Лозова (Волочиський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лозова
Lozova hm vol gerb.png Lozova hm vol prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Волочиський
Громада Волочиська міська громада
Код КОАТУУ 6820983502
Основні дані
Населення 799
Площа 1,838 км²
Густота населення 434,71 осіб/км²
Поштовий індекс 31240
Телефонний код +380 3845
Географічні дані
Географічні координати 49°30′54″ пн. ш. 26°18′19″ сх. д. / 49.51500° пн. ш. 26.30528° сх. д. / 49.51500; 26.30528Координати: 49°30′54″ пн. ш. 26°18′19″ сх. д. / 49.51500° пн. ш. 26.30528° сх. д. / 49.51500; 26.30528
Середня висота
над рівнем моря
304 м
Місцева влада
Адреса ради 31240, Хмельницька обл., Волочиський р-н, с.Копачівка , тел. 9-92-00
Карта
Лозова. Карта розташування: Україна
Лозова
Лозова
Лозова. Карта розташування: Хмельницька область
Лозова
Лозова
Мапа

Лозова́ — село в Україні, у Волочиській міській територіальній громаді Волочиського району Хмельницької області. Населення становить 799 осіб.

Розташування та географія місцевості[ред. | ред. код]

Село Лозова розкинулось на правому березі безіменної річки, яка тече зі сходу на захід і в селі Мирівка впадає в річку Бованець, притоку Збруча. Центр села розміщується на горбі, краї села порізані долинами.

Сусідні населені пункти:

Rose des vents Волочиськ, Бальківці Іванівці Гарнишівка Rose des vents
Копачівка N Порохня
W    Лозова    E
S
Мирівка Федірки Завалійки

Адміністративно-територіальна одиниця[ред. | ред. код]

Назва[ред. | ред. код]

Вперше люди поселились біля річки, береги якої заросли вербами, які називали лозами. Спочатку говорили: «Поїдемо до лозів, в лози». Пізніше почали називати Лозова.

Історична довідка[ред. | ред. код]

Згадок в документах про дату заснування населеного пункту немає.

За Російської імперії в селі був став і млин, які належали графині Ледуховській. У 1760 парафіянами села побудовано дерев'яну на кам'яному фундаменті церкву Святих Косми і Даміана. До 1836 село складало самостійну парафію, а з 1836 приписано до парафії села Федірки через малочисельність.

З 1876 року в Лозовій у суспільному будинку існує школа грамоти. У 1895 в ній навчались 21 хлопчик і 3 дівчинки.

З 1894 року село має власну парафію за стараннями селянської громади. У 1896 році у селі було 81 двір і 665 парафіян, котрі з покон віків були православними.

Жителі села брали участь в революції 19051907 років (декілька стихійних виступів групи селян, але не масово).

Населення брало участь у Жовтневому заколоті. В цей час з російської армії повернувся Королюк Мойсей Миколайович, який був членом РСДРП(б). В селі прогриміли бої проти німецьких окупантів, білополяків та інших контрреволюційних загонів. Разом з жителями села Волочиськ активісти створювали загони червоних партизанів. Організаторами та керівниками були Ратушня В., Тимощук М. С., Гапченко П. А., Віннічук Я.

Радянська влада була встановлена в селі у 1917 році, а остаточно — в 1920 році.

В 1929 році в селі був створений колгосп. У цьому ж році була створена партійна організація. Першим секретарем партійної організації був Баглов. Першими комуністами з жителів села були Обух Данило та Славський Федір. Першим головою новоствореного колгоспу був Бабій Омелян. В цей час в селі був створений комнезам, організатором і керівником якого був Обух Данило Омелянович. Керівником ТСОЗу був Янковський Володимир.

За свідченнями очевидців, під час Голодомору 19321933 років в селі помирали люди, в перше чергу діти, бо, крім лободи та свиріпи, не було що їсти. Виживали лише ті сім'ї, які мали корову та пасіку. Селяни ходили на заробітки в Західну Україну, щоб не померти з голоду. У селі було багато репресованих, доля яких до цього часу невідома, наприклад Міноцький Петро, Марисюк Тимофій та інші.

Мирна праця людей була перервана нападом нацистської Німеччини. Під час окупації нацистами забрано 190 корів, вивезено на примусову працю 45 чоловік. Було спалено 48 хат, розстріляно та закатовано 65 чоловік.

Село було визволене від загарбників 9 березня 1944 року в результаті Проскурівсько-Чернівецької операції військ 1-го Українського фронту.

Після закінчення Німецько-радянської війни жителі села відбудували оселі і колгосп. З 1944 по 1953 рік було побудовано конюшню, два корівники, свинарник, вівчарню, магазин, клуб. Електрифіковано село було в 1966 році. В період з 1953 по 1963 рік число тваринницьких приміщень зросло до дев'яти. Побудовані нові дитячі ясла на 63 місця, млин.

Першим головою після війни став Довганюк з села Іванівці.

У 1979 році колгосп, який називався «Росія», приєднався до колгоспу «Червона зірка», який очолював Кух Б. М.

У 1993 році село Лозова від'єдналося і утворилось КСП «Лозівський». Головою був обраний Дворнік В. В. За цей час побудовано молочний комплекс на 250 голів, склад міндобрив, тракторний гараж, навіс для техніки на тракторному парку, асфальтовано 3 кілометри дороги, побудовано склад на критому току для зберігання зерна, працює млин.

У 2002 році введено в експлуатацію дошкільний навчальний заклад на 50 місць. З 2004 року СВК «Лозівський» був реорганізований в ПП «Лозівське». У 2007 році ПП «Лозівське» реорганізоване в ТОВ Агрофірма «Подільська зернова компанія». У селі нараховується 270 житлових будинків, працює сільський будинок культури, бібліотека, загальноосвітня школа, три магазини, баня. У зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні, в селі Лозова встановлено пам'ятник жертвам голодомору.

Зараз село налічує 223 двори.

Лозівська загальноосвітня школа І- ІІ ступенів[ред. | ред. код]

У 1926 році Лозівську початкову школу розмістили в попівському будинку. В даний час вона знаходиться на тому ж місці, але перебудована. Першими завідувачами Лозівської початкової школи були: Новоставський, Котік, Кінський, Школьнік, Вознюк, Гідзюк, Бондар. Школа працювала до 1941 року. Під час окупації школа була закрита, а почала працювати лише в квітні 1944 року. Завідуюча школою — Щабельська Ганна Прокопівна. У 19531954 навчальному році (вчителі Гапченко Г. П., Мазур К. Т.) відбувся перший випуск учнів Лозівської семирічної школи. У цьому ж році почали добудову 4-х класних кімнат школи.

У 19541955 роках у школі навчалося 182 учні.

У 1958 році школа стала восьмирічною. Кількість вчителів — 11.

У 2000 році проведено капітальний ремонт шкільної майстерні. У 20002001 році в школі навчалось 81 учень.

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 12 червня 2018р. рiшенням №5-39/2018 XXXIX сесії міської ради VII скликання. Автори - В.М.Напиткін, К.М.Богатов, В.М.Джусь, О.С.Ткачук, І.П.Свістак, В.В.Королюк , М.М.Цегенько, А.М.Цегенько, Н.П.Сюрко , І.В.Борсук, С.М.Королюк, О.О.Дука , Г.О.Росоловська, О.М.Задорожна.

Герб[ред. | ред. код]

В зеленому щиті з хвилястою базою, перетятою срібним і лазуровим, золотий плетений кошик, в якому золота сопілка в стовп, супроводжувана чотирма золотими гілочками верби з срібними котиками. У верхніх кутах щита дві срібних чайки, обернених одна до одної. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "ЛОЗОВА".

Композиція з плетеного кошика, сопілки і верби відображає назву села. Чайки і хвиляста база – символ місцевих рік та озер.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище поділене хвилясто горизонтально на зелену, білу і синю смуги у співвідношенні 10:1:1. На верхній смузі жовтий плетений кошик, в якому жовта вертикальна сопілка, супроводжувана чотирма жовтими гілочками верби з білими котиками. У верхніх кутах дві білих чайки, обернених одна до одної.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]