Колода (дерево)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Колоди на лісопилці

Коло́да — стовбур зрубаного (спиляного) дерева, очищений від гілля[1]. Слово колода походить від прасл. *kolda («колода», «чурбак», первісно — «щось розщеплене, відтяте»), утвореного від *kolti («колоти», «рубати», «розщеплювати»)[2].

Назви[ред.ред. код]

Брусовані колоди

У діалектах щодо колоди може вживатися десяток інших позначень: бервено́[3], дели́на[4] (омофонічне дили́на, диль тлумачиться як «груба дошка»; друге вживається і як збірне)[5][6], кльоц[7], ко́вбок, ковба́н[8][9], трам, трям[10]. Колоду круглого перерізу (оциліндровану) називають кругляком[11] (заст. вибель, віблєк, вібляк)[12][13], квадратного (брусовану)[14] — брусом, бруском (у діалектах також відоме слово ру́банка)[15]. Короткі обрізки колод зовуть кругляками[11], оцупками[16]просторіччі чурбаки[17] або дубки[18], діал. кряжі)[19].

Плахи

Використовування[ред.ред. код]

Використовується як виробна деревина. З колод будують («рубають») зруби колодяних хат, інших дерев'яних конструкцій. Окрім цілих колод, використовують і матеріал, отриманий внаслідок їх обробки. Зараз це частіше за все продукти розпилювання (пиломатеріали), вироблювані на лісопильних рамах (дошки, бруси, планки, рейки), а також фрезеровані матеріали (плінтуси, балясини тощо). У старовину для розпилювання колод вздовж на ручних лісопильнях застосовувалися спеціальні станки (у деяких місцевостях відомі як «трацькі варстати»), де дерево різали два пилярі, один з яких знаходився зверху, другий знизу. Колоди могли розколювати вздовж на півкруглі в перерізі половинки (у діалектах відомі як плахи, плашки)[20][21], що широко використовувалися замість дощок для влаштовування помостів, підлог, полиць. Тонкі дощечки, наколоті з чурбаків (драниці, дранку) використовували як покрівельний матеріал. Видовбані чурбаки (дуплянки, колоди)[22] використовувалися як шпаківні і вулики (останні також називаються бортями).

Приклади використання
  • Гімнастична колода — снаряд для спортивної гімнастики у вигляді колоди довжиною 5 м, товщиною 10 см, встановленої на висоті 1,25 м
  • Дровітня (у діалектах також дривітня, ковбиця) — коротка колода, використовувана для колоття дрів[23][24].
  • Кладка, діал. глиця — колода, покладена через струмок, маленьку річку замість містка[25][26].
  • Колода самовитягування — колода довжиною 3,5—4 м, призначена для витягування застряглої гусеничної техніки
  • Коток — кругла дерев'яна колодка, по якій перекочують важкі предмети
  • Кроква — колода, що слугує складовою дахової обрешітки
  • Паля — колода, вбита вертикально в ґрунт
  • Плаха — дерев'яна колода, на якій у давні часи відрубували голову засудженому до страти.
  • Сволок — колода квадратного перерізу (брус), яка слугує стельовою балкою в хаті
  • Стовп — колода, встановлена вертикально (зазвичай вкопана в ґрунт)
  • Ця́мрина — колода для криничного зрубу (також і сам зруб)[27].
Як паливний матеріал

Для влаштування зимових бівуаків багаття розкладають з товстих колод (нодья, тайгове), що можуть підтримувати горіння протягом багатьох годин.

Інше[ред.ред. код]

  • Зруб — будівельна конструкція з колод
  • Пліт — плавзасіб, первісним і поширенішим матеріалом для якого слугують колоди
  • Частокіл — огорожа з вкопаних у землю колод
  • Катамаран — плавзасіб, назва якого перекладається з тамільської мови як «з'єднані колоди»

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Колода // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  3. Бервено // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Делина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Делина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Диль // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  7. Кльоц // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Ковбок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Ковбан // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Трям // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  11. а б Кругляк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Вибель // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  13. Віблєк // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  14. Брусований // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  15. Рубанка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  16. Оцупок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  17. Чурбак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  18. Дубок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  19. Кряж // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  20. Плаха // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  21. Плашка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  22. Дуплянка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  23. Дровітня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  24. Ковбиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  25. Кладка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  26. Глиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  27. Цямрина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.