Копнін Павло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Копнін Павло Васильович
Народився 1922(1922)
Раменський район, Московська область
Помер 1971(1971)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність філософ, математик
Alma mater філософський факультет МДУ[d]
Посада директор Інституту філософії АН УРСР
Науковий ступінь доктор філософських наук
Відомі учні Мирослав Попович
Член Академія наук СРСР і Національна академія наук України
Відомий завдяки: сучасній київській філософській школі
Нагороди
Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора

Павло́ Васи́льович Копні́н (*1922 — †1971) — радянський філософ, організатор та новатор радянської філософської науки, засновник сучасної київської філософської школи.

Біографія[ред.ред. код]

  • від 1968 у Москві — директор Інститут Філософії АН СРСР, пізніше також професор філософського факультету МДУ.
  • з 1970 — член-кореспондент АН СРСР

Помер у віці 49 років від раку печінки.

Науковий доробок[ред.ред. код]

Розробляв сучасні проблеми гносеології, діалектики, гуманістична інтерпретація марксизму.

  • Член редколегії журналу «Вопросы философии» (з 1963) та Головної редакції «Философской энциклопедии» в 5-х томах під гол. редакцією акад. Ф. В. Константинова (1960—1970), один з авторів підручника «Основы марксистской философии».

Праці[ред.ред. код]

  • Діалектика як логіка і теорія пізнання;
  • Гносеологічні та логічні основи науки
  • Вступ до марксистсько-ленінської гносеології.
  • Идея как форма мышления, К., 1963.
  • Гипотеза и познание действительности, К., 1962
  • Основные вопросы теории диагноза (в соавт. с И. Н. Осиповым), М., 1951

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Копнин Павел Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.