Мій американський дядечко
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
«Мій американський дядечко» (фр. Mon oncle d'Amérique) — французька психологічна кінокомедія 1980 року, поставлена режисером Аленом Рене. Світова прем'єра відбулася 20 травня 1980 року на 33-му Каннському міжнародному кінофестивалі, де фільм брав участь в основній конкурсній програмі у змаганні за Золоту пальмову гілку та був відзначений Гра-прі журі та Призом ФІПРЕССІ.[2][3] У 1981 році стрічка була номінована в 6-ти категоріях на здобуття французької національної кінопремії «Сезар»[4] 
.
Сюжет[ред. | ред. код]
Сюжет фільму побудований на ідеях французького ученого-медика і філософа Анрі Лаборі (фр. Henri Laborit), який сам озвучує їх у фільмі. Три людські долі покликані проілюструвати ідеї Лаборі про зв'язок людської психології і суспільства. На прикладі трьох персонажів учений доводить, що всі людські реакції обумовлені умовами, в яких пройшло їхнє дитинство.
Зразковий буржуа Жан (Роже П'єр), що робить літературну і політичну кар'єру, кидає сім'ю заради акторки Жаніни (Ніколь Гарсія), але жертвує нею, піддавшись шантажу колишньої дружини. Сама Жаніна, яка колись бунтувала проти батьків-комуністів, розчарувавшись розривом з Жаном, робить кар'єру фінансового консультанта. Робота зводить її з Рене (Жерар Депардьє), вихованим в суворій католицькій, селянській сім'ї. Втративши роботу, він здійснює спробу самогубства.
У кожного з героїв є свій улюблений французький актор, якому вони, самі того не помічаючи — наслідують: Жан Габен (Рене Раґно), Жан Маре (Жан Легаль) і Даніель Дар'є (Жаніна Гарньє). Американський дядечко, який є присутнім у розмовах персонажів, кожного разу стає несподіваним аргументом на доказ тієї або іншої позиції.
У ролях[ред. | ред. код]
| • Жерар Депардьє | … | Рене Раґно |
| • Ніколь Гарсія | … | Жаніна Гарньє |
| • Роже П'єр | … | Жан Ле Галль |
| • Неллі Боржо | … | Арлетт Ле Галль |
| • П'єр Ардіті | … | Зомбу, представник Генерального директорату в Парижі |
| • Жерар Дар'є | … | Леон Вістрейт |
| • Філіпп Лоденбаш | … | Мішель Обер |
| • Марі Дюбуа | … | Тереза Раґно |
| • Анрі Лаборі | … | грає сам себе |
| • Бернар Малатьє | … | батько Жана |
| • Катрін Фро | … | Арлетт, дівчина |
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автор сценарію — Жан Груо, Анрі Лаборі
- Режисер-постановник — Ален Рене
- Продюсер — Філіпп Дюссар
- Асоційований продюсер — Крістіан Лентретьєн
- Оператор — Саша В'єрні
- Композитор — Ар'є Дзерлятка
- Монтаж — Альбер Юргенсон
- Художник-постановник — Жак Солньє
- Художник з костюмів — Катрін Летер'є
- Художник-декоратор — Філіпп Тюрлюр
Навколо фільму[ред. | ред. код]
- Фільм увійшов до довідкової книги — «1001 фільмів, які ви повинні переглянути перед тим, як померти[en]» під редакцією Стівена Джей Шнайдера з оригінальними есе про кожний фільм, яку створили більше ніж 70 кінокритиків.
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
| Список нагород та номінацій[5] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Кінофестиваль/Кінопремія | Рік | Категорія | Номінант(и) | Результат | Дж |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | 1980 |  Золота пальмова гілка
|
Мій американський дядечко | Номінація | [3] |
| Гран-прі журі | Перемога | ||||
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | ||||
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | 1980 | Приз AGIS | Ален Рене | Перемога | |
| Приз Мельєса | 1980 | Найкращий фільм | Мій американський дядечко | Перемога | [6] |
| Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | 1980 | Найкращий фільм | Мій американський дядечко | 5-е місце | |
| Найкращий фільм іноземною мовою | Перемога | ||||
| Найкращий сценарій | Жан Груо | Номінація | |||
| Премія «Оскар» | 1980 | Найкращий сценарій | Жан Груо | Номінація | |
| Премія «Сезар» | 31.01.1981 | Найкращий фільм | Мій американський дядечко | Номінація | |
| Найкраща режисерська робота | Ален Рене | Номінація | |||
| Найкраща акторка | Ніколь Гарсія | Номінація | |||
| Найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Жан Груо | Номінація | |||
| Найкраща операторська робота | Саша В'єрні | Номінація | |||
| Найкращі декорації | Жак Солньє | Номінація | |||
| Премія «Давид ді Донателло» | 1981 | Найкращий іноземний сценарій | Жан Груо | Перемога | |
| Синдикат французьких кінокритиків | 1981 | Найкращий французький фільм | Мій американський дядечко | Номінація | |
| Премія «Сан-Жорді» | 1981 | Найкращий іноземний фільм | Мій американський дядечко | Перемога | |
| Найкраща актормька гра в іноземному фільмі | Ніколь Гарсія | Перемога | |||
| Національна спілка кінокритиків США | 1981 | Найкращий сценарій | Жан Груо | Номінація | |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Mon oncle d'Amérique (1980) [Архівовано 1 травня 2018 у Wayback Machine.] на сайті JPBox-Office
- ↑ Festival de Cannes: Mon oncle d'Amérique. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 28 травня 2009.
- ↑ а б Festival international du film de Cannes Edition 1980. uniFrance (фр.) . Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 31.01.2018.
- ↑ Les César du Cinéma Français Edition 1981. uniFrance (фр.) . Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 31.01.2018.
- ↑ Нагороди та номінації фільму Мій американський дядечко на сайті IMDb (англ.) (Список не є вичерпним)
- ↑ Prix Méliès - 1980 [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті uniFrance Films
Посилання[ред. | ред. код]
Мій американський дядечко на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 31.01.2018)
|
| ||||||||