Крушельницький Богдан Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богдан Антонович Крушельницький
Krushelnycki B.jpg
Богдан Крушельницький (Прага, 1932)
Народився 1906(1906)
Івано-Франківськ
Помер 3 листопада 1937(1937-11-03)
Сандормох (поблизу м. Медвеж'єгорськ, Карелія, РФ)
·розстріляний
Поховання
Національність українець
Діяльність економіст, педагог
Родичі Антін Крушельницький,
Володимира Крушельницька,
Іван Крушельницький,
Тарас Крушельницький,
Остап Крушельницький,
Лариса Крушельницька,
Марія Крушельницька
У шлюбі з Наталя Мельник

Богда́н Анто́нович Крушельни́цький (1906 — 3 листопада 1937, Сандармох, Карелія) — економіст, педагог. Брат Володимири Крушельницької, Івана Крушельницького, Тараса Крушельницького й Остапа Крушельницького. Стрийко (дядько) Лариси Крушельницької та Марії Тарасівни Крушельницької.

Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Станіславів (нині місто Івано-Франківськ) у сім'ї Антіна Крушельницького та Марії Крушельницької. Навчався в Українській господарській академії в Подєбрадах і Карловому університеті в Празі (Чехословаччина). Вивчав економіку аграрного виробництва. Одружився з Наталею Мельник, донькою професора Карлового університету — Валеріана Мельника. 1930 р. у часописі «Нові шляхи» (т. 7) вмістив розвідку «Реконструкція та раціоналізація промисловості України». Автор підручника з матеріальної економіки.

У травні 1934 року разом з дружиною та іншими членами родини виїхав в УРСР, де на той час жили його сестра та брат Іван. У Харкові працював у НДІ тваринництва.

Після арешту в листопаді 1934 року його братів Тараса та Івана, у грудні цього ж року також заарештований разом з сестрою. 26 березня 1935 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до 5 років позбавлення волі у таборах ГУЛАГ CCCР. Відбував покарання в Біломорсько-Балтійському таборі — на Соловках.

За рішенням від 9 жовтня 1937 року про виконання вироку, розстріляний в урочищі Сандармох (поблизу м. Медвеж'єгорська, Карелія, РФ).

Реабілітований ще в комуністичні часи — Харківським обласним судом 19 грудня 1958 року.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]