Судове рішення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Судове рішення — у широкому значенні — акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження[1]. Це може бути як саме рішення, так і висновок (Конституційний Суд України), вироккримінальному процесі), постанова, ухвала, окрема ухвала тощо (у кримінальному, адміністративному[2], цивільному та господарському процесах). Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судове рішення також називають актом реалізації судової влади. Якість судового рішення — основний критерій якості правосуддя[3].

Метою судового рішення є досягнення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, яке переконує сторони і суспільство у справедливості суду, утвердженні ним прав людини та запобігає стану невизначеності в аналогічних ситуаціях[3].

Критерії якісного судового рішення[ред.ред. код]

  1. Правосудність
  2. Своєчасність
  3. Вмотивованість
  4. Чіткість
  5. Чиста мова
  6. Доступний стиль[3].

Структура судового рішення[ред.ред. код]

Вступна частина[ред.ред. код]

Вступна частина судового рішення містить основні його реквізити, за якими його можна легко ідентифікувати.

У вступній частині має бути зазначено:

  • дату (число, місяць, рік), а якщо це має значення, також і час ухвалення судового рішення (година і хвилина);
  • місце ухвалення судового рішення (назва населеного пункту, де знаходиться суд);
  • точне найменування суду відповідно до Указу Президента України про його утворення;
  • прізвища та ініціали професійного судді, якщо справу розглядав суддя одноособово, професійних суддів (або також і народних засідателів), якщо справу розглядала колегія суддів, і секретаря судового засідання.

Описова частина[ред.ред. код]

В описовій частині судового рішення узагальнено викладається позиція осіб, які беруть участь у справі (сторін, третіх осіб, їх представників), і основний зміст доказів, досліджених судом. Тут суд не має права давати своїх оцінок ні позиції осіб, які беруть участь у справі, ні доказам.

Для вироку в кримінальному провадженні закон описової частини не передбачає.

Мотивувальна частина[ред.ред. код]

У мотивувальній частині судового рішення суд спочатку наводить встановлені ним обставини у справі, що необхідні для її вирішення, із посиланням на докази, за якими ці обставини було встановлено, а також мають бути зазначені мотиви, з яких суд не врахував окремих доказів, з посиланням на неналежність, недопустимість, недостовірність, непереконливість тощо та з необхідними поясненнями. Тобто тут відображаються результати оцінки судом доказів.

Після цього суд має дати аналіз цих обставин під кутом зору права.

Резолютивна частина[ред.ред. код]

У резолютивній частині знаходить відображення присуд суду — тобто відповідь суду на кожну вимогу ініціатора процесу.

Спочатку суд викладає свій висновок про задоволення вимог повністю чи частково або про відмову в їх задоволенні.

У разі задоволення позову суд викладає свій висновок по суті кожної вимоги в обсязі, в якому їх було задоволено, шляхом зазначення відповідного способу захисту.

У резолютивній частині суд також наводить свій висновок про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до задоволених чи незадоволених судом вимог.

Наприкінці резолютивної частини суд обов'язково повинен зазначити строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження[3].

Змістовні вимоги до судового рішення[ред.ред. код]

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

  • Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням усіх процесуальних вимог.
  • Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом належним чином.
  • Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення[4].

Ухвалення судового рішення[ред.ред. код]

Суд ухвалює судове рішення іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду.

Судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду.

Судове рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Ухвали можуть бути постановлені без виходу до нарадчої кімнати. Вони заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.

Якщо рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді[5].

Датою ухвалення рішення у справі є день його проголошення.

Окрема думка судді[ред.ред. код]

Окрема думка судді — це процесуальна форма незгоди одного із суддів з рішенням суду в цілому. Цей інститут діє у багатьох країнах і на міжнародному рівні. За КПК України, кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.

Регламент Міжнародного суду ООН встановлює, що, коли рішення у цілому або в частині не відбиває одностайної думки суддів, кожний суддя має право подати свою окрему думку (англ. separate opinion, фр. opinion individuelle)[6].

В Україні окремі думки суддів поширені в конституційному судочинстві.

Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні[ред.ред. код]

Суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки[7].

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати його зміст. Він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Види судових рішень[ред.ред. код]

Залежно від того, на якій стадії процесу суд ухвалює судові рішення, їх можна поділити на проміжні (якими провадження у справі у суді певної інстанції не закінчено) та кінцеві (якими суд закінчує розгляд справи у суді певної інстанції)[3].

Таблиця видів судових рішень в Україні[ред.ред. код]

Вид
судочинства
І інстанція Апеляційна
інстанція
Касаційна
інстанція
Провадження у
Верховному Суді України
Кримінальне Ухвала
Ухвала слідчого судді
Вирок
(Виправдувальний;
Обвинувальний)
Ухвала
Вирок
Ухвала Ухвала
У справах про
адміністративні правопорушення
Постанова Постанова Постанова[K 1] Постанова[K 1]
Цивільне Судовий наказ
Ухвала
Окрема ухвала
Рішення
Заочне рішення
Ухвала
Окрема ухвала
Рішення
Ухвала
Окрема ухвала
Рішення
Постанова
Господарське Ухвала
Окрема ухвала
Рішення
Ухвала
Постанова
Ухвала
Постанова
Постанова
Адміністративне Ухвала
Окрема ухвала
Постанова
Ухвала
Окрема ухвала
Постанова
Ухвала
Окрема ухвала
Постанова
Постанова
Конституційне УхвалаРішення (акт тлумачення Конституції)Висновок

Додаткове рішення[ред.ред. код]

Додаткове рішення може бути ухвалено у випадку, якщо суд не вирішив якого-небудь питання, яке підлягало вирішенню. Воно не може змінити суті основного рішення чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Роз'яснення рішення[ред.ред. код]

Якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

В ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно вже виконане.

Відкритість судових рішень[ред.ред. код]

Принцип публічного проголошення рішення у залі судового засідання після закінчення розгляду справи закріплено у статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також усіх українських процесуальних кодексах.

Після виходу суду з нарадчої кімнати головуючий зачитує текст судового рішення. Під час проголошення рішення зазвичай присутні як особи, які беруть участь у справі, так і громадськість у залі судового засідання.

Інколи судові рішення можуть бути проголошені і в прямому ефірі телебачення, як це було у справі про визнання неправомірними дій Центральної виборчої комісії щодо встановлення результатів повторного голосування з виборів Президента України та складання протоколу про результати повторного голосування з виборів Президента України від 24 листопада 2004 р., яку розглядав Верховний Суд України[8]. Але це поки що, мабуть, єдиний випадок у сучасній історії України.

Відкритість судових рішень, відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», забезпечується такими способами:

  1. проголошенням судового рішення в залі судового засідання;
  2. забезпеченням доступу до матеріалів справи та наданням копії рішення;
  3. оприлюдненням судових рішень у мережі Інтернет;
  4. публікацією текстів судових рішень у друкованих виданнях.

Єдиний державний реєстр судових рішень є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

До Реєстру мають вноситись усі письмові рішення судів загальної юрисдикції — у цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних справах, а також у справах про адміністративні проступки.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безкоштовного цілодобового доступу; користувачам надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Тексти окремих судових рішень можна знайти також на сайтах (сторінках) деяких судів:

 — http://ccu.gov.ua - сайт Конституційного Суду України
 — http://scourt.gov.ua - сайт Верховного Суду України
 — http://arbitr.gov.ua - сайт Вищого господарського суду України
 — http://vasu.gov.ua - сайт Вищого адміністративного суду України
 — http://sc.gov.ua - сайт Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

В Інтернеті можна знайти й низку пошукових систем законодавства, де поряд із законодавчими актами є судова практика. Частина з цих систем є платною.

Рішення Європейського суду з прав людини українською мовою розміщено на сайті Міністерства юстиції України за адресою http://www.minjust.gov.ua/9329 (рішення проти України), а також на Українському порталі практики Європейського суду з прав людини http://eurocourt.in.ua.

Тексти судових рішень публікуються у різноманітних збірниках, періодичних виданнях судів — Судова апеляція, Вісник господарського судочинства, Вісник Вищого адміністративного суду України, Вісник Верховного Суду України, Рішення Верховного Суду України, Вісник Конституційного Суду України, Судоустрій і судочинство в Україні, а також у правничих журналах і газетах, зокрема в Юридичному віснику України, Юридичній газеті, Судово-юридичній газеті, Юридической практике, газеті Закон і бізнес тощо[9].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Штефан М. Й., Шишкін В. І. Судове рішення // Юридична енциклопедія. В 6-ти тт. – К.: Українська енциклопедія, 2003. – Т. 5: П – С. – С. 707.
  2. Див., наприклад: Боднар С. В. Рішення адміністративного суду: сутність, особливості, порядок ухвалення і проголошення: дис. ... канд. юрид. наук, спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – К.: Київський університет права Національної академії наук України, 2015. – 204 с.
  3. а б в г д Куйбіда Р., Сироїд О. Посібник із написання судових рішень. — К.: «Дрім Арт», 2013. — 224 с.
  4. Див. ст. 370 КПК України.
  5. Див. ст.ст. 371, 375 КПК України.
  6. Окрема думка судді (М. І. Сірий, Г. А. Кравчук, В. І. Євінтов) — Юридичний словник
  7. Див. Ст. 219 ЦПК України
  8. Рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.12.2004 р.
  9. Як ознайомитися із судовим рішенням? / Автор-упорядник Т. В. Руда. — Київ, 2008 (файл для завантаження: http://minjust.gov.ua/file/23366)

Коментарі[ред.ред. код]

  1. а б Виключно з підстав, передбачених главою 241 КпАП.