Крейсери проєкту 1144

Важкі атомні ракетні крейсери проєкту 1144 «Орлан»

Перший крейсер проєкту 1144 Орлан (Кіров) «Адмірал Ушаков». 1 липня 1992
Проєкт
Будівники:	«Балтійський завод», м Ленінград
Будівництво:	1973—1989
У експлуатації:	1977—дотепер
Заплановано:	5(за іншими даними 7)
Побудовано:	4
Активні:	1
На консервації:	1
Основні характеристики
Водотоннажність:	25860 т
Довжина:	250,1 м
Ширина:	28,5 м
Осадка:	10,3 м
Потужність:	163 000 к.с.
Двигуни:	атомна енергоустановки
Швидкість:	31 вузол
Автономність:	60 діб
Екіпаж:	759 осіб
Озброєння:	Радіолокаційне озброєння: МР-145 МР-184 3Р41 МР-710М Фрегат-М Артилерія: 2×100-мм артилерійських установки АК-100 або 1×130-мм АК-130 Зенітна артилерія: 8×ЗУ АК-630, або 6×ЗРАК «Кортик Протикорабельне озброєння: 20 ПУ ПКР П-700 «Граніт» Протичовнове озброєння: ПЛУР «Заметіль» або ПЛУР «Водопад», РБУ-6000 «Смерч-3» або РБУ-12000 «Удав» Зенітне ракетне озброєння: 2×2 «Оса-М» (40 ракет) або 8×8 «Кинджал» (64 ракети) 48 - С-300Ф, 46 - С-300ФМ. (Усього 94 ЗКР С-300Ф/С-300ФМ)1

Важкі атомні ракетні крейсери проєкту 1144 «Орлан» (рос. Тяжёлые атомные ракетные крейсеры проекта 1144, шифр «Орлан», код НАТО — англ. Kirov class) — серія з чотирьох високоавтономних важких атомних ракетних крейсерів, побудованих на Балтійському заводі для радянського ВМФ. З часу вступу в дію головного корабля в 1980 році і до цього дня залишаються найбільшими і найбільш потужно озброєними ракетними крейсерами світу. В даний час — єдиний в складі російського ВМФ тип надводних кораблів з ядерною енергетичною установкою.

Історія

Проєктування

Розробку проєкту було доручено вести колективу Північного проєктно-конструкторського б'юро в Ленінграді, головним конструктором і керівником колективу проєктувальників був призначений Б. І. Купенський, до цього був головним конструктором перших радянських газотурбінних ЕМ (БПК). Від ВМФ головним спостерігачем за проєктуванням і будівництвом корабля з самого початку і до остаточної передачі флоту капітан 1 рангу А. А. Савін.

Будівництво і випробування

З 1973 по 1996 рік за проєктом 1144/11442 на Балтійському заводі (м. Ленінград, нині — Санкт-Петербург) побудували чотири важких атомних ракетних крейсера (ВАРКР).

26 березня 1973 на Балтійському заводі був закладений головний корабель проєкту 1144 — важкий атомний ракетний крейсер «Кіров».

Під час будівництва кораблю було присвоєно заводський номер № 800. Спуск на воду «Кірова» відбувся 27 грудня 1977, а 30 грудня 1980 крейсер був переданий флоту.

Крейсер «Калінін», 1991 рік

Ще під час добудови «Кірова» на плаву, 26 липня 1978 року, заклали другий корабель серії — заводське «замовлення 801», ВАРКР «Фрунзе». Його спуск на воду відбувся 26 травня 1981 року а 31 жовтня 1984 року новий крейсер став до ладу.

Третій крейсер — «Калінін» — заклали 17 травня 1983 роки як «замовлення 802». Спустили корабель на воду 25 квітня 1986 року. Нарешті, 30 грудня 1988 року Балтійський Завод передав флоту новий ВАРКР.

Крейсер «Петро Великий»

У 1986 році, 25 квітня, завод розпочав будівництво останнього корабля серії — «замовлення 803», ВАРКР «Петро Великий» (спочатку називався «Куйбишев», потім — «Юрій Андропов»). Його будівництво істотно затримав розпад СРСР і пов'язаний з цим розвал оборонної промисловості; тим не менш, в цих умовах Росія змогла добудувати крейсер в 1996 році. Після добудови корабель пішов на ходові випробування, які, відповідно до плану, проводилися в суворих умовах Заполяр'я. 9 квітня 1998 року новий атомний крейсер був переданий флоту. На даний момент ТАРКР «Петро Великий» є найпотужнішим ударним кораблем не тільки у військово-морському флоті Росії, але і у всьому світі^{[джерело?]}.

У 1988 році було видано замовлення на будівництво п'ятого крейсера цього типу (заводський номер № 804, передбачалося присвоїти назву «Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов») — але в 1990 році в зв'язку зі скороченням оборонних видатків замовлення було скасовано, і крейсер на стапелі не закладався.

Доля кораблів проєкту

Крейсер Фрунзе, 1986 рік

Перший крейсер «Кіров» був введений в дію в 1980 році і служив у складі Північного флоту. Під час служби носив звання Червонопрапорного. Брав участь в декількох бойових службах, в 1989 році брав участь у порятунку екіпажу аварійного підводного човна «Комсомолець». Виведений в резерв після аварії 1990 року. 27 травня 1992 перейменований в «Адмірал Ушаков».

«Фрунзе» став до ладу в 1984 році і служив в складі Тихоокеанського флоту. 27 травня 1992 перейменований в «Адмірал Лазарєв».

«Калінін» став до ладу в 1988 році і служив в складі Північного флоту. 27 травня 1992 року перейменований в «Адмірал Нахімов». Корабель має постійне місце базування в місті Сєверодвінськ. З 2013 року почалася глибока модернізація крейсера за проєктом 11442М.

«Петро Великий» вийшов на випробування в 1996 році, був прийнятий флотом 19 квітня 1998 року. До 27 травня 1992 року називався «Юрій Андропов». У жовтні 1996 р «Петро Великий» знаходився в Балтійському морі на ходових випробуваннях. Розганяли корабель до максимального ходу, визначали маневрені елементи — інерцію, вибіг, діаметр циркуляції. Під час одного з таких маневрів 27 жовтня 1996 о 21 год 27 хв за московським часом в носовому машинно-котельному відділенні сталася аварія: високим тиском сухого перегрітого пару розірвало трубу, що вела від парового трубопроводу головної турбіни до запобіжного клапану. Під напором 35 атмосфер розпечена газова суміш (температура перевищувала 300 °C) вирвалася з тринадцятисантиметрового розлому труби і, трощачи в пил скловолокно та азбест ізоляції, почала заповнювати зверху вниз простір котельні. Загинуло 5 людей і шість було обпалено. Корабель має постійне місце базування в порту Сєвєроморськ.

Характеристика

Корпус

Крейсери типу «Кіров» мають корпус з подовженим (більш ніж на дві третини від загальної довжини) півбаком. Водонепроникні перегородки ділять його на 16 головних відсіків. По всій довжині корпусу йдуть п'ять палуб. У носовій частині під бульбовим обтічником розташовується нерухома антена гідроакустичного комплексу «Полином». У кормі крейсерів проєкту «Орлан» обладнаний підпалубний ангар, розрахований на постійне базування трьох вертольотів, а також приміщення для зберігання авіаційного боєзапасу та пального і підйомник для подачі вертольотів на верхню палубу. Там само, в кормовій частині, розташовується відсік з підйомно-опускним пристроєм буксированої антени гідроакустичного комплексу «Поліном».

Розвинені надбудови виконані з широким використанням алюмінієво-магнієвих сплавів. Основна частина озброєння зосереджена в носовій частині корабля і в кормі.

Від бойових ушкоджень крейсер захищає подвійне дно по всьому корпусу, протиторпедний захист, а також локальний бронезахист життєво важливих частин корабля. Поясної броні, як такої, на крейсерах типу «Кіров» немає — бронезахист розташований в глибині корпусу — але уздовж ватерлінії від носа до корми прокладений потовщений пояс обшивки висотою 3,5 м (з них 2,5 м вище ватерлінії і 1 м нижче неї), який грає важливу роль в конструктивному захисті корабля.

Бронювання

Крейсер «Кіров» став першим після Другої Світової війни ударним кораблем, в проєкті якого було передбачено досить розвинене бронювання. Машинні відділення, реакторні відсіки і ракетні льохи комплексів «Граніт» та «Заметіль» захищені з бортів 100-мм (нижче ватерлінії — 70 мм) і з боку палуби 70-мм бронею. Отримали броньовий захист також приміщення головного командного пункту і бойового інформаційного посту корабля, які розташовуються усередині корпусу крейсера на рівні ватерлінії: їх прикрили 100-мм бічними стінками з 75-мм траверзою і дахом. Крім того, в кормі броня є по бортах (70-мм) і на даху (50-мм) вертолітного ангара, а також навколо сховища авіаційного палива і боєзапасу; локальне броньове прикриття розміщено і над румпельним відділеннями. Бронезахистом обладнані також артилерійські установки і їхні сховища боєзапасів.

Енергетична установка і ходові характеристики

Атомна енергоустановка з реакторами КН-3 (активна зона типу ВМ-16), хоча і створена на базі криголамних реакторів типу ОК-900, має суттєві відмінності від них. Найголовніше — в паливних збірках (виробник — машинобудівний завод в місті Електросталь) розміщується уран з високим ступенем збагачення (близько 70 %). Термін роботи такої зони до наступної перезарядки 10-11 років. Реактори двоконтурні, водо-водяні, на теплових нейтронах. Як сповільнювач і теплоносій застосовується вода високої чистоти (бідистилят), яка під великим тиском (близько 200 атмосфер) циркулює через активну зону реакторів, забезпечуючи кипіння другого контуру, який і йде в турбіни у вигляді пари.

Особливу увагу було приділено відпрацюванню схеми застосування двохвальної енергетичної установки корабля, потужність на кожному валу якої досягла 70 тисяч кінських сил. Комплексно-автоматизована АЕУ розміщувалася в трьох відсіках і включала два атомні реактори із загальною тепловою потужністю 342 МВт, два турбозубчатих агрегати (розташовані в носі і в кормі від реакторного відсіку) і два резервних автоматизованих котла КВГ-2, встановлених в турбінних відділеннях. Система пароподачі дозволяє подавати пару до будь-якої установки з будь-якого борту. Основні параметри котлоагрегату: температура перегрітої пари при тиску 66 кг / см — 470 градусів, ККД котлів до 84 %, маса сухого котла 50 тонн. Продуктивність по 115 т пари на год. При роботі тільки резервної енергетичної установки — без допомоги атомних реакторів — крейсери типу «Кіров» здатні розвивати швидкість 17 вузлів і пройти на цій швидкості 1300 миль. Атомні реактори забезпечують необмежену дальність плавання і швидкість повного ходу 31 вузол.

Електростанція крейсера включає в себе чотири паротурбогенератори по 3 МВт і чотири газотурбогенератори «Пролетарського заводу» за 1,5 МВт, розміщених в чотирьох автономних відсіках. Моторесурс кожного з них становить до 50 тисяч годин.

Енергетична установка крейсера проєкту 1144 могла б забезпечувати електрикою і теплом місто з населенням в 100—150 тис.жителів.

Велика водотоннажність і продумані обводи корпусу забезпечують крейсерів проєкту 1144 чудову морехідність, що дуже важливо для океанських кораблів.

Екіпаж і населеність

Екіпаж крейсерів проєкту 1144 становить 759 осіб (в тому числі 120 офіцерів).

На кораблі близько 1600 приміщень, серед яких 140 одно- і двомісних кают для офіцерів і мічманів, 30 кубриків для матросів і старшин (на 6-30 чоловік в кожному), 220 тамбурів, 49 коридорів загальною довжиною майже в 20 кілометрів, 15 душових, дві лазні, одна сауна з басейном 6×2,5 м. Є також двох'ярусний медичний блок, де є лазарети-ізолятори, аптека, рентген-кабінет, амбулаторія, стоматологічний кабінет і операційна. Кожен з атомних крейсерів типу «Кіров» оснащений спортзалом, має три кают-компанії (мічманську, офіцерську і адміральську), а також салон для відпочинку. На кораблі обладнана власна телестудія, а в надбудові розташовані два пасажирських і один вантажопасажирський ліфт.

Представники проєкту

Кольори таблиці:

•      — недобудований або утилізований не спущеним на воду
•      — діє у складі ВМФ РФ
•      — діючий у складі не російських ВМС або як цивільне судно
•      — списаний, утилізований чи втрачений
•      — знаходиться на зберіганні

Назва	б/н	Верф	Зав. №	Закладено	Спущено	В строю	Флот	Стан	Примітки
«Кіров»	090	Балтійський завод	800	26.03.1974	27.12.1977	30.12.1980	ПФР	З 1991 не виходив в море. В утилизації з 2019 року Списаний	З 1992 по 2002 рік — «Адмірал Ушаков».
«Адмірал Лазарєв»	015	Балтійський завод	801	26.07.1978	26.05.1981	31.10.1984	ТФР	З середини 90х не виходив в море. В утилізації з 2021 року Списаний	До 27.05.1992 — «Фрунзе».
«Адмірал Нахімов»	080	Балтійський завод	802	17.05.1983	25.04.1986	30.12.1988	ПФР	З 1997 не виходив в море. На модернізації	До 27.05.1992 — «Калінін». Повернення у склад флоту після модернізації заплановано на 2023 рік.
«Петро Великий»	099	Балтійський завод	803	25.10.1986	29.04.1989	19.04.1998	ПФР	В строю	При закладці «Куйбишев»

Озброєння

Повітряний знімок носової частини «Кірова»:

   4 30-мм корабельних установок ППО АК 630

   2 зенітно-ракетні пускові установки « Оса-М» класу «Земля-повітря»

   20 пускових установок крилатих ракет « Граніт»

   12 пускових установок ракет С-300Ф

   Протичовнова ракетна установка «Заметіль»

Всі чотири побудованих крейсери, зберігаючи головний ударний комплекс незмінним, значно відрізняються один від одного за складом допоміжного озброєння, яке удосконалювалося з часом. У зв'язку з цим головний «Кіров» будувався за проєктом 1144, а решта три крейсера — по поліпшеному проєкту 11442. При цьому кораблі проєкту 11442 також в повному обсязі ідентичні між собою.

На першому крейсері «Кіров» для запуску ПЛУР «Заметіль» використовувалася окрема пускова установка в носовій частині, на решті — ПЛУР «Водопад» запускалися з торпедних апаратів, виведених в лацпорти по бортах.

Тільки на «Кірові» були встановлені 2 одноствольні 100-мм артустановки АК-100, на трьох наступних — 1 спарена 130-мм башта АК-130.

ЗРК ближньої оборони на перших трьох крейсерах — 2х2 «Оса-МА» (40 ракет), на «Петрі Великому» — 8х8 «Кинджал» (64 ракети).

3D-модель АК-130

На «Кірові» і «Фрунзе» носовий реактивний бомбомет належав до типу РБУ-6000 «Смерч-3», на «Калініні» і «Петра Великого» — РБУ-12000 «Удав-1».

На «Кірові» і «Фрунзе» функції зенітної артилерії ближньої дії виконували 8 шестиствольних 30-мм автоматів АК-630, а на «Калініні» і «Петра Великого» встановлено по 6 зенітних ракетно-артилерійських комплексів (зрак) «Кортик».

Головний ударний комплекс

ПКР П-700 «Граніт» — надзвукова крилата ракета третього покоління зі зниженим профілем траєкторії польоту до цілі. Довжина ракети — 10 м, діаметр — 0,85 м. При стартовій вазі 7 т ракета розвиває швидкість 2,5 М і може доставити звичайну бойову частину масою 750 кг або ядерний заряд-моноблок потужністю до 500 кт на відстань до 625 км. Існує також варіант бойової частини у вигляді паливно-повітряного боєзаряду (об'ємного вибуху).

Система наведення інерціальна з радіокомандною системою коригування траєкторії польоту і боєголовкою з активною радіолокаційною системою самонаведення на кінцевій ділянці (здатною здійснити захоплення цілі на відстані до 37 км). Рухова установка: кільцевий твердопаливний прискорювач і маршовий турбовентиляторний двигун КР-93.

Загоризонтне цілевказування і наведення може здійснюватися літаком Ту-95РЦ, вертольотом Ка-27 або космічною системою супутників «Легенда-М». Ракета призначена для боротьби з авіаносними ударними групами і здатна діяти не тільки проти з'єднань кораблів всіх класів в ході збройних конфліктів будь-якої інтенсивності, але і ефективно вражати цілі на узбережжі противника звичайною бойовою частиною. При необхідності кораблі з комплексом «Граніт» можуть бути резервом вирішення завдань Морських стратегічних ядерних сил.

Двадцять ПКР «Граніт» встановлені під верхньою палубою, з кутом піднесення 60 °. Пускові установки СМ-233 виготовлялися на ПО «Ленінградський металевий завод». З огляду на те, що ракети «Граніт» спочатку призначалися для підводних човнів, перед пуском установка повинна заповнюватися забортною водою. Модифікація ПКР «Граніт», що встановлена​на кораблях оновленої серії проєкту 11442, не контролюється після запуску. У режимі швидкого вогню одна ракета, що виконує роль «навідника», летить по високій траєкторії, щоб максимально збільшити площу захоплення цілі, в той же час інші ракети летять за низької траєкторії. У польоті ракети обмінюються інформацією про цілі. Якщо ракета «навідник» знищена, тоді одна з решти ракет автоматично приймає на себе її функції. Ракетна система стійка по відношенню до радіоперешкод противника. З досвіду бойової і оперативної підготовки ВМФ, збити таку ракету вкрай складно. Навіть якщо вразити «Граніт» протиракетою на термінальній ділянці, крилата ракета через свою величезну масу і швидкість може зберегти достатній імпульс, щоб долетіти до корабля-мети. Однак, слід зазначити, що при стрільбі на більшу дальність ракета більшу частину траєкторії змушена летіти на значній висоті (10-15 км), щоб заощадити запаси палива, і дуже вразлива для патрульних винищувачів і ЗРК, що задовольняють вимогам по дальності.

Універсальне і зенітне озброєння

Всі крейсери проєкту 1144/11442 несуть у вигляді основного засобу ППО далекої зони дії ЗРК С-300Ф «Форт». На перших трьох крейсерах — по 2 комплекси, кожен з яких включає в себе по 6 пускових установок вертикального старту (всього на крейсері, таким чином, 12 ПУ ЗРК «Форт», по 8 ракет на кожну установку — разом 96 ракет типу 5В55РМ). Комплекс проходив випробування на БПК «Азов» в кінці 1970-х років і завершив їх уже на атомному крейсері «Кіров» після його добудови. У 1980-х роках «Форт» був одним з найбільш сучасних і досконалих корабельних засобів ППО в світі. Кожен такий комплекс здатний одночасно обстрілювати до 6 малорозмірних маневрених цілях (супроводжувати — до 12) і наводити на них 12 ракет в умовах впливу активних і пасивних перешкод. Цілі, що летять зі швидкістю до 1300 м/с (4680 км/год, що відповідає вже балістичним ракетам — протикорабельні ракети істотно повільніші), комплекс «Форт» здатний вражати на дальності від 5 до 75 км від корабля і висотах від 25 м до 25000 м.

Четвертий корабель серії («Петро Великий») озброєний одним комплексом «Форт», а замість другого встановлений покращений З-300ФМ «Форт-М».

Зенітне озброєння крейсера «Кіров» (пр. 1144)

Найпомітніша відмінність «Кірова» від решти серії — дві 100-мм вежі АК-100 замість однієї двухорудійной 130-мм АК-130 Крім комплексів «Форт», ППО крейсера проєкту 1144 забезпечували 2 зенітно-ракетних комплекси близької дії «Оса-МА», що включають в себе дві двохбалочні ПУ ЗІФ-122 (в похідному положенні забираються під кришки в палубі), боєзапас з 40 ракет 9МЗЗ і дві системи управління 4Р-33.

Як універсальне озброєння крейсер ніс дві одноствольні 100-мм (довжина ствола — 60 калібрів) артустановки АК-100 з системою управління артилерійським вогнем «Лев». Боєзапас до них становить 1200 пострілів.

Ближню протиповітряну і протиракетну оборону здійснювали вісім шестиствольних 30-мм автоматичних скорострільних артустановок АК-630М, об'єднані в 4 комплекси по 2 вежі з системою управління «Вимпел» в кожному. Загальний боєзапас зенітних автоматів становив 48 тисяч 30-мм снарядів.

Зенітне озброєння крейсерів «Фрунзе», «Калінін» і «Петро Великий» (пр. 11442)

На третьому в серії крейсері «Калінін» був встановлений вдосконалений варіант комплексу С-300Ф «Форт» з ракетою 48Н6, уніфікованою з сухопутним комплексом С-300пм. Так як ракета 48Н6 була більша за габаритами (довша), ніж ЗУР 5В55РМ — для неї була доопрацьована пускова установка Б-203А. Ракети 48Н6 були вперше представлені в 1990 році. Для них максимальна швидкість була збільшена з 1300 до 1800 м/с, вага бойової частини зросла від 130 до 150 кг, межа зони ураження розширена до 93 км, а максимальна висота — до 27 км. Нові ракети, як і попередні версії 5В55РМ, використовують активний метод наведення (через РЛС ракети) і можуть перехоплювати, крім аеродинамічних цілей, і балістичні ракети противника. Обидві корабельні системи можуть включати інфрачервону систему наведення для зменшення уразливості від перешкод. Зенітна ракета 48Н6 при необхідності може бути використана по надводній цілі, в тому числі за межами виявлення корабельними локаторами.

На четвертому кораблі серії — «Петра Великого» — носовий комплекс «Форт» замінений на покращений З-300ФМ «Форт-М» з новим антенним постом. При модернізації комплексу «Форт-М» на «Петра Великого» ракети 48Н6 були замінені на більш сучасні 48Н6Е2 з максимальною дальністю пуску 200 км і поліпшеними характеристиками ураження балістичних цілей (ракети уніфіковані з сухопутним комплексом С-300ПМУ2). Через конструктивні особливості нового варіанту боєкомплект ракет зменшили на 2 (до 46). Таким чином, крейсер «Петро Великий» озброєний одним комплексом С-300Ф з 48 ракетами 48Н6 і одним комплексом С-300ФМ з 46 ракетами 48Н6Е2. Решта крейсерів проєкту 11442, як і головний корабель, озброєні двома комплексами С-300Ф «Форт» з боєзапасом в 96 ракет 5В55РМ або 48Н6.

Зенітно-ракетний комплекс «Кинджал», що входить в проєкт 11442, фактично з'явився тільки на крейсері «Петро Великий». Головне завдання комплексу — вражати повітряні цілі, що прорвалися крізь першу лінію ППО корабля (утворену ЗРК «Форт»). Ракети цього ЗРК (моделі 9М330) — одноступінчасті, твердопаливні, телекеровані, уніфіковані з ракетою комплексу ППО сухопутних військ «Тор-М1». Старт ракети — вертикальний, під дією катапульти, тобто з непрацюючим двигуном. Перезарядка — автоматична, з інтервалом пуску 3 сек. Дальність виявлення цілі в автоматичному режимі — 45 км, число одночасно обстрілюваних цілей — 4, час реакції — 8 сек. Автоматичний режим наведення (без участі особового складу) працює на принципі штучного інтелекту.

На борту кожного корабля проєкту 11442 за специфікацією повинно розміщуватись по 128 таких зенітних ракет (16х8), але в зв'язку з тим, що для перших двох крейсерів проєкту 11442 («Фрунзе» і «Калініна») не встигли випробувати і виготовити ці комплекси, на них зберегли для ближньої оборони по 2 ЗРК «Оса-МА». Навіть «Петро Великий», добудований в 1996 році, при вступі до ладу отримав тільки половину штатного комплекту «Кинджалів» (8 пускових установок замість 16).

«Кортик» — зенітно-ракетно-артилерійський комплекс ближньої оборони, покликаний замінити собою 30-мм шестиствольні установки АК-630. Зрак «Кортик» в радіолокаційному та телевізійно-оптичному режимах забезпечують повну автоматизацію бойового управління від виявлення до знищення. Установка має по два 30-мм шестиствольних автомата АТ-18 з сумарною скорострільністю 10 тис. пострілів в хвилину і два блоки по 4 двоступеневих ракети 9М311 з осколково-стрижневою бойовою частиною і неконтактним детонатором. У підвежевому відділенні перебувають 32 такі ракети в транспортно-пускових контейнерах. Ракети уніфіковані з сухопутним комплексом 2С6 «Тунгуска» і здатні вражати протикорабельні ракети, керовані бомби, літаки і вертольоти супротивника — в тому числі, малопомітні.

Система управління зрак «Кортик» складається з радіолокаційної і телевізійної систем, пов'язаних між собою з використанням елементів штучного інтелекту. Весь процес — від пошуку цілей і до їхнього знищення — повністю автоматизований. Дальність дії ракетної частини комплексу — 1,5-8 км, достріл 30-мм автоматами ведеться на відстані 1500-50 м. Висота польоту — 5-4000 м. Дві установки зрак «Кортик» розташовані в носовій частині корабля по обидва боки від ПКР «Граніт», а чотири інші — на кормовій надбудові. Всього на кожному з трьох кораблів проєкту 11442 мало бути по 6 таких зрак із загальним боєкомплектом в 192 ракети і 36000 30-мм снарядів; фактично ж їх несуть тільки «Калінін» і «Петро Великий» — до часу введення в дію крейсера «Фрунзе» комплекс не був готовий, так що на ньому збереглися ті ж 8 веж АК-630М, що і на «Кірові».

Як універсальну артилерію крейсери проєкту 11442 несуть одну баштову установку АК-130 з двома 130-мм 70-каліберними автоматичними гарматами. Універсальний артилерійський комплекс забезпечує скорострільність від 20 до 86 пострілів в хвилину, і, крім повітряних цілей, дозволяє обстрілювати морські і берегові об'єкти, а також підтримувати вогнем десант. Боєкомплект має унітарні постріли декількох типів — наприклад, осколково-фугасні з ударним, дистанційним і радіопідривниками. Дальність стрільби — 25 км, початкова швидкість снаряда — 850 м/с, маса осколково-фугасного снаряда — 27 кг. Кути вертикального наведення вежі становлять від -10 до + 85 °, кут горизонтального наведення 180 °. Дальність супроводу мети — 40 км. До стрільби готовий весь наявний боєзапас. Система управління стрільбою МР-184 (розробка КБ «Аметист») дозволяє одночасний супровід двох цілей.

Протичовнове і протиторпедне озброєння

Протичовнове озброєння крейсера «Кіров» (пр. 1144)

Основним протичовновим зброєю крейсера «Кіров» був комплекс «Заметіль» з ракето-торпедами 84Р — що є, по суті, одноразовими дистанційно керованими літаки-торпедоносцями. Твердопаливна крилата ракета комплексу «Заметіль» за допомогою телеуправління наводилася в потрібний район (за даними цілевказівки від корабельного гідроакустичного комплексу, бортового вертольота або гідроакустичних буїв), потім скидала в воду бойову частину — самонавідну 533-мм протичовнову торпеду АТ-2У, яка вже вражала виявлений підводний човен. Ракета мала дальність до 55 км, запущена з неї торпеда могла пройти ще 7 кілометрів під водою зі швидкістю в 40 вузлів. Двохконтейнерна поворотна пускова установка цих ракет була змонтована в носовій частині крейсера, боєзапас з 10 ракето-торпед зберігався в пристрої заряджання під палубою.

Для боротьби з підводними човнами крейсер «Кіров» мав у своєму розпорядженні також два п'ятитрубні 533-мм торпедні апарати ДТА-53-1144, що змонтовані на другій палубі для стрільби через лацпорти. Боєкомплект в 10 самонавідних торпед СЕТ-65 зберігався прямо в апаратах.

Доповнювали протичовнове озброєння два 305-мм реактивних шестиствольних бомбомети РБУ -1000 «Смерч-3», встановлених в кормовій частині на верхній палубі по обох бортах, а також один 213-мм дванадцятиствольний реактивний бомбомет РБУ-6000 «Смерч-2», встановлений в носовій частині на півбаку.

Протичовнове озброєння крейсерів «Фрунзе», «Калінін» і «Петро Великий» (пр. 11442)

РБУ-6000

У вдосконаленому проєкті 11442 протичовновий комплекс «Заметіль» був замінений більш новим комплексом «Водопад». Його модифікація для надводних кораблів позначається РПК-6М «Водопад-НК». На відміну від «Заметілі», «Водопаду» не потрібна окрема пускова установка — його ракето-торпеди заряджаються в стандартні торпедні апарати. Ракета моделі 83РН (або 84РН — в залежності від типу БЧ), подібно до торпед, вистрілюється з апарату стисненим повітрям і пірнає в воду; на певній глибині включається ракетний двигун, ракето-торпеда злітає з-під води і по повітрю доставляє бойову частину в район цілі — до 60 км від корабля-носія — після чого бойова частина відділяється. Як бойова частина може застосовуватися 400-мм малогабаритна самонавідна торпеда УМГТ-1 (швидкість руху — 41 вузол, дальність ходу — 8 км, глибина — до 500 м, встановлюються на ракето-торпеди типу 83РН) або ядерна глибинна бомба (на ракето-торпеді 84РН). Боєкомплект до «Водопаду» на крейсерах проєкту 11442 складає до 30 ракето-торпед (замість частини ракето-торпед на борт можуть бути занурені звичайні самонавідні торпеди).

Дванадцятиствольні бомбомети РБУ-6000, як і торпедні апарати, мають у своєму розпорядженні всі чотири крейсери проєкту 1144/11442. Разом з тим установки РБУ-1000, починаючи з третього в серії «Калініна», замінили на 10-зарядні бомбомети протиторпедного комплексу РКПТЗ-1 (РБУ-12000) «Удав-1М». Кожна установка РБУ-12000 має конвеєрну перезарядку і здатна як заряджатися, так і стріляти по рухомих торпедам в автоматичному режимі. Час реакції комплексу — 15 секунд, дальність максимальна — 3000 м, мінімальна — 100 м, вага ракети — 233 кг, боєкомплект на обидві установки становить 120 реактивних глибинних бомб.

Авіаційне озброєння

На кожному крейсері проєкту 1144 (11442) передбачено постійне базування до трьох важких вертольотів Ка-27 протичовнової модифікації (можуть бути замінені на вертольоти-цілевказівки Ка-25Ц). Для забезпечення базування вертольотів на кормі крейсера передбачена посадочний майданчик, підпалубний ангар і вертольотопідйомник, а також пост управління авіацією та необхідна радіонавігаційна апаратура. Спосіб зберігання з опусканням корабельних вертольотів під палубу, ніби на авіаносці, зайвий раз підкреслює розміри атомних крейсерів проєкту 1144. На переважній більшості сучасних ударних і протичовнових кораблів (крейсерів, есмінців, фрегатів і так далі) ангар для гелікоптера виконаний на одному рівні з посадочним майданчиком, часто навіть складним — під палубою для нього просто немає місця. Відповідно украй уразливий і сам вертоліт, і цистерни з пальним для нього — що особливо небезпечно при бойових пошкодженнях, оскільки легкозаймисте авіаційне паливо може стати джерелом сильної пожежі, і все це поруч з надбудовою, яка для полегшення часто виконується з горючих алюмінієво-магнієвих сплавів.

Література

• Александров Ю. И., Апальков Ю. В. Боевые корабли мира на рубеже XX-XXI веков. Том II. — 204 p. — ISBN 5-8172-0105-4.
• Бережной С. С. Советский ВМФ 1945-1995. — 32 p.
• Маршалл К. Энциклопедия кораблей. — 399 p.
• Статья Бориса Пономарёва "Заказ 800: хроники атомного крейсера "Киров "" [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Страница о ТАРКР типа «Киров» на military.tomsk.ru [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Статья о модернизации ТАРКР «Адмирал Нахимов» на сайте kramtp.info [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Статья о ЗРК «Форт» на сайте pvo.guns.ru [Архівовано 13 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Электронная энциклопедия кораблей [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]