Кривенко Олександр Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Кривенко
Кривенко Олександр Анатолійович.jpg
Народився 13 травня 1963(1963-05-13)
Львів, Українська РСР, СРСР
Помер 9 квітня 2003(2003-04-09) (39 років)
Скибин, Броварський район, Київська область, Україна
загибель в автокатастрофі
Поховання
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Ім'я при народженні Олександр Анатолійович Кривенко
Діяльність журналістика, політика
Конфесія греко-католик
Дружина Кривенко Марія
Діти Оксана 1985, Соломія, Анастасія, Орися 1991
q: Висловлювання у Вікіцитатах

Олекса́ндр Криве́нко (*13 травня 1963, Львів, УРСР — †9 квітня 2003, Скибин, Київська область, Україна) — український журналіст, публіцист, головний редактор, політичний і громадський діяч.

Редактор львівських газет «Поступ» і «Post-Поступ». З лютого 1998 до червня 1999 року працював головним редактором «Телевізійної служби новин» на телеканалі 1+1.

Юність[ред.ред. код]

Народився у Львові, в родині переселенців з Вінниччини.

Політична і громадська діяльність[ред.ред. код]

  • Вересень 1989 року — делегат Установчого з'їзду Руху
  • 1996 — несподівано для багатьох Кривенко стає радником прем'єр-міністра України Павла Лазаренка, заступником керівника прес-служби уряду, входить до Експертної ради при керівникові уряду. Майже у той же період Кривенко був членом Політради Народно-демократичної партії. Проте невдовзі НДП почала вимагати відставки Лазаренка, і після його звільнення Кривенко залишає державну службу. Брав участь у передвиборчій кампанії партії «Громада».
  • З червня 2001 року — президент громадської організації «Хартія 4».
  • Кінець 2001 року — повернувся до активної політики. Був членом президії Громадського комітету опору «За правду!», протягом кількох місяців виконував обов'язки прес-секретаря Форуму національного порятунку. Але внаслідок незгоди з діями і намірами деяких учасників ФНП залишив посаду.

Журналістська діяльність[ред.ред. код]

  • 1988 — організатор і редактор самвидавчого збірника статей «Віко» (вийшло 2 чи 3 його номери).
  • З травня по листопад 1995 року працював головним редактором інформаційних програм — «Вікна», «Вікна в світ» — Міжнародного медіа центру «Інтерньюз», у 1996 році став головним редактором Телевізійного інформаційного агентства «Вікна».
  • Кінець 1997 року — брав участь у заснуванні львівської щоденної газети «Поступ», певний час був її шеф-редактором (грудень 1997 — січень 1998).
  • З лютого 2002 року Кривенко очолював незалежний проект інформаційно-розмовного радіо «Громадське радіо», яке вело мовлення в інтернеті, на хвилях регіональних радіостанцій та у 2004—2005 рр. на хвилях інформаційно-розмовного радіо «Ера-ФМ». Домагався отримання ліцензії на радіомовлення для «Громадське радіо», але без успіху.

Обставини загибелі[ред.ред. код]

Загинув у віці 39-ти років 9 квітня 2003 року вночі о 2:20 в автокатастрофі на трасі Київ — Чернігів — Нові Яриловичі, повертаючись після поминок за загиблим попереднього дня в Іраку відомим українським телеоператором Тарасом Процюком. За кермом автомобіля «Фольксваген гольф», в якому їхав Кривенко, був співробітник Офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні Гізо Грдзелідзе, який теж загинув.

Того ж трагічного дня пам'ять Кривенка вшанували хвилиною мовчання у Верховній Раді України під час відкриття ранкового засідання. Глибокі співчуття родині, друзям і колегам загиблого висловив і Президент України Леонід Кучма.

Похований на Личаківському цвинтарі у Львові, його могила розташована біля центрального входу.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Більшу частину його творчого доробку складають статті та есеї. Співавтор (разом з Володимиром Павлівим) культової[джерело?] книжки «Енциклопедія нашого українознавства».

Був членом асоціації «Нова література», віце-президентом Асоціації українських письменників.

Пам'ять[ред.ред. код]

Могила О. А. Кривенка на Личаківському кладовищі (Львів)

У пам'ять про О. Кривенка його львівські друзі щороку 13 травня присуджують премію «За поступ у журналістиці» його імені українському журналістові — носієві вартостей, що їх плекав Олександр. При цьому в Українському католицькому університеті відбувається «Лекція Свободи» пам'яті Олександра Кривенка.

Єдине, чого б я дуже хотів, щоби пам'ятали про цих людей, щоби хто-небудь, коли-небудь сказав би фразу, яку завжди промовляють у таких випадках: ми стояли на плечах гігантів. Бо вони були такими. І Україна поки що не оцінила їх, — відомий український журналіст Микола Вересень в інтерв'ю[1] інтернет-виданню «Главред», 17.04.2008 р.

Тексти Олександра Кривенка[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету про О.Кривенка[ред.ред. код]