Люцифер Каларійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Люцифер Каларійський
Народився поч. IV ст.
Кальярі
Помер 370(0370)
Кальярі, Стародавній Рим
Шанується католицька церква
У лику місцевошанованих святих
День пам'яті 20 травня
Медіафайли на Вікісховищі

Люцифер з Кальярі, також Люцифер Каларійський, Люцифер Каларітанський і Люкіфер Каларіський (лат. Lucifer Calaritanus); Сан-Лючиферо (італ. San Lucifero — «святий Люцифер»; ? — 370 або 371) — єпископ Кальярі на о. Сардинія (353—370/371), відомий своєю активною боротьбою проти єресі аріанства, християнський місцевошановний святий. Про нього поряд з папою Ліберієм та Осією Іспанським згадує Афанасій Великий[1].

Особисте ім'я Люцифер в цьому випадку не пов'язане з Сатаною, оскільки воно було поширеним особистим ім'ям часів пізньої Римської імперії (домінат) і означало «світлоносний, сяючий».

Біографія[ред. | ред. код]

Відвертий прихильник Нікейського символу віри, єпископ Каралісу (сучасний Кальярі) Люцифер разом зі священиком Панкратієм і дияконом Іларієм був відправлений Папою Ліберієм у 354 році як папський легат з місією до імператора Констанція II з проханням скликати Вселенський собор для подолання аріанської суперечки. На Міланському соборі, що відбувся в 355 році, він захищав Афанасія Великого і протистояв аріанам так активно, що по наученню останніх імператор Констанцій II, який симпатизував аріанам, ув'язнив Люцифера на три дні у своєму палаці. Перебуваючи в палаці, Люцифер відмовився підписати акти собору, і настільки активно сперечався з імператором, що був вигнаний разом зі своїми колегами Євсевієм, єпископом Верчеллі та Діонісієм, єпископом Мілана спочатку в Германіку в Сирії Палестинську, потім на Єлевферополь у Палестині і потім в Фіви Єгипетські. На заслання був направлений і Афанасій Олександрійський. Зі вигнання Люцифер писав імператору пристрасні листи.

Після смерті Констанція II до влади прийшов Юліан. Люцифер був звільнений у 362 році. Попри це він не примирився з колишніми аріанами. Повертаючись із фіваїдського заслання, він у 362 році в Антіохії одноосібно висвятив у єпископи старонікейця Павліна, і став одним із організаторів так званого «паулініанського розколу»[2]. Відмовившись примиритися з аріанами, що покаялися, «шалений» Люцифер перервав стосунки і з нікейцями, і занурився у своє єпископство, «задовольняючись спілкуванням з самим собою»[3] . Навколо нього утворилася невелика група однодумців. Як можна припустити за творами Амвросія Медіоланського та Августина Блаженного, Люцифер був відлучений від церкви. Ієронім Стридонський називає його послідовників «люциферіанами» — ця секта продовжувала існувати до V століття. У своєму творі «Розмова проти люциферіан» (лат. «Altercatio Luciferiani et orthodoxi» — «Суперечка між люциферіанином і православним»)[4] Ієронім зібрав все, що йому було відомо про Люцифера і його секту.

Святий Люцифер помер близько 370 року. День його пам'яті відзначається католиками 20 травня.

Вшанування[ред. | ред. код]

Церква святого Люцифера в Кальярі, Сардинія

Каплиця у Кальярійському соборі присвячена Святому Люциферу. У ній похована дружина короля Франції Людовіка XVIII, Марія-Жозефіна-Луїза Савойська.[5]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Основні твори Люцифера проти аріан:

  • Epistola ad Catholicos («Послання кафоликам»; бл. 355, втрачено)
  • Epistola ad Eusebium («Послання Євсевію»; 355)
  • De non conveniendo cum Haereticis («Про незгоду з єретиками»; бл. 357)
  • De Regibus Apostolicis («Про царства відступників»; 358)
  • Ad Constantium Augustuum pro Sancto Athanasio, Libri II або De Athanasio («Августу Костянтину про святого Афанасії, 2 книги» або «Про Афанасії»; 360)
  • De non parcendo in Deum delinquentibus.
  • Moriundum esse pro Dei filio («Бути готовим померти за Сина Божого»; 361)
  • Epistola ad Florentium Magistirum Officiorum («Послання до Флоренції, магістра оффіцій»; 361)

У своїх роботах Люцифер широко цитує Біблію і тому є корисними джерелами для Vetus Latina .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Афанасий Великий, свт. Защитительное слово Афанасия, архиепископа александрийского, перед царем Констанцием. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
  2. Люцифер и Павлин отвергли учение о трех ипостасях, несмотря на то, что оно уже было принято Афанасием (Карташев, с. 100)
  3. Карташев, с. 108
  4. Иероним Стридонский Разговор против люцифериан [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.]
  5. A Jacobite Gazetteer — Cagliari, Sardinia. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 26 січня 2022.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]