Часник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Часник
Часник
Часник
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Цибулеві (Alliaceae)
Рід: Цибуля (Allium)
Вид: Часник
Біноміальна назва
Allium sativum
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Allium sativum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Allium sativum
EOL logo.svg EOL: 1084926
IPNI: 528796-1
ITIS logo.svg ITIS: 42652
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4682

Часни́к (Allium sativum) — дворічна рослина родини Цибулевих. Один з найпоширеніших та найвідоміших представників роду Цибуля, від латинської назви якого походить і загальнородова Allium. Лікарська і харчова культура, яка належить до спецій і є типовим компонентом кількох національних кухонь світу. В давнину часник мав також певне культове значення, що знайшло відображення в народних обрядах. Дико росте в Європі й Азії; культивується повсюдно.

Опис[ред.ред. код]

Трав'яниста рослина заввишки 20-100 см. Цибулина куляста, трохи плескувата, складається з 2-50 дочірніх цибулинок, так званих «зубчиків», кожен з яких вкритий тонкою, але жорсткою шкірястою лускою. Зверху цибулина вкрита лусками білого, жовтуватого або фіолетового кольору. Від її денця відходить пучка мичкуватих коренів. Зубчики більш-менш рельєфно виступають на бічній поверхні цибулини. Зовнішній бік кожного зубчика опуклий, широкий, внутрішній — увігнутий, вузький, внаслідок чого зубчик у перерізі набуває майже трикутної форми. Листки вузькі, видовжено-ланцетні, жолобчасті, з нижнього боку кілюваті, загострені, цілокраї, завдовжки 30-100 см, завширшки близько 1 см. Вони можуть стирчати догори або частково полягати.

Квітконіс заввишки 60-150 см, до половини вкритий піхвами листків. Наприкінці цвітіння його верхня частина згинається і скручується у пологу спіраль. Суцвіття — зонтик, до розкриття квіток вкритий суцільною плівкою, яка на верхівці видовжується у своєрідний носик. Квітки часнику майже завжди стерильні, тому ця рослина практично не дає насіння. Але в суцвітті часнику окрім квіток розвиваються також і крихітні повітряні цибулинки, за допомогою яких, власне, і відбувається поновлення виду. У культурних рослин часнику в залежності від сорту кількість квіток і цибулинок може різнитися, відповідно, від 0 до 300 і від 5 до 450 штук. Плід — коробочка.

Усі частини рослини мають специфічний запах, але найароматнішими є цибулини. За цим запахом часник легко відрізнити від інших видів цибуль. Позбавлення від запаху відбувається за певною технологією, яка застосовується в фармацевтиці та косметології[1].

Хімічний склад[ред.ред. код]

У цибулинах часнику міститься 35-42 % сухої речовини, зокрема 6,0-7,9 % білків, 7,0-28 % вітамінів, 0,5 % цукрів, 20-27 % полісахаридів. Смак і запах часнику обумовлені наявністю ефірної олії (0,23-0,74 %), в якій міститься алліцин й інші органічні сполуки сульфідної групи (фітонциди). В значно менших кількостях у часнику містяться каротин, ситостерол, кавова, кумаринова, олеанолова, ферулова і хлорогенова кислоти, діаллілдісульфід, гераніол, кемпферол, ліналоол, флорглюцинол, кверцетин, рутин, аллілцистєїн, сапоніни, стигмастерол, фолат. Рослина багата на такі мікроелементи як кальцій, залізо, магній, марганець, фосфор, калій, селен та цинк. В часнику також знайдені вітаміни B1, B2, B3, С.

Історичні факти[ред.ред. код]

Див. Цибуля#Історичні факти

Застосування[ред.ред. код]

Кулінарія[ред.ред. код]

Часник споживають з найдавніших часів — він був компонентом їжі ще у Стародавньому Єгипті. Продуктивною частиною часнику є цибулина.

У свіжому і консервованому вигляді часник використовують у кулінарії (ковбаси, соління і ін.), м'ясопереробній промисловості, консервному виробництві тощо.

Медицина[ред.ред. код]

Часник
Озимий часник ранньою весною

У медицині застосовують препарати з цибулин часнику — настоянку часнику і спиртовий витяг (аллілсат), які підсилюють моторну та секреторну функції шлунково-кишкового тракту, і ін. лікарські засоби.

Призначають всередину для придушення процесів гниття і бродіння в кишечнику (при атонії кишечника і колітах), а також при гіпертонії і атеросклерозі.

Доведена противірусна дія часнику, зокрема, часник допомагає запобігти грипу.

Передбачається імуностимулююча і протиракова дія часникових препаратів.

Усунення запаху часника для застосування в медицині і косметології[ред.ред. код]

Широке застосування часнику в медицині і косметології, незважаючи на його корисні властивості, істотно обмежує неприємний запах і виражена шкірноподразнююча дія.

Різкий запах часнику обумовлений сірчистим з'єднанням - в основному діаллілдісульфідом (CH 2 = CH-CH 2) 2 S 2) і аллицином (CH 2 = CH-CH 2 -SO-S-CH 2 -CH = CH 2). У самому часнику цих з'єднань немає, але великий вміст амінокислоти цистеїну з сульфгідрильними групами -SH. При розрізуванні часнику ці амінокислоти під дією ферментів перетворюються на пахучі дисульфіди.

Вченими був розроблений і запатентований метод[2] отримання флавонів часнику без запаху. Спосіб м'якого селективного видалення з екстракту часнику сірковмісних сполук заснований на використанні неорганічних солей срібла, в присутності якого відбувається розрив хімічного зв'язку вуглець-сірка і утворення нерозчинного сульфіду срібла.

Цей спосіб десульфуризації торкається хімічних компонентів, що зумовлюють корисні властивості часнику. Це дозволяє екстракту зберегти притаманні йому види біологічної активності (проникати до глибоких шарів шкіри, зволожувати її і насичувати вітамінами, мікроелементами і ферментами, надавати протизапальну, антибактеріальну та антиоксидантну дію). Отриманому з нативних екстрактів часнику деодорірованному і неподразнюючому шкіру складному комплексу біологічно активних речовин надано назву «ONION GARLIC».

Усунення негативних властивостей часнику створило умови для включення нативних екстрактів цієї лікарської рослини до складу лікувально-косметичних засобів найширшого призначення з різноманітними терапевтичними властивостями.

Вирощування[ред.ред. код]

Культурні форми розділяють на стрілуючий і звичайний (нестрілуючий). Розрізняють яровий та озимий часник.

Ярий часник[ред.ред. код]

Взагалі в умовах України перезимовує в землі будь-який часник, але ярий часник краще садити наприкінці квітня — початку травня. За народними прикметами, його садити варто 4 травня. Перед посадкою цибулини ярого часнику ділять на зубчики. Зубчики часнику не варто встромляти в ґрунт так як це веде до ущільнення ґрунту, а отже коренева система часнику буде довше розвиватися. З появою перших сходів проводять підживлення рослин часнику азотними добривами. Одну столову ложку сечовини і стакан коров'яку розчиняють у відрі води з витратою розчину 2 л. на 1 м². Другу підгодівлю часнику проводять у період формування цибулин часнику фосфорно-калійними добривами. У відрі води розчиняють 2 столові ложки подвійного суперфосфату і 1 столову ложку хлористого калію, з витратою розчину 4 л. на 1 м². Догляд за часником полягає у видаленні бур'янів і розпушуванні ґрунту. Часник у травні та червні поливають раз на тиждень. Збирають ярий часник в кінці серпня початку вересня.

Озимий часник[ред.ред. код]

В другій половині жовтня час садити озимий часник. Господарі поспішають посадити часник до 1 листопада. Озимий часник повинен встигнути пустити корінці до перших приморозків. В цьому випадку наступного року буде гарний урожай. Насіння заготовляється відразу ж перед садінням, щоб не засохло.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


  1. Изучение органолептических и раздражающих свойств нативных экстрактов лука и чеснока, подвергшихся десульфуризации оригинальным способом | EUROLAB | Научные статьи. www.eurolab.ua. Процитовано 2017-02-09. 
  2. 1. Патент Державної служби інтелектуальної власності України на корисну модель № 80431 Способ усунення запаху часнику від 27.05.2013.