Ракетний катер
Ракетний катер — клас швидкохідних військових кораблів основним озброєнням яких є протикорабельні ракети.
Перші ракетні катери з'явилися в 60-х роках XX століття, коли ракетне озброєння досягло необхідного рівня розвитку.
Корпус зазвичай виконується зі сталі або легких сплавів, а в новітніх зразках — з композитних матеріалів для зменшення радіолокаційної помітності. Осадка ракетних катерів невелика, що дозволяє їм діяти на мілководді та у прибережних районах.
Енергетична установка здебільшого складається з газотурбінних або дизельних двигунів, іноді — в комбінації (CODAG, CODAD), що забезпечує швидкість до 30–45 вузлів. Системи управління та навігації включають радіолокаційні комплекси, гідроакустичні станції, супутникову навігацію та системи управління вогнем.
Основне ударне озброєння — протикорабельні ракети, розміщені у пускових установках відкритого або контейнерного типу. Катери також можуть нести зенітні ракетні комплекси ближньої дії для самооборони, артилерійські установки калібру 20–76 мм, крупнокаліберні кулемети, а також іноді системи РЕБ.
Незважаючи на свої розміри, ракетні катери обладнуються засобами радіолокаційного придушення, тепловими пастками, а також модулями прихованого зв’язку, що підвищує їхню живучість у бойових умовах. Екіпаж зазвичай складається з 20–50 осіб, залежно від типу катера.