Котенко Сергій Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Котенко
Сергій Леонідович Котенко
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Котенко Сергій Леонідович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 липня 1967(1967-07-16)
м. Гайсин, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть 9 березня 2022
під м. Запоріжжя, Україна
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Сергій Леонідович Котенко (16 липня 1967, м. Гайсин, Вінницька область, Українська РСР, СРСР — 9 березня 2022, під м. Запоріжжя, Україна) — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (16 березня 2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Сергій Котенко народився 16 липня 1967 року у місті Гайсині Вінницької області.

У 1989 році закінчив Кам'янець-Подільське вище військове інженерне командне училище. Проходив службу на інженерних посадах, був направлений на службу в м. Мирний в Якутії. Від 1992 року проживав із родиною у м. Гайсині. Був командиром взводу, очолював навчальний курс. Прослужив в армії 22 роки.

У 2014—2015 роках очолював Гайсинську РДА, згодом повернувся на військову службу.

Командир батальйону 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи». Брав участь в Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних сил на сході України. Військовий позивний — «Ратибор». Тримав рубежі м. Попасна Луганської області (2015—2016), с. Водяне Донецької області (2017—2018), смт Станиця Луганська Луганської області (2019—2020), поряд із м. Світлодарськ Донецької області (2020—2021).

З 24 лютого 2022 року приймав участь у російсько-українській війні. Завдяки його мужнім діям та особистій рішучості було знищено кілька колон ворожої техніки[1].

Загинув 9 березня 2022 року в бою з російськими окупантами під Запоріжжям. Похований 11 березня у місті Гайсин Вінницької області. За два дні до цього, у боях під Миколаєвом, поліг його брат — Олександр Котенко, який служив у батальйоні «Айдар»[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (2019) — за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, громадянську мужність, самовідданість у відстоюванні конституційних засад демократії, прав і свобод людини, вагомий внесок у культурно-освітній розвиток держави, активну волонтерську діяльність[4].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]