Костел Успіння Пресвятої Богородиці (Рудки)
| Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії | |
|---|---|
 | |
| 49°39′10″ пн. ш. 23°29′19″ сх. д. / 49.6528° пн. ш. 23.4886° сх. д. | |
| Тип споруди | костел |
| Розташування |  Україна, Ру́дки |
  Костел Успіння Пресвятої Богородиці (Рудки) (Україна) | |
 | |
 Костел Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі | |
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (жовтень 2016) |
Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Рудках[1] (пол. Kościół Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny) — культова споруда, санктуарій Матері Божої Львівської архідієцезії РКЦ в Україні в місті Рудки (нині Самбірський район, Львівська область, Україна).
1876 року в крипті костелу був похований дідич Рудок Александер Фредро — дід митрополита Андрія Шептицького.
Близько 1435 року в Рудках (на той момент — присілку Бенькової Вишні) виник та був освячений дерев'яний храм і латинська парафія фонду Андрія св. Адальберта Празького (Войцеха), підпорядкована Перемишльській єпархії. Близько 1550 року храмом заволоділи протестанти, перетворивши його на кальвінський збір та знищивши храмові привілеї.
У 1612 році Юрій Чурило передав до храму православну ікону Богоматері першої половини XVI століття, випалену на Кримських церквах на Поділлі (за іншими даними, із села Желізниця (пол. Żeleznica)). У наступні століття ікона була шанованою як у католиків, так і православних.
У 1655 році Анджей, підкоморій Сянік, син власника Рудок Єжи й Зофії Фредрів, почав будівництво нового храму. Роботу перервав шведський потоп. У 1660 році Анджей з Грудова, канонік хелмінський, пробощ у Рудках, дідич Підгайчиків, Рудок, Вістовичів, записав фонд для 4 вікаріїв при костелі. Кам'яний храм побудований у 1728 році коштом жидачівського чесника Міхала Урбанського й освячений у 1841 році.[2] 2 липня 1921 року єпископ у Перемишлі Юзеф Пельчар (вважається святим) увінчав образ Рудківської Божої Матері.
Навесні 1946 року у будинку відкрили сховище продовольства і ветеринарну аптеку. Ікону шляхом контрабанди вивезли до семінарії в Перемишль.[3] У 1950 році її відреставрували. У 1961 році ікона була повторно освячена єпископом Франциском Бардою. У 1968 році образ був переданий церкві в село Ясен, де створювався марійський центр. Інтронізацією керував кардинал Кароль Войтила. У ніч з 7 на 8 липня 1992 року чудотворний образ був викрадений.[4]
У грудні 1995 року в Рудках з'явилась копія зображення, яку 2 липня 1996 року затвердив архієпископ Мар'ян Яворський. Цього ж дня 2003 року церкву оголошено Святилищем Рудківської Богоматері.[5]
Храм є тринавною базилікою, яка може вмістити близько 2000 людей.
Як і костели святого Мартина (Семенівка), Святої Трійці (Устя-Зелене) і святого Лаврентія (Радимно) споруда вирізняється скромними лінійними архітектонічними поділами.[6]
-
-
-
Дзвіниця -
Дзвіниця -
Дзвіниця
- ↑ Костел Успіння Пресвятої Богородиці — іноді.
- ↑ Artykuł «Nowe sanktuarium maryjne na Ukrainie». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Artykuł: «10. rocznica ponownej koronacji obrazu Matki Bożej Rudeckiej». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Media, Instytut Gość (8 липня 2016). Maryja wybrała to miejsce. Instytut Gość Media. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ Святині, РУДКИ, Успіння П.Д.М. | Костели і каплиці України. www.rkc.in.ua. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ Betlej A. Kościół parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — T. 18. — Cz. I :Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego). — S. 308. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- Rudki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 915. (пол.) — S. 915—919. (пол.)
- Санктуарій Рудківської Матері Божої [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Сайт Львівської архідієцезії.
|
Це незавершена стаття про католицтво. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |