Центральна лінія (Лондон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центральна лінія
Лондонський метрополітен
London Underground 1992 Stock at Theydon Bois by tompagenet.jpg
Відкриття першої дільниці 1900
Довжина, км 74 км
Кількість станцій 49
Наземні дільниці Є

Центральна Лінія (англ. Central line) — лінія Лондонського метрополітену, прямує від Еппінг, Ессекс на північному сході до Ілінг-Бродвей та Вест-Райсліп на заході. На схемі Лондонського метро зображена червоним кольором. Лінія має довжину 76 км, є найдовшою лінією Лондонського метро. З 49 станцій 20 розташовані під землею.[1][2] В цілому вважається, що Центральна лінія має найбільшу швидкість між станціями серед всіх ліній Лондонського метро, ​​яка досягає 110 км/год після введення в дію вагонів 1992 серії.

Лінія була відкрита як Central London Railway в 1900 році, перетинаючи по осі Схід-Захід центральний Лондон.

Опис[ред. | ред. код]

Центральна лінія завдовжки 74 км обслуговує 49 станцій.[2] Лінія має переважно дві колії, рідше три — на коротких відрізках на південь від Лейтонстону і на захід від Вайт-Сіті. Загальна довжина колій — 147,1 км, з яких 52,8 км прямують тунелями,[3] колії електрифіковані мережею постійного струму з чотирма рейками: третя рейка живиться напргою −210 V і четверта — +420 В, що дає різницю потенціалів 630 В.[4]

Одноколійну лінію на північ від Епінга, було закрито в 1994 році, тепер це історична залізниця Epping Ongar Railway.

Лінія має найкоротший ескалатор у Лондонському метрополітені, у Стратфорді, висота підйому — 4,1 м.

Лінію обслуговують три депо: Райсліп[en], Гайнолт[en] та Вайт-Сіті[5]

Central Line.svg

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Central line facts. Transport for London. Процитовано 1 December 2012. 
  2. а б Key facts. Transport for London. Процитовано 1 December 2012. 
  3. Detailed London Transport Map. carto.metro.free.fr. Процитовано 1 December 2012. 
  4. Martin, Andrew (26 April 2012). Underground, Overground: A Passenger's History of the Tube. London: Profile Books. с. 137–138. ISBN 978-1-84765-807-4. Процитовано 7 December 2012. 
  5. London Underground Key Facts. Transport for London. n.d. Процитовано 21 May 2008.