Кінський часник черешковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кінський часник черешковий
Garlic Mustard close 800.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Еудікоти (Eudicots)
- Розиди (Rosids)
Ряд: Brassicales
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Кінський часник (Alliaria)
Вид: Кінський часник черешковий
Біноміальна назва
Alliaria petiolata
(M.Bieb.) Cavara & Grande
Синоніми
Alliaria officinalis Andrz.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Alliaria petiolata
ITIS logo.jpg ITIS: 184481
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 126270
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Alliaria petiolata

Кінський часник черешковий (Alliaria petiolata, (M.Bieb.) Cavara & Grande, Alliaria officinalis Andrz. ex. Bieb.) — дворічна трав'яниста рослина 25-100 см заввишки з прямим малорозгалуженим стеблом з родини Капустяні (Brassicaceae). Харчова, отруйна, вітамінозна, лікарська рослина. Специфічний часниковий запах рослини зумовлений наявністю у ній гірчичної олії.

Назва[ред.ред. код]

Міжнародна латинська назва роду походить від кельтського слова, що означає пекучий (розтерті листки рослини пекучі на смак). Видова назва в перекладі з латинської мови — черешковий.

Українська, російська (Чесночница черешчатая), англійська (Garlic mustard) назви пов'язані зі смаковими властивостями рослини.

Українські місцеві назви — гулявник часниковий, підгачник, кропива дурна тощо.

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Стебла прямостоячі, угорі розгалужені, голі, з сизим нальотом, внизу волохато-волосисте, вкриті листками.

Листки чергові, цілісні, прикореневі листки більш-менш яйцеподібні, верхні — яйцеподібно-трикутні з короткими черешками, гострозубчасті, з майже клиноподібною основою.

Квітки білі, дрібні, 4—7 мм завдовжки, в китицеподібному верхівковому суцвітті, правильні, чотиричленні, оцвітина подвійна, роздільнопелюсткова. Чашолистки зелені, пелюстки білі (до 5 мм завдовжки), в півтора рази довші за чашечку Тичинок шість, дві з них короткі, маточка одна з одним стовпчиком, зав'язь верхня. Цвіте у квітні — червні.

Плід — голий довгий чотиригранний стручок (до 40 мм завдовжки), на короткій товстій плодоніжці.

Тіньовитривала рослина.

Поширення[ред.ред. код]

Кінський часник черешковий є рідний для Європи, Західної та Центральної Азії та північно-західної Африки, Марокко, Ібіреї та Великобританії — він поширений на півночі до північної Скандинавії, на сході від північної Індії до Західного Китаю (Сіньцзян-Уйгурський автономний район).

Він росте в місцях, де завжди достатньо вологи. Росте як бур'ян на пухких ґрунтах у листяних, рідше мішаних лісах, чагарниках, садах, на затінених місцях по всій Україні, у Криму — тільки в горах.

Заготівля можлива майже в усіх областях. Запаси сировини значні.

Використання[ред.ред. код]

Харчове[ред.ред. код]

Метелик Зорька (Anthocharis cardamines) на квітці Кінського часнику черешкового.

Вживається в їжу як приправа замість часнику і як салат. Листки містять глюкозид синигрін, з якого утворюється гостра алілова олія, що має запах часнику. Насіння містить жирну й ефірну олії (до 30%) з гострим присмаком, які інколи застосовують замість гірчиці. В листках містяться вітамін С (100–120 мг%), провітамін А (10-12 мг%). Ось чому їх вживають як салатну зелень. З цією метою у Франції рослину вирощують у культурі. Особливо гострий смак має насіння, в якому міститься близко ЗО % гірчичної олії. У деяких країнах є замінником гірчиці.

Ця рослина має отруйні властивості! Рослина отруйна для тварин, особливо плоди і насіння (молоко кіз і корів при споживанні кінського часнику набуває часникового запаху і їдкого присмаку).

В Європі більше, ніж 69 видів комах і 7 видів грибів використовують кінський часник черешковий як харчову рослину, у тому числі личинки деяких видів метеликів і молей (лускокрилих).

Народній медицині[ред.ред. код]

У народній медицині стебла з листками використовують при астмі, цинзі, проносах, а також зовнішньо для лікування наривів та опіків. Намочене й розтерте насіння замінює гірчичники.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Надземну частину збирають під час цвітіння, зрізуючи ножем або серпами на рівні нижніх листків. Сушать у затінку і зберігають у коробках.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — Київ, «Урожай», 1979
  • Морозюк С. С., Протопопова В. В. Альбом з ботаніки. «Радянська школа», Київ, 1979 (IV кв.)