 1880-ті
Народилася 8 червня 1855(1855-06-08)[1][2] або 8 червня 1851(1851-06-08)
с. Белелуя, нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна
Померла 22 січня 1920(1920-01-22)[1][2]
м. Болехів, окупована ЗУНР
·тиф
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР
Національність українка
Діяльність письменниця, активістка за права жінок, редакторка, феміністка
Галузь письменник
Відома завдяки українська письменниця, організаторка жіночого руху
Знання мов чеська[3]
Рід Озаркевичі
Батько о. Іван Озаркевич
Мати Теофілія, донька Данила Окуневського

Наталія Іванівна Кобринська (з дому Озаркевич, 8 червня 1855, с. Белелуя Снятинського повіту — 22 січня 1920, м. Болехів) — українська письменниця, організаторка жіночого руху.

Життєпис

Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Паньківський. Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Йосип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лукіянович, Микола Івасюк.
Наталія Кобринська, 1900-ті
Конверт, присвячений 160-річчю Наталії Кобринської

Народилася 8 червня 1855 року в с. Белелуя Снятинського повіту на Станіславщині (нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) у родині священика УГКЦ з поважними національно-культурними традиціями.

Найбільший вплив на неї мав друг Івана Франка публіцист і літературознавець Остап Терлецький. У 1883 році з'явилось оповідання «Шумінська» (пізніша назва — «Дух часу»), а через рік — повість «Задля кусника хліба». Тоді Наталія Кобринська уяснила, що мета її життя — реалізація феміністичних ідей через літературні твори. Цей «нюанс» досить важливий, щоб зрозуміти подальшу діяльність Наталії Кобринської. Іван Франко неодноразово наголошував у заувагах Наталії Кобринській, що її публіцистичні твори не можуть так ефективно служити розвоєві жіночого духу, як твори художні.

Дід Кобринської — Іван Озаркевич (1795–1854) — відомий як перший популяризатор творів письменників України в Галичині, ініціатор українського театрального аматорства, автор і постановник п'єс І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Степана Писаревського та ін. Батько письменниці о. Іван Озаркевич (1826–1903) був депутатом Галицького сейму та Австрійського парламенту (райхсрату), громадським діячем, писав вірші. Мати — Окуневська Теофілія Данилівна (представниця давнього українського роду Окуневські). Двоюрідною сестрою Наталі була Софія Окуневська, яка після смерті матері жила в родині Озаркевичів.

Наталія Кобринська стояла біля витоків українського фемінізму, позитивно націленого не на руйнування, а на будівництво і творчість. Вона стала ініціатором першої української жіночої організації. «Перший вінок» заклав основи розвитку жіночих часописів, які редагували і видавали самі жінки. Він з'явився 1889 р. у Львові за редакцією Олени Пчілки та Наталії Кобринської.

При створенні альманаху до праці були залучені найкращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші.

Видання «Першого вінка» було здійснено завдяки приватним пожертвам та фінансовій підтримці Олени Пчілки. Наталія Кобринська вела активну громадську діяльність, організовувала збір підписів за право жінок навчатися в університетах та гімназіях. До Галицького сейму внеслося ряд вимог і пропозицій щодо захисту прав селян. У 1893—1896 роках Наталія Кобринська займається видавничою справою. Її видавництво «Жіноча справа» випускає у світ три книги альманаху «Наша доля». Це незвичайний для того часу факт, високо оцінений Лесею Українкою та Іваном Франком. Для налагодження ефективнішого книгодрукування Наталія Кобринська виїхала на проживання до Львова. Гадала, що у цьому славному місті з'являться кращі умови і для популяризації феміністичних ідей. Померла 22 січня 1920 року від епідемічного висипного тифу.

Цікавий факт

У травні 1886 року брала участь у вінчанні Михайла та Катерини Грушевських в містечку Скала.[4]

Див. також

Бібліографія

  • Вибрані твори / Н. І. Кобринська. — К.: Держ. Вид-во худож. л-ри, 1958. — 417 с. 4 арк. Фотогр., портр.
  • Вибрані твори / Н. І. Кобринська. — К.: Дніпро, 1980. — 446 с., 2 арк. фотогр.
  • Вибрані оповідання / Н. І. Кобринська. — Л.: Книж.-журн. вид-во, 1954. — 214 с.
  • Оповідання / Н. І. Кобринська. // Ред. І передм. Березинського. — Х.: Рух, 1929. — 427 с.
  • Дух часу: Оповідання, повість / Н. І. Кобринська. — Л.: Каменяр, 1990. — 352 с.

Примітки

  1. ↑ а б в Енциклопедія історії України — Київ: Наукова думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2
  2. ↑ а б в WeChangEd
  3. ↑ Czech National Authority Database
  4. ↑ В. Ханас. Кобринська Наталія Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 106. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела та література

Література

  • Мельник О. Старість і старіння у практиці письма Наталії Кобринської // Україна Модерна. — 23.09.2016
  • Денисюк І. Поборниця прогрессу /І. Денисюк; К.Кріль // Кобринська Н. І. Вибр. твори /Н.І Кобринська.- К., 1980. — С. 5-20.
  • Жовтуля І. Від літератури до фемінізму / І.Жовтуля // Сучасність, 2002. — № 11. — С. 84-89.
  • Качкан В. А. Верховинна естетика: Штрихи до портр. Наталії Кобринської // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: У 2 ч. / За ред. А. З. Москаленка / В. А. Качкан. — К., 1994. — С. 143—151.
  • Погребенник Ф. Три фотопортрети Наталії Кобринської / Ф. Погребенник // Сл. І час, 1995. — № 5/6. — С. 31-32.
  • Кобринська Наталія Іванівна: (8.У1.1855-22.1.1920) // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. / Редкол..: І. О. Дзеверін (відп.ред.). — К., 1990. — Т. 2. — С. 505—506.
  • Кобринська Наталія Іванівна (8.06.1855-22.01.1920) // Українська Журналістика в іменах //За ред. М. М. Романюка; Передм. В.Качкана. — Л., 1994. — Вип. 1. — С. 95-97.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кобринська Наталія Іванівна
S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кобринська_Наталія_Іванівна&oldid=20186394