Ладзаро Спалланцані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ладзаро Спалланцані
італ. Lazzaro Spallanzani
Народився 12 січня 1729(1729-01-12)
Скандіано, Провінція Реджо-Емілія, Емілія-Романья[1]
Помер 11 лютого 1799(1799-02-11) (70 років)
Павія, Цизальпійська республіка[2][1]
Діяльність фізик, натураліст, викладач університету, ентомолог, ботанік
Alma mater Університет в Болоньї
Галузь біологія
Заклад Павійський університет
University of Modena and Reggio Emiliad
Посада директор музеюd
Вчителі Lorenzo Mascheronid і Лаура Бассі
Відомі учні Eleonora Fonseca Pimenteld[3]
Членство Лондонське королівське товариство
Шведська королівська академія наук
Прусська академія наук
Леопольдина
Національна академія наук Італіїd
Туринська академія наук[1]
Брати, сестри Marianna Spallanzanid

CMNS: Ладзаро Спалланцані у Вікісховищі

Ладзаро Спалланцані (італ. Lazzaro Spallanzani) (1729-1799) — італійський природодослідник.

Відомий працями з біології. Вперше експериментально довів неможливість самодовільного зародження мікроскопічних організмів (незалежно від нього це зробив Тереховський М. М.). Вивчав також регенерацію у земноводних, кровообіг, дихання, травлення та інше.

Навчався в Болоньї, природничі науки вивчив у Реджіо, Павії та Модені. В молодості підробляв репетитором, зокрема давав уроки молодій Леонор і Фонсека Піментель Чавес. Після подорожі, здійсненої ним Швейцарією, Туреччиною, Корфом і Кіпром, він описав найбільш видатні особливості цих місцевостей в природничо-геологічному контексті.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]