Петро Лучинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Кирилович Лучинський
рум. Petru Lucinschi
Петро Кирилович Лучинський

Час на посаді:
15 січня 1997 — 7 квітня 2001
ПопередникМірча Снєгур
НаступникВолодимир Воронін

Народився27 січня 1940(1940-01-27) (78 років)
село Старі Радуляни, Бессарабія, Королівство Румунія
ГромадянствоРумунія РумуніяСРСР СРСРМолдова Молдова
Національністьрумун/молдованин
Політична партіябезпартійний

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Петро Кирилович Лучинський (молд. / рум. Petru Lucinschi; нар. 27 січня 1940(19400127), с. Старі Радуляни, Бессарабія, Королівство Румунія) — молдовський державний діяч, останній керівник ЦК Компартії Молдавії (19891991), другий президент Молдови (1997-2001).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 січня 1940 в селі Старі Радуляни в Бессарабії (нині — Флорештський район, Молдова).

У 1962 році закінчив Кишинівський державний університет.

У 19601971 працював інструктором, завідувачем відділом, секретарем, першим секретарем ЦК ЛКСМ Молдови.

У 19711976 — секретар ЦК КПМ по ідеології, член Бюро ЦК Компартії Молдавії (в ті роки — практично єдиний член Бюро ЦК родом з Бессарабії, тоді як інші члени були родом з Придністров'я).

У 19761978 був першим секретарем Кишинівського міського комітету Компартії Молдавії.

У 19781986 працював заступником завідувача відділом ЦК КПРС.

З 1986 по 1989 був 2-м секретарем ЦК Компартії Таджикистану. Після повернення в Молдову в 1989 обраний 1-м секретарем ЦК КПМ.

З 1990 по 1991 також член Політбюро ЦК КПРС. На початку 1991 звільнений від поста 1-го секретаря ЦК КПМ, став секретарем ЦК КПРС.

У 19911992 був старшим науковим співробітником Інституту суспільно-політичних досліджень Російської академії наук у Москві, виконавчим директором Фонду розвитку суспільних наук РАН.

У 19921993 — Надзвичайний і повноважний посол Молдови в Росії.

4 лютого 1993 обраний головою парламенту Молдови 12-го скликання, а 29 березня 1994 — головою парламенту Молдови 13-го скликання.

Під час виборів президента 1996 набрав 27,7 % голосів, посівши друге місце після Снєгура. Однак у другому турі Лучинський, підтриманий лівими і центристськими силами, набрав більше голосів, ніж Снігур. З 15 січня 1997 року по 4 квітня 2001 Петро Лучинський був президентом Молдови. З приходом Лучинського до влади продовжилися здійснюватися реформи, розпочаті при Мірчі Снєгурові, під тиском міжнародних фінансових структур. Продовжився процес приватизації державної власності. У зовнішній політиці був узятий курс на інтеграцію Молдови в європейське співтовариство і віддалення від країн СНД. Рівень життя більшості населення знижувався, що викликало невдоволення і позначилося на результатах парламентських виборів 1998 року, коли за Партію комуністів Республіки Молдова проголосувало 30 % виборців. Наступні два роки правління Лучинського ознаменувалися жорсткою боротьбою в парламенті. На дострокових парламентських виборах 25 лютого 2001 Партія комуністів отримала вже 50,07 % голосів. Кандидатура Лучинського була висунута на посаду президента на виборах 4 квітня 2001, і на цю посаду таємним голосуванням парламентаріїв було обрано Володимира Вороніна.

В даний час Петро Лучинський є президентом Фонду стратегічних досліджень та розвитку міжнародних відносин «Lucinschi».

Дружина — Антоніна (колишня вчителька), двоє синів — Сергій та Кирило. Кирило Лучинський в даний час є депутатом парламенту Молдови, головою парламентської комісії з культури, освіти, досліджень, молоді спорту та ЗМІ, член парламентської фракції Ліберально-демократичної партії Молдови.

Нагороди[ред. | ред. код]

Великий Хрест ордену Почесного легіону (Франція, 1998), Орден Спасителя (Греція, 1999), Великий Орден Кавалера Святої Гробниці (Грецька православна патріархія, Єрусалим, 2000), орден «Steaua României în grad de Colan» (Румунія, 2000).

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]