Колчицький Микола Федорович
| Микола Колчицький | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1941 — 5 липня 1960 | ||
| Церква: | РПЦ | |
| Попередник: | Сергій Воскресенський | |
| Наступник: | Пимен (Ізвеков) | |
| Альма-матер: | Чернігівська духовна семінарія; Московська духовна академія | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 17 квітня 1890 Лоска | |
| Смерть: | 11 січня 1961 (70 років) Москва, СРСР | |
| Священство: | 1914 | |
Микола Колчи́цький (17 квітня 1890, село Лоска, Чернігівська губернія — 11 січня 1961, Москва) — релігійний діяч українського походження, випускник Чернігівської духовної семінарії. Канцлер Московської патріархії (1941-1960) і постійний член Священного Синоду РПЦ.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 17 квітня 1890 року у родині настоятеля Миколаївської церкви села Лоска Кролевецького повіту Чернігівської губернії (нині Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, Україна) священника Хведора Колчицького і його дружини Явдохи.[1]
Навчався у Новгород-Сіверському духовному училищі. У 1911 закінчив Чернігівську духовную семінарію; у 1911 — Московську духовну академію. Прийняв священний сан восени 1914, на IV курсі академії[2].
У 1918 був обраний штатним священником Благовіщенського собору в Харкові.
У 1923 переїхав у Москву. Був зарахований штатним священником до храму Богоявлення у Єлохові, де служив до смерті.
27 грудня 1924 Патріархом Тихоном затверджений на посаді настоятеля Богоявленського храму у Єлохові. У 1938, після закриття однойменного собору у Дорогомілово, цей храм став кафедральным храмом патріаршого місцеблюстителя митрополита Московського і Коломенського Сергія (Страгородського).
У роки Другої світової війни (жовтень 1941 — серпень 1943) перебував з патріаршим місцеблюстителем у евакуації в Ульяновську; з кінця травня 1942 підписувався як «керівник у справах Московської Патріархії».[3]
Під час формування Священного Синоду на Архієрейському соборі 8 вересня 1943 увійшов до числа сталих його членів на посаді Канцлера Московської Патріархії.
25 лютого 1945 зведений в сан протопресвітера.
10 квітня 1945, разом з Патріархом Алексієм I і митрополитом Миколою Ярушевичем був прийнятий Й. Сталіним.
7 лютого 1956 у зв'язку зі смертю митрополита Григорія Чукова призначений за сумісництвом головою Навчального комітету при Священному Синоді.[4]
5 липня 1960 «з нагоди тривалої хвороби» звільнений від посади канцлера Московської Патріархії.
Помер 11 січня 1961, у зв'язку з чим «Журнал Московської Патріархії» у матеріалі, присвяченому Колчицькому, писав: «<…> У його особі Московська Патріархія понесла тяжку втрату, так як протопресвітер М. Колчицький був одним з відомих церковних діячів останніх десятиліть.»[5]
13 січня 1961 у Богоявленському соборі його відспівав Патріарх Алексій I.
Похований в огорожі Преображенського храму в Лукині (Патріарше подвір'я Троїце-Сергієвої лаври, поблизу заміської резиденції Патріархів у Передєлкіно).[6]
Родина[ред. | ред. код]
Мав двох синів і доньку.
Старший син — артист МХАТа і кіноактор Галікс Колчицький, його син — Микола Колчицький, також кіноактор.
Молодший син — Сергій Колчицький, іподиякон патріарха Алексія I; його першою жінкою була Лідія Колчицька (1925—2001), котра протягом майже 60 років була секретарем Патріархії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Государственный архив Черниговской области. Ф. 679. Оп. 10. Ед. хр. 3077. Л. 421 об. — 422.
- ↑ Государственный архив Черниговской области. Ф. 679. Оп. 2. Ед. хр. 4985. Л. 191 об.
- ↑ Галкин А. К. Указы и определения Московской Патриархии об архиереях с начала Великой Отечественной войны до Собора 1943 года [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Вестник церковной истории. 2008. № 2. С. 81
- ↑ Определения Священного Синода [1956.02.07: ввиду кончины председателя Учебного комитета митрополита Григория (Чукова) утвердить новым председателем протопресвитера Н. Ф. Колчицкого, зам. председателя — ректора МДА протоиерея К. И. Ружицкого, членами — инспектора МДА проф. Н. П. Доктусова, члена ХОЗУ Патриархии П. В. Корнилова, инспектора ЛДА проф. Л. Н. Парийского и доцента МДА А. И. Иванова с назначением его и секретарем Учебного комитета] // Журнал Московской Патриархии. М., 1956. № 3. стр. 5
- ↑ ЖМП. 1961, № 2, стр. 24.
- ↑ ЖМП. 1961. № 2. стр. 24—28.
Посилання[ред. | ред. код]
- Колчицкий Николай Федорович на сайт «Русское Православие»
- Колчицкий Николай Фёдорович [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Новомученики и Исповедники Русской православной церкви XX века
- Протоиерей Леонид Ролдугин (15.10.2017). Воспоминания о протопресвитере Николае Колчицком и некоторых служителях Елоховского собора 1930—1950-х годов. Московская Сретенская духовная семинария. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 16 жовтня 2017.
- О протопресвитере Николае Колчицком вспоминает протопресвитер Владимир Диваков [Архівовано 12 лютого 2020 у Wayback Machine.] // pravoslavie.ru, 28 сентября 2017
|
