Лазаревські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазаревські
POL COA Leski.svg
Лескі зм.
Опис герба: див. текст

Родоначальник: Ананій Лазаренко

Лазаревські (рос. Лазаревские) — український старшинський, пізніше дворянський рід.

Походження[ред. | ред. код]

Походить від козаків Лазоренків, які за реєстрами 1711 і 1736 були приписані до Конотопської сотні Ніжинського полку. Одна з відомих гілок цього роду була заснована знатним військовим товаришем Ананієм Лазоренко, жителем міста Конотоп (XVII ст.). Його онук Степан Леонтійович Лазоренко (?—1803) — став конотопським кушніром, пізніше повернувся в стан козаків і змінив прізвище на Лазаревський. Після ліквідації автономії Гетьманщини, і видання 21 квітня 1785 року імператрицею Катериною II «Грамоти на права, вольности и преимущества российского дворянства», Степан Леонтійович 10 жовтня 1786 за рішенням дворянських зборів Новгород-Сіверського намісництва отримав спадкове дворянство за військову службу предків, і з нащадками був внесений в ІІ частину дворянської родовідної книги Новгород-Сіверського намісництва. Але вже в 1790-х рр., із запровадженням у Російській імперії значних обмежень щодо зарахування до дворянського стану, насамперед через обов'язкове затвердження прав на дворянство Правительствуючим Сенатом, Лазаревський та його діти втратили права на дворянство.

Опис герба[ред. | ред. код]

В блакитному полі дві сидячі обернені одна від одної борзі собаки; зверху червона стіна (Лескі зм).

Нашоломник: виникаюча вліво борза.

Представники роду[ред. | ред. код]

Ілля Степанович Лазаревський (1758—1806) — колезький реєстратор, канцелярист Конотопського сотенного правління та Ніжинської полкової канцелярії (1770–1780), значковий товариш Ніжинського полку (1780), суддя м. Конотоп (1782), чиновник Конотопського повітового казначейства (1783—91), возний та коморник Конотопського повіту (1797–1806).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Лазаревский О. Сведения о старейших членах рода Лазаревских. В кн.: Український археографічний збірник, т. 2. К., 1927;
  • Лазаревський О. Короткі біографії братів Лазаревських. В кн.: Український археографічний збірник, т. 2. К., 1927;
  • Лазаревский М. Памяти мои. В кн.: Український археографічний збірник, т. 2. К., 1927;
  • Лазаревський Г. О. Київська старовина. Спогади. «Українська література», 1943, № 7, 8/9, 10/11, 12; 1944, № 1, 2, 3/4, 5/6, 7/8, 9/10, 11;
  • Хорунжий Ю. Півтораста літ родини Лазаревських. «Дніпро», 1991, № 6; Історія Національної академії наук України. 1918—1923: Документи і матеріали. К., 1993;
  • Русские писатели. 1800—1917: Биографический словарь, т. 3. М., 1994;
  • Забіяка І. М. Мемуари чотирьох поколінь роду Лазаревських як історичне джерело. В кн.: Матеріали Всеукраїнської науково-освітньої конференції «Історіографічна спадщина науки історії України (погляд з кінця ХХ ст.)». Глухів, 1996;
  • Лазаревський А. А. Pro domo sua. Про мой дом. Мегион, 1999;
  • Воронов В. І. Родина Лазаревських у контексті вітчизняного історико-культурного процесу. В кн.: Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України. Образи науки: Міжвузівський збірник наукових праць. Дніпропетровськ, 2000;
  • Лазаревский А. Г. Настоящему — с памятью о прошлом. К., 2001;
  • Лисий І. Нащадки великого історика. В кн.: Лазаревський Олександр Матвійович. 1834—1902: Матеріали та доповіді науково-практичної конференції «Українська археографія: проблеми і перспективи», присвяченої 160-річчю від дня народження О. М. Лазаревського, 20—22 жовтня 1994 р. Київ—Чернігів, вип. 1. К., 2003;
  • Юркова О. Лазаревська Катерина Олександрівна. В кн.: Українські історики ХХ століття: Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 1. К.—Львів, 2003;
  • Герасименко Н. О. Подвижник історичної науки О. М. Лазаревський. «УІЖ», 2004, № 4, 5; Її ж. До історії дворянства роду Лазаревських. «УІЖ», 2006, № 5.
  • Листування родини Лазаревських та деякі родинні документи // Український археографічний збірник. Том 2. К., 1927