Координати: 59°22′ пн. ш. 28°36′ сх. д. / 59.367° пн. ш. 28.600° сх. д. / 59.367; 28.600
Очікує на перевірку

Кінгісепп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кінгісеп)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Кінгісепп
ест. і фін. Jaama
водськ. Jaama
рос. Кингисепп
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ленінградська область
Муніципальний район Кінгісеппський район
Код ЗКАТУ: 41422000000
Код ЗКТМО: 41621101001
Основні дані
Час заснування 1384
Статус міста 1784
Площа 29 км²
Поштовий індекс 188455–188456
Телефонний код +7 81375
Географічні координати: 59°22′ пн. ш. 28°36′ сх. д. / 59.367° пн. ш. 28.600° сх. д. / 59.367; 28.600
Часовий пояс UTC+4
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
114

Влада
Вебсторінка kingisepp-mo.ru
Мапа
Кінгісепп (Росія)
Кінгісепп
Кінгісепп

Мапа

CMNS: Кінгісепп у Вікісховищі

Кінгісе́пп або Яма (рос. Кингисепп, водськ., ест. і фін. Jaama) — місто в Росії, адміністративний центр Кінгісеппського району Ленінградської області.

Місто розташоване на річці Луга, за 114 км від Санкт-Петербурга.

Засноване новгородським боярином Іваном Федоровичем як фортеця Ям 1384 року. З 1703 по 1922 місто називалось Я́мбург, потім було перейменоване на честь естонського революціонера Віктора Кінгісеппа.

У 1993 році у місті було проведено референдум за повернення історичної назви Ямбург. За проголосувало лише 10 % населення.


Історія

[ред. | ред. код]

Перша літописна згадка відноситься до 1384 року, коли новгородці на чолі з князем Патрікеєм, зміцнюючи свої кордони від нападів німецьких і шведських лицарів, побудували тут фортецю, «город камен на Луге, на Яме», яка мала суцільну кам'яну стіну з вежами і брамами. Фортеця витримала облогу військ Швеції і Лівонської конфедерації в 1395 і 1444—1448 роках. В тому ж літописі під 1395 роком згадується як містечко Яма, 1397 року — Ямьскій городок, 1444 — Яма-город. Назва фортеці Яма отримала по місцевості, де вона перебувала: на південному узбережжі Фінської затоки, між фінськими племенами водь і нарова розміщувалося фінське плем'я ямь; так само називалась і земля, де воно проживало, а по ній назвали і фортецю Яма.

В лівонських та ганзейських джерелах місто Яма до кінця XV століття називалось Нієнслотом, тобто Новим замком, Новим містечком, через що довгий час вважалося, що до того часу воно не згадується в іноземних джерелах. Після заснування Івангорода, на який було перенесено ім'я Ніенслот, поступово в побут західних хроністів увійшла російська назва Яма.

До XV століття стає не тільки військовим, але і ремісничо-торговим центром Північно-Західної Русі і адміністративним центром Ямського повіту водської п'ятини Новгородської землі. В 1583 році місто було віддане Швеції, в 1595-у повернуте, потім знову відійшло до Швеції за Столбовським мирним договором 1617 року.

Мури і вежі фортеці були підірвані в 1681 році.

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення
1856[1]18631867187018851897[1]19201923[1]1926[1]1931[1]19321933
2057↘1059↗2153↗2490↗3343↗4584↘3199↗4438↗4800↘3800↗5800↗7100
19351939[2]19451959[3]1970[4]1979[5]1989[6]1992[1]1996[1]1998[1]2000[1]2001[1]
↘6100↗7930↘2798↗8413↗17 315↗38 784↗49 954↗51 500↘50 400↗50 600↗52 200↘52 000
2002[7]2003[1]2005[1]2006[8]2007[1]2008[1]2009[9]2010[10]2011[1]2012[11]2013[12]2014[13]
↘50 295↗50 300↗50 400↗50 500→50 500↘50 167↘49 948↘48 488↗48 500↗48 640↘48 260↘48 128
2015[14]2016[15]2017[16]2018[17]2019[18]2020[19]
↘47 969↘47 705↘47 312↘46 747↘45 858↘45 216
10 000
20 000
30 000
40 000
50 000
60 000
1863
1920
1933
1970
1998
2005
2010
2015
2020

Фотогалерея

[ред. | ред. код]
Катерининський собор Євангелічно-Лютеранської прихід «Ямбургский» Сучасний житловий масив Пам'ятник бійцям партизанського руху Пам'ятник К. І. Бістрому скульптора П. К. Клодта в парку Романівка Кінгісеппский краєзнавчий музей (будівля колишнього комерційного училища)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Народная энциклопедия «Мой город». Кингисепп. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 13 червня 2014.
  2. ↑ Всесоюзний перепис населення 1939 року. Чисельність наявного населення СРСР за районами та містами. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013. (рос.)
  3. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  4. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  5. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  6. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  7. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
  8. ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. (рос.)
  9. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
  10. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  11. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  12. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  13. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  14. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  15. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  16. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  17. ↑ Численность населения Ленинградской области в разрезе муниципальных образований по состоянию на 1 января 2018 года (PDF). Процитовано 22 червня 2018.
  18. ↑ Численность постоянного населения в разрезе муниципальных образований Ленинградской области по состоянию на 1 января 2019 года (PDF). Процитовано 27 квітня 2019.
  19. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття з географії Ленінградської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кінгісепп&oldid=41764573