Чарівна пустунка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарівна пустунка128px link=Портал:Кінематограф
фр. La Belle Noiseuse
Французький постер до фільму
Жанр драма
Режисер Жак Ріветт
Продюсер Мартіна Маріньяк
Сценарист
На основі «Невідомий шедевр» Оноре де Бальзака
У головних
ролях
Мішель Пікколі
Джейн Біркін
Еммануель Беар
Оператор Вільям Любчанський
Композитор Ігор Стравінський
Музика Ігоря Стравінського
Художник Emmanuel de Chauvignyd
Кінокомпанія Pierre Grise Productions
Дистриб'ютор Netflix
Тривалість 240 хв.
Мова французька
Країна Франція Франція
Швейцарія Швейцарія
Рік 1991
Дата виходу Франція: 4 вересня 1991
Касові збори $399 516[1]
IMDb ID 0101428
Рейтинг IMDb: 7.6/10 stars
Додаткові характеристики
Формат плівки 35 мм (Kodak)
Співвідношення 1,37 : 1
Колір кольоровий (Eastmancolor)
Звук моно

«Чарівна пустунка» (фр. La Belle Noiseuse) — франко-швейцарський драматичний фільм 1991 року, поставлений режисером Жаком Ріветтом за мотивами роману Оноре де Бальзака «Невідомий шедевр». Фільм нагороджений Гран-прі 44-го Каннського міжнародного кінофестивалю.[2] .

Сюжет[ред. | ред. код]

Літній художник Едуард Френгофер (Мішель Пікколі) десять років тому почав малювати картину «Чарівна пустунка», проте одружився з натурницею Ліз (Джейн Біркін), після чого впав у затяжну творчу кризу та закинув роботу. Коли до художника приїжджає його молодий колега Ніколя (Давид Бурштейн) зі своєю юною подругою Маріанною (Еммануель Беар), натхненний її красою Едуард вирішує завершити почату картину. Маріанна починає ходити до студії позувати. Едуар ставить її в найнезвичніші пози, не зважаючи на її зручність. З тривалих суперечок дівчини з майстром народжується шедевр.

За час роботи над картиною Маріанна змінюється, немовби відкриваючи в собі щось нове. Вона приймає рішення розірвати свої стосунки з Ніколя, що ревнує її. Муки народження шедевра також отруюють стосунки Френгофера з дружиною. Художник вирішкє замурувати картину всередині стіни своєї студії.

У ролях[ред. | ред. код]

Еммануель Беар і Мішель Пікколі на презентації фільму на Каннському МКФ, 1991
Мішель Пікколі  Едуард Френгофер, художник
Джейн Біркін  Ліз, його дружина
Еммануель Беар  Маріанна
Маріанна Денікур  Жульєнн
Давид Бурштейн  Ніколя, коханець Маріанни
Жиль Арбона  Порбюс
Марі Белью  Магалі
Марі-Клод Роже  Франсуаза
Дефні Гудфеллоу  один з двох туристів
Сьюзен Робертсон  другий турист
Лейла Ремілі  служниця

Знімальна група[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Список нагород та номінацій[3]
Кінофестиваль/Кінопремія Рік Категорія Номінант(и) Результат Дж
Каннський міжнародний кінофестиваль 1991 Золота пальмова гілка Чарівна пустунка Номінація
Гран-прі журі Перемога
Приз екуменічного журі Перемога
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса 1991 Найкращий іноземний фільм Чарівна пустунка Перемога
Премія Сезар 1995 Найкращий фільм Чарівна пустунка Номінація
Найкраща режисерська робота Жак Ріверт Номінація
Найкращий актор Мішель Пікколі Номінація
Найкраща акторка Еммануель Беар Номінація
Найкраща акторка другого плану Джейн Біркін Номінація
Синдикат французьких кінокритиків 1992 Приз Французького синдикату кінокритиків за найкращий французький фільм Чарівна пустунка Перемога
Премія Kinema Junpo 1992 Найкращий фільм іноземною мовою Чарівна пустунка Перемога

Факти про фільм[ред. | ред. код]

Сценарій стрічки написаний за мотивами повісті Оноре де Бальзака «Невідомий шедевр», що оповідає про молоді літа Нікола Пуссена. Хоча імена основних дійових осіб збережені, дія перенесена з початку XVII століття у наш час. Кінцівка натхненна оповіданнями Генрі Джеймса.[4] і не має з бальзаківською нічого спільного.

Зйомки проходили в старовинному маєтку Асса під Монпельє у Франції.

Згідно з контрактом через рік після виходу фільму на екрани Жак Ріветт підготував для телепоказу скорочену вдічі версію «Чарівної пустунки». Вона має підзаголовок Divertimento — так називав варіації на теми своїх балетів Ігор Стравінський, чия музика звучить в титрах. У цьому варіанті використані виключно ті версії сцен, які не увійшли до початкового фільму. Оскільки кадри з малюючим Дюфуром майже всі були використані в чотиригодинній версії, в «Дивертисменті» менше оголеної натури і сцен позування, а основний акцент зміщений на драму стосунків Френгофера з дружиною, що ревнує його.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. La Belle noiseuse (1991) [Архівовано 24 серпня 2014 у Wayback Machine.] на сайті JPBox-Office
  2. Festival de Cannes: La Belle Noiseuse. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 28.01.2018.
  3. Нагороди та номінації фільму Чарівна пустунка на сайті IMDb (англ.)
  4. Entretien Jacques Rivette - L'art secret. lesinrocks.com. 19.03.2007. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 28.01.2018.

Посилання[ред. | ред. код]