Лук'яненко Катерина Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лук'яненко.
Катерина Олександрівна Лук'яненко
Народилася 6 липня 1996(1996-07-06) (27 років)
м. Нова Каховка
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність режисерка театру ляльок
драматургиня
театральний педагог
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Нагороди Премія імені Лесі Українки (2023)

Катерина Олександрівна Лук'яненко (нар. 6 липня 1996, Нова Каховка, Україна) — українська режисерка театру ляльок, драматургиня. Режисерка Київського державного академічного театру ляльок, докторка мистецтв та старша викладачка кафедри мистецтва театру ляльок КНУТКіТ ім. Івана Карпенка-Карого, генеральний секретар ГО «UNIMA — Україна». Лауреат Премії ім. Лесі Українки (2023)[1][2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 6 липня 1996 року у Новій Каховці на Херсонщині.

2013 року вступила на кафедру актрського мистецтва та режисури театру ляльок Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого за спеціальністю «Режисер театру ляльок» (майстерня Леоніда Попова[ru]). 2017-го закінчила магістратуру за спеціалізаціями «режисер театру ляльок, викладач»[3].

Перші режисерські постановки прийшлися на роботу зі студентами кафедри мистецтва театру ляльок КНУТКіТ ім. Івана Карпенка-Карого (навчальний театр «Арлекін»). Саме там з'явилися водевіль «Актор» за Миколою Некрасовим, комедія–гра «Лисеня-хитрун» Валдіса Павловскіса, інтерактивна казка «Козенята та Сірий вовк» Юзефа Гімельфарба (всі 2016). За власною інсценізацією «Казок дядечка Римуса» Джоеля Гарріса та мультфільму «Зоотрополіс» поставила виставу «Розбійник Лис та шериф Кролик» на сценах професійних театрів: Херсонського (2017) та Чернівецького (2018) театрів ляльок[4]. На посаді режисерки-постановниці Київського державного театру ляльок випустила вистави «Чому ростуть діти?» Григорія Усача (2017), «Різдвяна рукавичка» за власною інсценізацією народної казки «Рукавичка» (2018), та версію казки «Вовк та семеро козенят» (2021)[5]. Першу власну п'єсу створила в рамках Лабораторії драматургії НСТДУ 2020 року (куратор – Павло Ар'є). Жанр «Зубатої втрати» визначено як «зубна комедія жахів для дітей від 4-х років»[6]. Прем'єру «Зубатої страти» випустила під час карантину у серпні 2020 року на сцені Київського державного академічного театру ляльок[7].

Керує проєктом «Шосте чуття», для якого створила пстановки з урахуванням сприйняття незрячих та слабозорих глядачів[8]. Історії з книжок «Хто росте у парку» та «Хто росте у саду» української письменниці Катерини Міхаліциної було перетворено на театральні вистави відчуттів – які, за визначенням авторки «не дивишся (бо на очах маєш пов’язку), а реально відчуваєш – на дотик, на звук, шкірою та уявою. На цілі всесвіти, які бентежать і працюють з внутрішньою довірою, і наближають до розуміння, яким буває цей світ для людей з вадами зору»[9]. Театрознавиця Вікторія Котенок відмічає роботу як «своєрідне науково-мистецьке дослідження, для якого творці задіюють у глядачів усі основні органи чуття (зір, нюх, слух, смак, дотик), аби допомогти відкрити досі невідоме шосте чуття»[10]. Вистави театру відчуттів у постановці Катерини Лук'яненко йдуть у Паневежисі, Києві, Івано-Франківську[11]. Версія під назвою «Хто росте в саду» Івано-Франківського театру ляльок відмічена Премією ім. Лесі Українки (2023), яка щороку визначає твори, які сприяють вихованню нового покоління у дусі національної гідності та духовної єдності українського суспільства. В рішенні Держкомтелерадіо зазначано: «Своєю оригінальною постановкою Івано-Франківський театр ляльок крізь призму «шостого почуття» доносить до глядачів вічні цінності – любов до рідної Батьківщини, ставлення людини до природи та навколишнього світу, про пошук себе та свого місця у світі…»[12].

Під час російського вторгнення в Україну з роботами проєкту «Шосте чуття» представляла Україну за кордоном (участь у X Міжнародному фестивалі лялькових шкіл Puppetnopuppet (Lalkanielalka) у польському місті Білосток[13], фестивалі Словенії, Німеччині, Румунії, Словаччині, Чехії та Фінляндії[9]). Реалізувала постановку вистави «Космічна кімната» за п'єсою Магдалени Мрожинської у варшавському Театрі ляльок «Гулівер» (2023).

2023-го захистила творчий мистецький проєкт на здобуття освітньо творчого ступеня «доктор мистецтва»[14].

Майстриня спорту з тенісу[15]. Живе та проацює в Києві.

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

Перелік робіт наведено за каталогом порталу «Театральна риболовля»[16].

Навчальний театр «Арлекін» КНУТКіТ ім. Івана Карпенка-Карого (кафедра мистецтва театру ляльок)
  • 2016, 23 січня — «Актор» Миколи Некрасова[17]
  • 2016, 18 вересня — «Лисеня-хитрун» Валдіса Павловскіса
  • 2016, 28 жовтня — «Козенята та Сірий вовк» Юзефа Гімельфарба
Херсонський обласний театр ляльок
Київський державний академічний театр ляльок
  • 2017, 30 грудня — «Чому ростуть діти?» Григорія Усача
  • 2018, 26 грудня — «Різдвяна рукавичка» Катерини Лук’яненко за мотивами української народної казки «Рукавичка»[18]
  • 2020, 15 серпня — «Зубата втрата» Катерини Лук'яненко[5]
  • 2021, 1 червня — «Вовк та семеро козенят» Катерини Лук'яненко
Чернівецький академічний обласний театр ляльок
Паневежський театр ляльок[lt] (м. Паневежис, Литва)
Проєкт «Шосте чуття»
Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок імені Марійки Підгірянки
Театр ляльок «Гулівер» (м. Варшава, Польща)
  • 2023, 4 грудня — «Космічна кімната» за п'єсою Магдалени Мрожинської[22]
Перформативні проєкти
  • 2016, 29 липня — «ATTENTION – торгівля людьми» за сценарієм Олександра Мартиненка (перформерменс на Хрещатику в Києві)[23]
  • 2017, 18 квітня — «Революційний вертеп» Павла Горбенка (робота в рамках реконструкції вистав 1921 року – Межигірського (революційного) вертепу відбулася у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України)
  • 2020, 16 лютого — «Зубата втрата» Катерини Лук’яненко (режисерська читка в рамках I Фестивалю сучасної драми. Діти)[24]

Драматургічні роботи[ред. | ред. код]

Інсценізації
П'єси
  • «Зубата втрата» (зубна комедія жахів для дітей від 4-х років) (створено в рамках Лабораторії драматургії НСТДУ)[25]

Участь у фестивалях[ред. | ред. код]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Визначено лауреатів премії імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва 2023 року (укр.). «Державний комітет телебачення і радіомовлення України». 15 грудня 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  2. ↑ Ольга МОНЧУК (9 квітня 2024). Катерина Лук’яненко: Чекаю, коли стереотип, що театр ляльок – суто для дітей, зітреться з нашого мислення (укр.). «Галичина». Процитовано 11 квітня 2024.
  3. ↑ а б Вікторія КОТЕНОК (2022). Яке воно – шосте чуття? (укр.). Ж-л «Кіно-Театр» № 3 (2022). Процитовано 10 січня 2024.
  4. ↑ а б Ксенія ФІЛЯК (4 липня 2018). Київські студенти презентують свою виставу в Чернівецькому театрі ляльок (укр.). «ACC». Процитовано 10 січня 2024.
  5. ↑ а б Катерина Лук'яненко – режисер-постановник київського академічного театру ляльок (укр.). Телеканал «Київ 24». 4 серпня 2020. Процитовано 10 січня 2024.
  6. ↑ Чапаєв та їжачок-ніндзя: на I фестивалі сучасної драми для дітей представлять 10 п’єс (укр.). «Укрінформ». 10 лютого 2020. Процитовано 9 січня 2024.
  7. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (6 лютого 2021). «Зубата втрата» Катерини Лук’яненко (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 10 січня 2024.
  8. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (30 липня 2021). Катерина Лук’яненко та команда проєкту «Хто росте у парку» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 10 січня 2024.
  9. ↑ а б Дитяча вистава за книжкою Катерини Міхаліциної отримала премію Лесі Українки (укр.). «Читомо». 18 грудня 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  10. ↑ Вікторія КОТЕНОК (2021). Культурний феномен – «Мельпомена Таврії» (укр.). Ж-л «Кіно-Театр» №6 (2021). Процитовано 10 січня 2024.
  11. ↑ Христина ТКАЧУК (12 жовтня 2021). Київська режисерка Катерина Лук’яненко про інклюзивну виставу та роботу в Івано-Франківському ляльковому театрі (укр.). «Вежа». Процитовано 10 січня 2024.
  12. ↑ Тетяна ЗЕЛІНСЬКА (16 грудня 2023). Вистава франківського театру ляльок здобула премію імені Лесі Українки (укр.). «Галка». Процитовано 9 січня 2024.
  13. ↑ Amilton DE AZEVEDO (1 липня 2022). The stage as a forest (англ.). «Ruinaacesa». Процитовано 9 січня 2024.
  14. ↑  Захист творч. мист. проєкту на здобуття освітньо-творчого ступеня доктора мистецтв / Лук'яненко К. (КНУТКіТ ім. І.К. КАРПЕНКА-КАРОГО) на YouTube
  15. ↑ Роман ТЕРЕВЕНЯ (31 травня 2020). Важливо поєднати не дітей, а батьків – режисерка Катерина Лук’яненко про інклюзивний театр (укр.). «Громадське радіо». Процитовано 10 січня 2024.
  16. ↑ Катерина Лук'яненко на порталі «Театральна риболовля». Процитовано 10 січня 2024.
  17. ↑  Водевіль «Актор». Режисер - Лук'яненко Катерина (3РТЛ). 2016р. на YouTube
  18. ↑  Колядки «Різдвяної рукавички» (Київський академічний театр ляльок) на YouTube
  19. ↑ Lėlių vežimo teatras. Šeštasis jausmas
  20. ↑ Medijų prieinamumas Lietuvoje - Vilniaus universiteto leidykla
  21. ↑ Lėlių vežimo teatras kviečia į naujo projekto – POJŪČIŲ spektaklio «Šeštasis jausmas» premjerą (лит.). «Paninfo.lt». 5 березня 2020. Процитовано 10 січня 2024.
  22. ↑ Kosmiczny pokój. Teatr Lalek Guliwer (пол.). Процитовано 9 січня 2024.
  23. ↑ «ATTENTION! – торгівля людьми!» – інформаційний перфоманс у Києві (укр.). «Громадське телебачення». 29 липня 2016. Процитовано 10 січня 2024.
  24. ↑  «Зубата втрата». Читка п'єси. Лабораторія драматургії на YouTube
  25. ↑ 11 п’єс для дітей та підлітків створених в рамках першої Лабораторії драматургії НСТДУ
  26. ↑  «Хто росте у парку» Катерини Лук’яненко в Театрі «Арлекін» («Мельпомена Таврії 2021») на YouTube
  27. ↑ Театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» оголосив переможців. Список (укр.). Портал «Главком». 12 вересня 2021. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
  28. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (19 вересня 2021). Театральний дайджест #9 (44) (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 10 січня 2024.
  29. ↑ В Україні визначили лауреатів премії імені Лесі Українки за твори для дітей та юнацтва (укр.). «Укрінформ». 17 грудня 2024. Процитовано 9 січня 2024.
  30. ↑ Поліна ГОРЛАЧ (18 грудня 2024). Кокотюха, Продан та Лук'яненко: назвали переможців Премії імені Лесі Українки за 2023 рік (укр.). «Суспільне Культура». Процитовано 9 січня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лук%27яненко_Катерина_Олександрівна&oldid=42300778