Кінський часник звичайний
| Кінський часник звичайний | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_Alliaria_petiolata_-_flowers.jpg) | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Alliaria petiolata (M.Bieb.) Cavara & Grande, 1913 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Alliaria officinalis Andrz. | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Кінський часник звичайний[1] або часникова трава[2] (Alliaria petiolata, (M.Bieb.) Cavara & Grande, Alliaria officinalis Andrz. ex. Bieb.) — дворічна трав'яниста рослина 25-100 см заввишки з прямим малорозгалуженим стеблом з родини капустяні (Brassicaceae). Харчова, отруйна, вітамінозна, лікарська рослина. Специфічний часниковий запах рослини зумовлений наявністю у ній гірчичної олії.
Назва[ред. | ред. код]
Міжнародна латинська назва роду походить від кельтського слова, що означає пекучий (розтерті листки рослини пекучі на смак). Видова назва в перекладі з латинської мови — черешковий.
Українська (Кінський часник черешковий), російська (Чесночница черешчатая), англійська (Garlic mustard) назви пов'язані зі смаковими властивостями рослини.
Українські місцеві назви — гулявник часниковий, підгачник, кропива дурна тощо.
Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Стебла прямостоячі, угорі розгалужені, голі, з сизим нальотом, внизу волохато-волосисті, вкриті листками.
Листки чергові, цілісні, прикореневі листки більш-менш яйцеподібні, верхні — яйцеподібно-трикутні з короткими черешками, гострозубчасті, з майже клиноподібною основою.
Квітки білі, дрібні, 4—7 мм завдовжки, у китицеподібному верхівковому суцвітті, правильні, чотиричленні, оцвітина подвійна, роздільнопелюсткова. Чашолистки зелені, пелюстки білі (до 5 мм завдовжки), у півтора рази довші за чашечку. Тичинок шість, дві з них короткі, маточка одна з одним стовпчиком, зав'язь верхня. Цвіте у квітні — червні.
Плід — голий довгий чотиригранний стручок (до 40 мм завдовжки), на короткій товстій плодоніжці.
Тіньовитривала рослина.
Поширення[ред. | ред. код]
Кінський часник черешковий є рідний для Європи, Західної та Центральної Азії та північно-західної Африки, Марокко, Ібіреї та Великої Британії — він поширений на півночі до північної Скандинавії, на сході від північної Індії до Західного Китаю (Сіньцзян-Уйгурський автономний район).
Він росте в місцях, де завжди достатньо вологи. Росте як бур'ян на пухких ґрунтах у листяних, рідше мішаних лісах, чагарниках, садах, на затінених місцях по всій Україні, у Криму — тільки в горах.
Заготівля можлива майже в усіх областях. Запаси сировини значні.
Використання[ред. | ред. код]
Харчове[ред. | ред. код]
Вживається в їжу як приправа замість часнику і як салат. Листки містять глюкозид синигрін, з якого утворюється гостра алілова олія, що має запах часнику. Насіння містить жирну й ефірну олії (до 30%) з гострим присмаком, які інколи застосовують замість гірчиці. В листках містяться вітамін С (100–120 мг%), провітамін А (10-12 мг%). Ось чому їх вживають як салатну зелень. З цією метою у Франції рослину вирощують у культурі. Особливо гострий смак має насіння, в якому міститься близько 30% гірчичної олії. У деяких країнах на Кавказі є замінником гірчиці.
Рослина отруйна для тварин, особливо плоди і насіння (молоко кіз і корів при споживанні кінського часнику набуває часникового запаху і їдкого присмаку).
В Європі більше ніж 69 видів комах і 7 видів грибів використовують кінський часник черешковий як харчову рослину, у тому числі личинки деяких видів метеликів і молей (лускокрилих).
У народній медицині[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
У народній медицині стебла з листками використовують при астмі, цинзі, проносах, а також зовнішньо для лікування наривів та опіків. Намочене й розтерте насіння замінює гірчичники.
Збирання, переробка та зберігання[ред. | ред. код]
Надземну частину збирають під час цвітіння, зрізуючи ножем або серпами на рівні нижніх листків. Сушать у затінку і зберігають у коробках.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Alliaria petiolata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.145
Джерела[ред. | ред. код]
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Морозюк С. С., Протопопова В. В. Альбом з ботаніки. «Радянська школа», Київ, 1979 (IV кв.)
- Кінський часник черешковий. ALLIARIA PETIOLATA (BIEB.) CAUARA ET GRANDE [Архівовано 18 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Рандушка Д., Шомшак Л., Габерова И. Цветовой атлас растений. Серия: Картинки природы. / Пер. со словац. Фото Д. Рандушка. 1-е русское изд. «Обзор» Братислава 1990 г. 416 с., илл. Стор. 25. ISBN 80-215-0068-9 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Кінський часник черешковий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 204. — ISBN 5-88500-055-7.
- Часникова трава // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 145.