Водь
| Водь vadjalain (ва́дьялайн) | |
|---|---|
 Водський національний прапор | |
| Регіон |  Росія: — 64 (2010)[1]  Естонія: — 9 (2000)[2] |
| Кількість | 109 осіб(2021) |
| Близькі до | Іжора |
| Входить до | угро-фінські мови  |
| Мова | Водська, російська, іжорська |
| Релігія | православні |
| Прапор | |
Водь (самоназва ва́ддялайзид (водськ. vaďďalaizõd), вадьякко, водь, рідк. вожане) — нечисленний фінно-угорський народ, поширений в межах території Російської Федерації та Естонії, мешканці Інґрії (Інґерманландія).
Водь мешкають переважно на півночі Кінгісеппського району Ленінградської області, а також на північному сході Естонії. Головний населений пункт проживання — село Кракольє (Jõgõperä /Йигиперя/). Кількість близько 70 осіб.
Водь — одне з найдревніших населень Іжорії. Згадки про водь з'являються у літописах з ХІ ст. З входженням воді до Новгородських земель серед цього народу починає поширюватись православ'я. У джерелах XVIII ст. водь відомі також під назвою чудь. Водь переселені у XV ст. Лівонським орденом на латиські землі відомі як кревінги.
Скорочення чисельності воді у середині століття пов'язані з війнами на території Іжорії та поступовою асиміляцією росіянами та іжорою.
З кінця XIX ст. посилюється міграція до промислових центрів.
У минулому — досить великий народ, що дав назву Водській п'ятині Новгородської землі.
Розмовляють водською мовою фінно-угорської групи уральсько-юкагірської сім'ї. Самоназва — ва́дьялайн (vadjalain). Традиційні заняття: землеробство, риболовецтво, лісові промисли. У традиційній матеріальній культурі є сильними російські впливи. До початку XIX ст. зберігався традиційний жіночний костюм з жорсткою градацією за віковими категоріями: спідній безрукавний наплічний одяг, у дівчат — лляний білий, у одружених — синя полотняна (зверху коротка кофтина), літні жінки носили одяг схожий на сорочки. Головні убори були виконані з полотна. Жінки водь мали свої характерні фартухи, носили одразу декілька жіночих пасків, спеціальні нагрудники, вишиті прикраси (у тому числі й з бісеру, ниток, мушель). Водь, що мешкали біля річки Луга зверху сорочки носили незшиту спідницю, запозичену у західної іжори. У другій половині XIX століття звичним поміж воді стає російських сарафан. Для воді характерним було спільне варіння пива у населених пунктах як частина культурної традиції. До ХХ ст. серед воді були сильними впливи культових вірувань: культові дерева, джерела та каміння, культ коня та барана[4].
- ↑ Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Population of Estonia by ethnic nationality, mother tongue and citizenship. Архів оригіналу за 14 червня 2007. Процитовано 13 серпня 2019.
- ↑ Російський перепис населення 2010 https://kirovstat.gks.ru/folder/31532.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Историко-культурный атлас Республики Коми. Москва, 1997 Сородичи по языку. Будапешт, 2000. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 19 вересня 2010.
- [1] [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Сайт воді [Архівовано 19 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- Сторінка про водь на сайті Народи Росії [Архівовано 13 січня 2007 у Wayback Machine.]
- VAĐĐA TODAY [Архівовано 27 серпня 2020 у Wayback Machine.], is an open project run as a NGO aimed to popularize Votes' culture among the Internet community.
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |