Водь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Водь
vadjalain (ва́дьялайн)
Водський національний прапор
Кількість 73 осіб
Ареал Росія Росія: — 64 (2010)[1]
Естонія Естонія: — 9 (2000)[2]
Близькі до: Іжора
Мова Водська, російська, іжорська
Релігія православні
Карта розселення воді та сусідніх іжорськіх і фінськіх сіл в 1848—2007 роках.

Водь (самоназва ва́ддялайзид (водськ. vaďďalaizõd), вадьякко, водь, рідк. вожане) — нечисленний фінно-угорський народ, поширений в межах території Російської Федерації та Естонії, мешканці Інґрії (Інґерманландія).

Розселення[ред. | ред. код]

Водь мешкають переважно на півночі Кінгісеппського району Ленінградської області, а також на північному сході Естонії. Головний населений пункт проживання — село Кракольє (Jõgõperä /Йигиперя/). Кількість близько 70 осіб.

Походження та історія[ред. | ред. код]

Водь — одне з найдревніших населень Іжорії. Згадки про водь з'являються у літописах з ХІ ст. З входженням воді до Новгородських земель серед цього народу починає поширюватись православ'я. У джерелах XVIII ст. водь відомі також під назвою чудь. Водь переселені у XV ст. Лівонським орденом на латиські землі відомі як кревінги.

Скорочення чисельності воді у середині століття пов'язані з війнами на території Іжорії та поступовою асиміляцією росіянами та іжорою.

З кінця XIX ст. посилюється міграція до промислових центрів.

У минулому — досить великий народ, що дав назву Водській п'ятині Новгородської землі.

Динаміка чисельності воді[ред. | ред. код]

Культура та побут[ред. | ред. код]

Розмовляють водською мовою фінно-угорської групи уральсько-юкагірської сім'ї. Самоназва — ва́дьялайн (vadjalain). Традиційні заняття: землеробство, риболовецтво, лісові промисли. У традиційній матеріальній культурі є сильними російські впливи. До початку XIX ст. зберігався традиційний жіночний костюм з жорсткою градацією за віковими категоріями: спідній безрукавний наплічний одяг, у дівчат — лляний білий, у одружених — синя полотняна (зверху коротка кофтина), літні жінки носили одяг схожий на сорочки. Головні убори були виконані з полотна. Жінки водь мали свої характерні фартухи, носили одразу декілька жіночих пасків, спеціальні нагрудники, вишиті прикраси (у тому числі й з бісеру, ниток, мушель). Водь, що мешкали біля річки Луга зверху сорочки носили незшиту спідницю, запозичену у західної іжори. У другій половині XIX століття звичним поміж воді стає російських сарафан. Для воді характерним було спільне варіння пива у населених пунктах як частина культурної традиції. До ХХ ст. серед воді були сильними впливи культових вірувань: культові дерева, джерела та каміння, культ коня та барана[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Population of Estonia by ethnic nationality, mother tongue and citizenship. Архів оригіналу за 14 червня 2007. Процитовано 13 серпня 2019. 
  3. Историко-культурный атлас Республики Коми. Москва, 1997 Сородичи по языку. Будапешт, 2000. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 19 вересня 2010. 

Джерела[ред. | ред. код]