Комарів (Кельменецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Комарів
Komariv Uspenska cerkva.jpg
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район/міськрада Кельменецький район
Рада/громада Комарівська сільська рада
Код КОАТУУ 7322085201
Облікова картка Комарів 
Основні дані
Населення 1804
Поштовий індекс 60140
Телефонний код +380 3732
Географічні дані
Географічні координати 48°33′35″ пн. ш. 26°59′18″ сх. д. / 48.55972° пн. ш. 26.98833° сх. д. / 48.55972; 26.98833Координати: 48°33′35″ пн. ш. 26°59′18″ сх. д. / 48.55972° пн. ш. 26.98833° сх. д. / 48.55972; 26.98833
Середня висота
над рівнем моря
272 м
Місцева влада
Адреса ради 60140, с.Комарів, вул.Головна, 125; тел. 3-13-15
Карта
Комарів. Карта розташування: Україна
Комарів
Комарів
Комарів. Карта розташування: Чернівецька область
Комарів
Комарів

Комарів у Вікісховищі?

Комарі́в — село в Україні, в Кельменецькому районі Чернівецької області.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії мешкало 1548 осіб (796 чоловічої статі та 752 — жіночої), налічувалось 303 дворових господарства, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік у власницькому селі Романкоуцької волості, мешкало 1507 осіб, налічувалось 315 дворових господарств, існувала православна церква та 3 гончарних заводи[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На полі між селами Комарів та Дністрівка розкопані археологами залишки склоробні пізньоримських часів (ІІІ-IV ст. н. е.). Це єдина відома давньоримська склоробня, розташована поза межами імперії і чи не єдина на теренах Західної України пам'ятка, пов'язана зі Стародавнім Римом[3].

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Арсе́ній (Авксентій Георгійович Стадницький; 22 січня 1862, село Комарове, Бесарабська губернія — † 10 лютого 1936[1], Ташкент) — український богослов, церковний історик та педагог, політик у Російській імперії. Лауреат Макаріївської премії. Випускник Київської духовної академії. Ректор Московської духовної академії (1898—1903).

1907 обраний членом Державної ради Російської імперії від чорного православного духовенства. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), митрополит Ташкентський та Туркестанський (1933—1936) РПЦ, раніше протягом тривалого часу був правлячим єпископом Новгородської єпархії. Від 14 січня 1906 присутній у Священому Синоді (1721—1917) (до 15 квітня 1917).

  • Валігурський Василь Арсенович (нар. 12.05.1938, с. Комарів, тепер Кельменецького району Чернівецької області) — український журналіст, публіцист, редактор. Член Національної спілки журналістів України. Закінчив відділенння журналістики ВПШ при ЦК КПРС. Працював у Кельменецькій районній газеті «Наддністрянська правда», з 1970 р. очолював колектив Сторожинецької районної газети «Радянське село» — «Рідний край». Нагороджений медаллю "За трудову відзнаку[4][5][6].
  • Доцин Іван Васильович (нар. 1958) — український журналіст, видавець, краєзнавець

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 1038)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Давній Рим у бесарабській глибинці: як на Буковині вивчають римську склоробню
  4. Валігурський Василь Арсенійович // Засоби масової інформації Чернівецької області. — Чернівці, 1966. — С. 37
  5. Валігурський Василь Арсенійович // Інформаційний постір Буковини. — Чернівці: Букрек, 2004. — С. 111. — ISBN 966-8500-17-2
  6. Василь Арсенович Валігурський // Інформаційний простір Буковини на початку третього тисячоліття /упорядник Д. І. Миронюк. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2012.- С.256. — ISBN 978-966-399-476-5.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]