Личківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Личківці
Костел у Личківцях.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Гусятинський район
Рада/громада Личковецька сільська рада
Код КОАТУУ 6121683901
Основні дані
Засноване 1562
Населення 1 313
Територія 3.542 км²
Густота населення 370.69 осіб/км²
Поштовий індекс 48253
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°08′46″ пн. ш. 26°09′36″ сх. д. / 49.14611° пн. ш. 26.16000° сх. д. / 49.14611; 26.16000Координати: 49°08′46″ пн. ш. 26°09′36″ сх. д. / 49.14611° пн. ш. 26.16000° сх. д. / 49.14611; 26.16000
Водойми р. Тайна
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Гусятин
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 48256, с. Личківці
Сільський голова Дуда Степан Миколайович[1]
Карта
Личківці. Карта розташування: Україна
Личківці
Личківці
Личківці. Карта розташування: Тернопільська область
Личківці
Личківці

Личківці у Вікісховищі?

Ли́чківці — село Гусятинського району Тернопільської області. Розташоване на річці Тайна, на сході району. Центр сільради, якій підпорядковане село Трибухівці.

Населення — 1313 осіб (2001 рік).

Є пам'ятка природи — 350-річна липа.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Личківців виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури і часів Київської Русі.

Перша писемна згадка — 1431 року; польський король Владислав ІІ Яґайло записав шляхтичу Жеґоці з Личковець (Лечковець, пол. Żegocie z Liczkowiec) 30 гривень на селі Шарава в повіті Кам'янецькому. Згадується село 7 травня 1470 року в книгах галицького суду[2]. Ще одна згадка 1469 року. 1475 р. Пйотр (Петро) з Личковець викупив свою батьківщину в Скорчицьких, 1482 р. записав її сину Пйотру. Останній 1485 року заставив село шляхтичу Яну Сєцєху Щавінському з Городниці; з часом Сєцєхи отримали Личківці у власність. 1522 року поселення отримало права міста стараннями власника земель Анджея Сєцєха з Городниці. Королівський привілей Сиґізмунда І Старого, виданий в Пйотркуві-Трибунальському, дозволяв проведення 2-х ярмарок (перша в 3-тю неділю після Великодня, друга 21 вересня), щоп'ятничних торгів.[3]

1615 року власником міста був шляхтич Валентій Александер Калиновський. Польська дослідниця Горнова стверджує, що 1628 року місто належало Дрогомирським і Калиновським. 1647 року шляхтич Ян Кавєцький гербу Доленґа з сестрами як спадкоємці Анни Мацеєвої Ставської подавали на Калиновських позов до суду щодо Личківців. 1680 року власником був ще один з роду Калиновських. Як можна припустити, наприкінці XVII — на початку XVIII ст. власниками міста стали скарбник подільський Анджей Францішек Кавєцький і його дружина Катажина з Дружбацьких. 1725 р. дідичем був підчаший львівський Ян Ґлебоцький, але розпоряджались отці місіонери.

Пізніше власниками стали Францішек Салезій Потоцький, його син Станіслав «Щенсний», який 24 січня 1780 року продав права на місто ґенерал-ад'ютанту булави великої коронної Яну Шептицькому. 1781 року Личківці втратили права міста.

4 червня 1814 року Ян Шептицький продав маєток зятю Юзефу Заборовському (одружений з донькою Юліанною, записана власницею 1832 року) — батьку відомого польського поета Тимона Заборовського. 1846 року маєтком заволодів брат Тимона Константій Заборовський, який пізніше продав (передав) його державі. Саме Константію повідомили прикордонники про знахідку — Збруцький ідол бога Світовида.[4]

У 1860-х роках власниками були Давид Парнес і Селіґ Ган, від 1870-х років до кінця і-ї світової війни власником був Мойзеш Кіммельман, у 1930-х роках його нащадок Еміль Кіммельман.[5]

Також одним із власників якого був Я. Каліновський. Згодом Каліновські побудували у Личківцях замок. Пізніше рештки замку були розібрані і з них побудований костел. При власниках Заборовських населений пункт отримав статус села.[6]

1848 року поблизу Личківець знайшли кам'яну скульптуру (статую) Збруцького Світовида.

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • з «фігурою» — жертвам епідемії холери 18301831, від якої померли бл. 200 осіб (1831),
  • М. Заборовському (1812, реставр. 1988),
  • полеглим у німецько-радянській війні воїнам РА на братській могилі, де поховано 15 воїнів, які померли від ран у госпіталі. На могилі встановлено скульптуру воїна на пірамідальному постаменті[7] (1965)
  • воїнам-односельцям (1967),
  • встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1848),
  • насипано символічну могилу УСС (1990).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Культура[ред. | ред. код]

У вересні 2015 року в селі почали зйомки ліричної комедії Сергія Сторожева «Краща партія»[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1]
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.338, № 3491, 2496 (лат.)
  3. Betlej A. Kościoł parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii w Liczkowcach… — T. 17. — S. 86.
  4. Sawa-Sroczyńska B. Mieczysław Ludwik Potocki — konserwator zabytków Galicji i historyk Zamościa // Ochrona Zabytków. — 34/3-4 (134—135). — S. 162. (пол.)
  5. Betlej A. Kościoł parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii w Liczkowcach… — S. 204—205.
  6. Мельничук Б., Оліяр Г. Личківці… — C. 370.
  7. Богдан Андрушків. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. — С. 18.
  8. Wincenty Wiktor Leon Szeptycki h. wł. (ID: 3.529.155) (пол.)
  9. Ткачов С., Ханас В. Заборовський Тимон // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 589. — ISBN 966-528-197-6.
  10. Logo YouTube por Hernando.svg На Тернопільщині знімають українську ліричну комедію «Краща партія» // Телекомпанія TV-4, 9 вересня 2015.

Література[ред. | ред. код]

Мережні ресурси[ред. | ред. код]