Корбутівка (місцевість)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корбутівка
Житомир
Загальна інформація
Район Богунський
Поштовий індекс 10005
Заклади освіти
та культури
Державний університет «Житомирська політехніка», Житомирський торговельно-економічний коледж , Житомирський базовий фармацевтичний коледж, ЗОШ №32, спорткомплекс «Динамо»
Парки Гідропарк (Житомир)
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap

Корбутівка — колишній хутір поблизу міста Житомира, нині район цього міста, в тому числі з багатоквартирною та приватною житловою забудовою та зоною відпочинку, у тому числі, гідропарком.

Знаходиться на південному заході міста, неподалік ріки Тетерева.

Сюди пролягає тролейбусна лінія з кінцевою зупинкою «Корбутівський гідропарк».

Головною (і найбільшою) вулицею Корбутівки є Чуднівська вулиця - на ній та на Старочудніській знаходяться більшість багатоповерхівок місцини.

Історія[ред. | ред. код]

В урочищі Гремляче розташований курганний некрополь скіфського періоду. На початку 1920-х років тут проводились розкопки під керівництвом Гамченка С.С. Неподалік могильника, на березі струмка Грем’ячка пізніше виявлено залишки поселень милоградського типу.

У складі Російської імперії[ред. | ред. код]

Місцевість відома з кінця XVIII як хутір родини Пантелеймона Корбута, що придбав землі у такого собі Ярошевича.

В 1867 році на хуторі значилось 6 дворів, де мешкало 14 кріпаків.

У 1906 році хутір Корбутівка Троянівської волості Житомирського повіту налічував 18 дворів, де проживало 93 чоловіка.

Поблизу хутора наприкінці XIX століття утворилось так зване "чумне" кладовище, де ховали померлих від різних інфекційних хвороб. Пізніше територію цвинтаря було дещо розширено для розміщення міжконфесійних поховань.

Через Корбутівку до річки Тетерів протікав струмок Холудка.

На мапі 1915 року хутір Корбутівка розміщений в межах вулиці Андріївської (сучасна вул. Чуднівська) з півночі, ріки Тетерів з півдня, провулку 1-го Корбутовського на хуторі Стара Рудня зі сходу, та провулку Шпаковського (сучасна вул. Шпаковська) на хуторі Шпаковського із заходу.

У складі УРСР[ред. | ред. код]

Після входу Української СРР до складу СРСР, починаючи з 1923 року Корбутівка не значиться к окремий населений пункт. Місцевість поступово забудовується.

У 1956 році на Корбутівці відкрито Будинок відпочинку ім. XX з’їзду КПРС.

Наприкінці 1960-х років на Корбутівці збудовано приміщення, в яких розташувався загально технічний факультет КПІ, що згодом реорганізують у Житомирську філію КПІ. У цей же період відкрито Житомирський технікум радянської торгівлі.

Над річкою Тетерів утворено гідропарк з міським пляжем та парк Вічної Слави, в якому 9 травня 1979 року урочисто відкрито монумент Вічної Слави на честь воїнів-визволителів в Другій світовій війні. Пам'ятник являє собою гранітну колону, на якій розміщено скульптурну композицію: воїн, партизан та жінка-патріотка. Поруч горить Вічний вогонь.

Сучасність[ред. | ред. код]

На Корбутівці розмістились навчальні заклади державний університет «Житомирська політехніка», «Житомирський базовий фармацевтичний коледж», «Житомирський торговельно-економічний коледж», загальноосвітня школа № 32. А також спортивний комплекс «Динамо» та амбулаторія загальної практики сімейної медицини № 11.

Культові споруди[ред. | ред. код]

В мікрорайоні на місці, де раніше розташовувався цвинтар, зведено козацьку церкву святого Юрія Переможця ПЦУ, настоятелем якої є протоієрей Олександр Стахурський. Урочисте освячення надкупольного хреста відбулось 6 травня 2014 року.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4
  • Житомир у давнину: історико-археол. нариси / О.О. Тарабукін. — Житомир: О.О. Євенок, 2017. — 299 с.
  • Список населених місць  Волинської губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  • Пам'ятки Житомира: енциклопедія: пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва / за заг. ред. Г. Мокрицького. — Житомир: Волинь, 2009. — 243 с. : фотоілюстр., схеми. — (Енциклопедія Житомира ; т. 2, кн. 1).


Див. також[ред. | ред. код]