Луї Огюст Бланкі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луї Огюст Бланкі

фр. Louis Auguste Blanqui

Louis Auguste Blanqui.JPG
Луї Огюст Бланкі, фотографія
Народився 8 лютого 1805(1805-02-08)
Пюже-Теньє
Помер 1 січня 1881(1881-01-01) (75 років)
Париж
Поховання Пер-Лашез
Громадянство/підданство Франція
Національність француз
Діяльність революціонер
Alma mater Lycée Charlemagne[d]
Посада Депутат Національної асамблеї Франції
Батько Jean Dominique Blanqui[d]
Брати, сестри Jérôme-Adolphe Blanqui[d]

s: Роботи у Вікіджерелах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Луї Огюст Бланкі, малюнок

Луї Огю́ст Бланкі́ (фр. Louis Auguste Blanqui) (8 лютого 18051 січня 1881) — французький революціонер, утопіст-комуніст, активний учасник революцій 1830 і 1848, революційних подій 187071.

Син депутата-жирондиста, який підтримав наполеонівський переворот і навіть отримав за це дрібну державну посаду, Бланкі з юності був противником монархії. Захопившись підпільною боротьбою, він спочатку приєднався до карбонаріїв, потім був учасником Липневої революції, а за кілька років після неї був засуджений до тюремного ув'язнення за спробу підняти повстання вже проти Луї Філіппа.

У в'язниці він познайомився з працями Сен-Симона та Фур'є і став соціалістом. Свої нові погляди він виклав у статті з назвою «Хто варить суп — той і має його їсти», оголосивши власників-буржуа паразитами, які живляться працею пролетарів. Поділяючи мету соціалістів-реформаторів, Бланкі, натомість, вважав, що досягти її можна лише шляхом революції, але не політичної, а соціальної, яка силою знищить несправедливий лад. Щоб революція була успішною, переконував він, необхідна невелика, але дисциплінована революційна організація, яка в слушний момент зможе захопити владу і здійснити перетворення в інтересах народу[1].

Бланкі — один з організаторів і керівників таємних товариств «Друзі народу», «Пори року» та ін. В 1839 і 1870 Бланкі робив спроби здійснити переворот у Франції, проте безуспішно.

За революційну діяльність Бланкі зазнавав жорстоких переслідувань і загалом просидів у в'язницях 37 років.

1871 заочно був обраний членом Паризької Комуни.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.149-150

Джерела[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.