Коломієць Інна Антонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інна Антонівна Коломієць
рос. Коломиец Инна Антоновна
Kolomiets 200x254.jpg
Народилася 8 березня 1921(1921-03-08)
Росія Росія,
Алтайський край,
місто Алейськ
Померла 2005(2005)
Національність українка
Громадянство СРСР
Жанр художник, скульптор, кераміст
Навчання Київський художній інститут (1951), аспірантура Академії архітектури УРСР
Напрямок українська скульптура,
реалізм,
монументальна скульптура,
декоративна скульптура
Основні роботи пам'ятники:
• А. Тесленку (1974),
• спаленим селам (Корюківка, 1977),
• Д. Бортнянському та М. Березовському (Глухів, 1995)
Нагороди
Заслужений художник України
Заслужений художник України

І́нна Анто́нівна Коломі́єць (рос. Инна Коломиец, нар. 1921 — пом. 2005) — видатна українська скульпторка, заслужена художниця України (1973), членкиня Національної спілки художників України (1973)[1].

Творчість Інни Коломієць — приклад автентичного національного мистецтва ХХ століття. З 50-х років вона тонко вплинула на вектор розвитку українського соцреалізму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчання та вплив[ред. | ред. код]

В дитинстві на світогляд Інни Коломієць великий вплив мали педагоги, у яких вона вчилась — заслужені діячі мистецтв України Л. Муравіна, І. Ф. Кричевський, професори М. Гельман, К. Єлев та М. Шаронов. Тоді Коломієць мріяла, що стане художницею, а її родина, особливо батько — Антон Семенович Коломієць, директор одного з київських заводів — буде пишатись нею.

Велике значення в житті Інни Коломієць відіграли навчання в аспірантурі Академії архітектури УРСР, спілкування з провідними архітекторами республіки — В. Заболотним, В. Єлізаровим, Е. Катоніним, Ю. Асєєвим, вивчення народної архітектури та зв'язаного з нею народного мистецтва, знайомство з народними митцями, що працювали в експериментальній майстерні Академії архітектури, — В. Федоровою, П. Власенко, О. Желєзняком.

«Перша літера»[ред. | ред. код]

Прийшовши у мистецтво у повоєнний час, Інна Коломієць, яка дісталася «тропою війни» самого Берліна та могла б захопитись у своїй творчості темою, яку добре знала — «війна та перемога», повністю та на довгі роки присвятить себе тематиці «миру».

«Перша літера»

Перша популярність до Інни Коломієць прийшла зі статуеткою, переповненою глибокого змісту, «Перша літера» (1953 рік), випущеною мільонними тиражами[2].


« «Первая буква» / мать сидит с книгой, возле нее девочка, высота 230 мм - так назвала свою работу Инна Коломиец. В этой скульптурной группе все очень просто и вместе с тем преисполнено глубокого содержания – и дочь на первом плане композиции, и фигура матери: она не просто учит читать, она излучает тепло, любовь. Плавные линии силуэта скульптуры, лаконичность изобразительного языка, большая непосредственность и жизненность, – вот характерные черты произведения. Художница здесь говорит не только о счастье матери, но и, об одном из самых главных его условий, о мире. Безгранично счастье и спокойствие, потому что на земле тихо. »

— Журнал «Антиквар» № 7-8, 2011

Становлення майстрині[ред. | ред. код]

Після закінчення художнього інституту в 1951 році Інна Коломієць брала участь майже в усіх великих художніх виставках.

Влітку 1958 року скульпторка продемонструвала свої роботи на персональній груповій виставці, в якій разом з Коломієць брали участь художниці її покоління М. Баринова і Г. Морозова. Коломієць експонувала невеликкі, виконані в майоліці «казкові» композиції за мотивами української класичної поезії та казок: «Русалка та водяний», «Коник-горбоконик», «Лукаш і Мавка», «Жар-птиця», «Кам'яна квітка», «Довбня», «Дівчина у полі», «Материнство».

В п'ятдесяті роки у радянській скульптурі панували тенденції описовості, риси мужньо-аскетичного ідеалу, звужене розуміння реалізму як елементарної правдоподібності. На цьому фоні дуже свіжими здалися казкові твори Коломієць, у яких вона вже тоді намагалася передати своє усвідомлення індівідуальності особистості. Про ці твори писали так[3]:

« Вони не вкладалися в уявлення про декоративну скульптуру. Їх внутрішній світ був такий просторий і непростий, але ще менще вони були схожі на звичайну «скульптуру малих форм», на станкові речі. Їх потужні маси, що течуть то стрімко, то плавно, то раптом круто вскипають під зеленою, срібною, червоною поливою, їх темпераментна ліпка й несподівані композиційні рішення – усе це було її, несумісне із звичаями жанру. »

— Скульптура. Каталог. Спілка художників Української РСР. — Київ, 1968

«Гуцульська пісня» (1962, дерево, приватна колекція)

Про стиль мистецтва, особливості обдарованості, які визначили весь шлях Інни Коломієць, писали так:

« Композиція «Гуцульська пісня» закріпила здобуту удачу. Скульптору пощастило знайти в ній те співвідношення простого і піднесеного, буденного і героїчного, що дає відчуття правди, поза яким найполум'яніша героїка здається надуманою і ходульною, а безсумнівна і така важлива у мистецтві простота обертається на банальність і нудоту. В «Гуцульській пісні» Інна Коломієць відкриває і досліджує джерела героїчного: вони у тому, як просто і свято вірять її герої один в одного, у свій прийдешній день, в свою землю, у тому, як непохитно стоять вони на землі, ніби вростаючи в неї круглими, мов колони, ногами. Для Інни Коломієць все це не абстракція, не ілюстрація, що пояснбє загальновідоме загальнозрозумілим. Вона розповідає про те, що бачить, про те, що думає, мовою совго мистецтва, мовою об'ємів і форм — міцних, сильно акцентованих, приведених до сталого спокою, в якому відчуваєш спресований рух. »

— Скульптура. Каталог. Спілка художників Української РСР. — Київ, 1968

Володимир Цельтнер у персональному каталозі 1968 року дав таку характеристику творчому генію Коломієць[4]:

« Інна Коломієць закохана в наш час — вона, як кажуть художники, «відчуває сучасність». ЇЇ захоплюють і радують не тільки обличчя, вона з задоволенням вводить у свої композиції предмети сьогоднішнього побуту, стверджуючи, що молочні бідони, електричні доїльники й залузні маски електрозварювальників можуть стати темою для справжньої скульптури. Вона досліджує пластику брезентових курток і ватників, білих халатів і чоботів-«кірзачів», відкриває їх приховану красу. »

— Скульптура. Каталог. Спілка художників Української РСР. — Київ, 1968

Творча зрілість[ред. | ред. код]

На честь 300-річчя возз'єднання України з Росією групою художників і архітекторів під керівництвом академіка В. Заболотного, до складу якої входила Інна Коломієць, для Києва був виконаний конкурсний проект тріумфальної арки. За що група одержала першу премію.

Інна Коломієць гостро і по-своєму бачила нові країни, міста, типи людей. Серія робіт після подорожей до Франції, Італії, Іспанії, Японії, Єгипту демонстрували вирішення нових пластичних завдань, що їх майстриня ставила перед собою.

І французька «Продавщиця квітів» (1959), і «Єгиптянка» (1962), і «Стара гейша» (1966), і «На іспанських сходах» наділяють жінку роллю медіума між світом образу і свідомістю глядача, при цьому весь діапазон найтонших проявів життя втілюється у пластиці жіночого тіла. Мистецтво Інни Коломієць то жартівливе (весела іронія «Енеїди»), то безмежно драматичне (цикл робіт «Чорнобиль», «Річки»), то філософське (пам'ятник композиторам Максиму Березовському та Дмитру Бортнянському у Глухові).

З початку 70-х через заборону від органів КДБ Інна Коломієць стала «невиїзною», але продовжила чимало подорожувати територією СРСР.

Участь у виставках[ред. | ред. код]

  • 1951 — Переможець конкурсу на створення скульптурної композиції для кінотеатра «Київ» (Київ)
  • 1957 — Республіканська художня виставка, присвячена 40-річчю Жовтня (Київ)
  • 1957 — Всесоюзна художня виставка, присвячена 40-річчю Жовтня (Москва)
  • 1958 — Групова виставка скульпторів разом з М. Бариновою, Г. Морозовою (Київ)
  • 1958 — Республіканська художня виставка, присвячена 40-річчю ВЛКСМ (Київ)
  • 1960 — Республіканська художня виставка, присвячена декаді української літератури і мистецтва в Москві
  • 1961 — Республіканська художня виставка, присвячена 200-річчю І. П. Котляревського (Київ)
  • 1964 — Республіканська художня виставка, присвячена 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка (Київ)
  • 1964 — Художня виставка, присвячена мистецтву УРСР, БРСР, МРСР (Москва)
  • 1965 — Республіканська художня виставка «На варті миру» до 20-річчя Перемоги радянського народу у ВВВ (Київ)
  • 1965 — Всесоюзна художня виставка «На варті миру» до 20-річчя Перемоги радянського народу у ВВВ (Москва)
  • 1965 — Міжнародна виставка у Монголії (Улан-Батор)
  • 1967 — Республіканська художня виставка, присвячена 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції (Київ)
  • 1967 — Всесоюзна художня виставка, присвячена 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції (Москва)
  • 1968 — Персональна художня виставка (Київ, Луцьк, Рига, Ленінград, Львів)
  • 1970 — Республіканська художня виставка, присвячена 100-річчю з дня народження В. І. Леніна (Київ)
  • 1970 — Всесоюзна художня виставка, присвячена 100-річчю з дня народження В. І. Леніна (Москва)
  • 1970 — Міжнародна виставка «Радянське медальєрне мистецтво» (Варшава, Берлін, Будапешт)
  • 1970 — Художня виставка митців Києва у місті побратимі Кракові
  • 1971 — Республіканська художня виставка, присвячена XXIV з'їзду компартії України (Київ)
  • 1971 — Республіканська художня виставка «Фізкультура і спорт в образотворчому мистецтві» (Київ)
  • 1971 — ІІІ Всесоюзна художня виставка «Фізична культура і спорт в образотворчому мистецтві» (Москва)
  • 1972 — Республіканська художня виставка «Квітуча радянська Україна» (Київ)
  • 1972 — Всесоюзна художня виставка «СРСР — наша батьківщина» до 50-річчя утворення СРСР (Москва)
  • 1972 — Художня виставка мистецтва УРСР, БРСР, МРСР (Москва)
  • 1973 — Художня виставка, присвячена міжнародному жіночому дню 8 березня (Київ)
  • 1973 — Художня виставка ветеранів ВОВ (Київ)
  • 1974 — Республіканська художня виставка «Україна вільна», присвячена 30-річчю визволення Радянської України від німецько-фашистських загарбників (Київ)
  • 1974 — І Республіканська медальєрна виставка (Київ)
  • 1974 — ІІ Всесоюзна медальєрна виставка (Москва)
  • 1974 — Всесоюзна виставка «Квіти і скульптура» (Москва)
  • 1974 — пам'ятник письменнику А.Тесленко в Лохвиці (граніт)
  • 1974 — Пам'ятник художнику І. Падальці в Жорноклевах (бронза, граніт)
  • 1975 — Пам'ятник бджоляру Прокоповичу у Батурині (бронза)
  • 1975 — Республіканська художня виставка «30 років Великої Перемоги» (Київ)
  • 1976 — Республіканська художня виставка «Слава праці» (Київ)
  • 1976 — Всесоюзна художня виставка, присвячена міжнародному дню жінок (Тбілісі)
  • 1977 — Республіканська художня виставка «Ленінським шляхом» (Київ)
  • 1977 — Пам'ятник на честь героїчного опору населення німецько-фашистським загарбникам в Корюківці (бронза, граніт)
  • 1978 — Республіканська художня виставка «60 років ВЛКСМ» (Київ)
  • 1978 — Всесоюзна художня виставка «60 років ВЛКСМ» (Москва)
  • 1978 — Пам'ятник кобзарю Вересаю у Сокирницях (бронза)
  • 1979 — Художня виставка «Навіки разом», присвячена 325-річчю возз'єднання України з Россією (Москва)
  • 1979 — Республіканська художня виставка «Художники — дітям» (Київ)
  • 1980 — Республіканська художня виставка, присвячена 110-м роковинам з дня народження В. І. Леніна (Київ)
  • 1995 — пам'ятник композиторам Максиму Березовському та Дмитру Бортнянському у Глухові (бронза, граніт)
  • 2000 — Персональна виставка у Виставковому залі «Митець» (Київ)
  • 2003 — Персональна виставка в галереї «Гончари» (Київ)
  • 2006 — Персональна виставка в музеї Гончара[5]
  • 2007 — Персональна виставка в Чехії
  • 2010 — Персональна виставка в галереї Pit-art (Київ)
  • 2012 — Приватна експозиція повної колекції робіт Інни Коломієць ONLY1LIFE (Київ)[6]

Роботи Інни Коломієць знаходяться в Музеї сучасного мистецтва України[7], українських художніх та краєзнавчих музеях, а також у приватних українських та європейських колеціях.

Обрані роботи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна Спілка Художників України. Архів оригіналу за 17 грудень 2014. Процитовано 30 квітень 2012. 
  2. «Образцы эпохи. Модели Инны Коломиец для фарфора: опыт атрибуции» // журнал «Антиквар» № 7-8, 2011 (рос.)
  3. Інна Коломієць. Скульптура. Каталог. Спілка художників Української РСР. — Київ : Реклама, 1968. — С. 3.
  4. Інна Коломієць. Скульптура. Каталог. Спілка художників Української РСР. — Київ : Реклама, 1968. — С. 5.
  5. Музей Івана Гончара
  6. ONLY1LIFE luxury concierge number one (рос.)
  7. Музей сучасного мистецтва України

Джерела[ред. | ред. код]