Сар'ян Мартірос Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сар'ян Мартирос Сергійович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сар'ян Мартірос Сергійович
вірм. Մարտիրոս Սարյան
Народження16 (28) лютого 1880
Нахічевань-на-Дону, Область Війська Донського, Російська імперія[1]
Смерть5 травня 1972(1972-05-05)[1][2][…] (92 роки)
 Єреван, Вірменська РСР, СРСР[1]
Похованнямогила Мартіроса Сар’янаd
Країна Російська імперія
 СРСР
Жанрпортрет, пейзаж, натюрморт, графіка, ілюстрація і сценографія
НавчанняМосковське училище живопису, скульптури та зодчества
Діяльністьхудожник, політик, ілюстратор
Відомі учніАветисян Мінас Карапетович і Асатрян Гегам Магносович
ЧленСХ СРСР
ДітиGhazaros Saryand і Sargis Saryand
Роботи в колекціїМузеї літератури і мистецтва імені Є. Чаренцаd, Martiros Saryan Museumd, Державний музей мистецтв народів Сходу, Національна галерея Вірменії, Третьяковська галерея, Російський музей, Aram Khachaturian Museumd і Axel Bakunts House-Museumd
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний художник СРСР Ленінська премія Народний художник Вірменської РСР Сталінська премія
CMNS: Сар'ян Мартірос Сергійович у Вікісховищі

Мартірос Сергійович Сар'ян (вірм. Մարտիրոս Սերգեյի ՍարյանՄարտիրոս Սերգեյի Սարյան; 16 (28) лютого 1880, Нахічевань-на-Дону — 5 травня 1972, Єреван) — вірменський і радянський живописець-пейзажист, графік і театральний художник[4]. Депутат ВР СРСР 2—4-го скликань (1946—1958). Депутат ВР Вірменської РСР з 1959 року.

Академік АМ СРСР (1947). Народний художник СРСР (1960). Герой Соціалістичної Праці (1965). Лауреат Ленінської (1961) і Сталінської премії другого ступеня (1941).

Творчість Сар'яна відіграла провідну роль у становленні національної школи вірменського радянського живопису.

Біографія

[ред. | ред. код]
Художник Мартірос Сар'ян (другий знизу зліва) поряд з хачкаром у вірменському монастирі Санаїн в 1902 році
«Вірменія»
Природа створює людину,
щоб поглянувши на себе її очима,
насолодитися дивовижною своєю красою.
Мартірос Сар'ян[5]

Мартірос Сар'ян народився 16 (28) лютого 1880 року в патріархальній вірменській родині в місті Нахічевань-на-Дону («Новий Нахічевань», нині в межах Ростова-на-Дону).

У 1895 році закінчив міське училище. З 1897 по 1904 роки навчався в Московському училищі живопису, ліплення і зодчества, у тому числі в майстернях В. О. Сєрова і К. О. Коровіна. У 1901—1904 роках здійснив поїздку на історичну батьківщину, відвідавши Лорі, Ширак, Ечміадзін, Ахпат, Санаїн, Єреван і Севан.

Будинок, де у 1919—1921 рр. жив М. С. Сар'ян.

У 1900-х роках брав участь у виставках художніх об'єднань «Блакитна троянда», «Союз російських художників», «Світ мистецтва», «Чотири мистецтва». Сильний вплив на стиль Сар'яна мав живопис Поля Гогена і Анрі Матісса.

З 1910 по 1913 роки здійснив низку поїздок в Туреччину, Єгипет і Іран. У 1915 році Сар'ян приїжджає в Ечміадзін, щоб допомагати біженцям з Турецької Вірменії. У 1916 році приїжджає в Тифліс і одружується на Лусик Агаян, дочкою вірменського письменника Г. Агаяна. Тоді ж Сар'ян бере участь в організації Суспільства вірменських художників і «Союзу вірменських художників». У тому ж році він оформляє видану В. Брюсовим «Антологію вірменської поезії».

Після Жовтневої революції 1917 року Сар'ян приїжджає з родиною в Росію. У 1918—1919 роках М. Сар'ян живе з сім'єю у Новій Нахічевані. Художник стає ініціатором створення і першим директором Вірменського краєзнавчого музею в Ростові-на-Дону. Співпрацює з театром «Театральна майстерня».

У 1921 році за запрошенням голови Ради народних комісарів Вірменії О. М'ясникяна переїжджає на проживання до Вірменії. З цих пір він присвячує життя зображенню її природи. У числі його робіт в ці роки — створення герба Радянської Вірменії та оформлення завіси першого вірменського державного театру.

В 1926—1928 роках художник живе і працює в Парижі. Велика частина його робіт, виставлених у 1928 році в паризькій галереї Жерар, згоріла під час пожежі на кораблі при поверненні на батьківщину.

У 1930-х головною темою Сар'яна залишається природа Вірменії. Художник також пише численні портрети («Р. Н. Симонов»; «А. Ісаакян»; «Автопортрет з палітрою») і яскраві натюрморти («Осінній натюрморт»). Сар'ян працював також як книжковий графік («Вірменські народні казки», 1930, 1933, 1937) і як театральний художник (декорації і костюми до опери «Алмаст» О. Спендіарова в Театрі опери та балету імені Спендіарова, 1938—1939, Єреван; «Хоробрий Назар» А. Степаняна, «Давид бек» Тиграняна, «Філумена Мартурано» Е. Де Філіппо та ін).

Мартірос Сар'ян зіграв важливу роль у збереженні церкви Сурб Хач в рідному йому Ростові-на-Дону, коли в радянські роки постало питання про її знесення.

Мартірос Сар'ян помер 5 травня 1972 в Єревані. Похований в пантеоні парку імені Комітаса.

Роботи знаходяться в зборах

[ред. | ред. код]
Блок поштових марок Вірменії з портретами діячів мистецтва: Комітас, Хачатурян, Сар'ян, Тертерян, Спендіарян, Горкі, Аветисян, Орбелі, Симонян

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]
Автопортрет (1907)

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Поштовий конверт. СРСР, 1979 рік
  • У Єревані Сар'яну споруджено пам'ятник. Також одна з центральних вулиць міста носить ім'я Мартіроса Сар'яна.
  • У 2000 та 2005 роках  випущені поштові марки Вірменії, присвячені Сар'яну.
  • У Ростові-на-Дону, в Нахічевані є вулиця Сар'яна. На цій вулиці також знаходиться пам'ятник художнику.
  • У селі Чалтир (Мясниковський район) дитяча школа мистецтв, з 2009 року (напередодні 130-річчя майстра), носить ім'я Мартіроса Сар'яна.
  • Сар'яну присвячено вірш Сергія Шервинського «В майстерні Сар'яна» (1985).

Основні твори

[ред. | ред. код]
  • «Вулиця. Полудень», 1911
  • «Константинопольські собаки», 1911
  • «Натюрморт. Виноград», 1911
  • «Вірменка з сазом» 1915
  • У вірменському селі, 1901
  • «Казки і сни», цикл акварелей, 1903—1908
    • «Казка», 1904
    • «Король з дочкою», 1904
    • «Біля підніжжя Арарату», 1904
    • «У джерела», 1904
    • «Чари Сонця», 1905
    • «В ущелині Ахуряна», 1905
    • «Комета», 1907
    • «Вечір у горах», 1907
    • «У тіні», 1908
    • «Біля криниці», 1908
  • «Гієни», 1909
  • «Автопортрет», темпера, 1909
  • «Фруктова лавка», 1910
  • «Фінікова пальма», темпера, 1911
  • «Ранок. Зелені гори», 1912
  • «Квіти Калаки», 1914
  • «Портрет поета Цатуряна», 1915
  • «Гора Шамирам», 1922
  • «Єреван», 1923
  • «Гори Вірменії», 1923
  • «Вірменія», 1923
  • «Строкатий пейзаж», 1924
  • «Газелі», 1926
  • «До джерела», 1926
  • «Портрет архітектора О. Таманяна», 1933
  • Ілюстрації до збірок «Вірменські народні казки», 1930, 1933, 1937
  • «Гірський пейзаж», 1942
  • «Автопортрет з палітрою», 1942
  • «Квітневий пейзаж», 1944
  • «Бжні. Фортеця», 1946
  • «Колгосп села Кариндж в горах Туманяна», 1952
  • «Груші», 1957
  • «Земля», 1969
  • «Портрет Р. Н. Симонова»
  • «Портрет А. С. Ісаакяна»
  • «Квіти і фрукти»
  • «Долина Арарату»

Твори

[ред. | ред. код]
  • Сарьян М. С. Из моей жизни. — 2-е изд. — М., 1971.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Волошин М. А. Сарьян // Аполлон. — 1913.
  • Михайлов А. И. Мартирос Сергеевич Сарьян. — М., 1958.
  • Дрампян Р. Сарьян. — М., 1964.
  • Зурабян Т. С. Краски разных времен. — Советская Россия, 1970.
  • Зурабян Т. С. Сама Армения. — Советская Россия, 1970.
  • Каменский А. А. и др. Мартирос Сарьян. Альбом. — Л.: Аврора, 1987. — 340 с.
  • Раздольская В. И. Мартирос Сарьян. — Л.: Аврора, 1998. — 160 с. — ISBN 5-7300-0669-1
  • Давтян Л. Константинополь Сарьяна // Иные берега. — 2010. — № 3 (19).[8]
  • Голубков Д. Н. Доброе солнце. — М.: Детская литература, 1970. — 134 с.
  • Ломизе И. Е. Мартирос Сарьян. — М.: ЮниПресс СК, 2007. — 30 с. — (Великие имена. № 32). — 120 000 экз.
  • Kamensky A. Martiros Saryan: Paintings Watercolors, Drawings, Book Illustrations, Theatrical Design. — Aurora Art Publishers, 1987. — 600 с.

В кіно

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Сар'ян Мартірос // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  • Сар'ян Мартірос Сергійович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 7 січня 2015.
  • Офіційний сайт Будинку-музею М. [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] Сар'яна [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  • Мартірос Сар'ян у фільмі Михайла Вартанова Колір вірменської землі (1969) [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Сарьян Мартирос Сергеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Martiros Sergeevich Saryan
  4. ↑ Театральная энциклопедия / П. А. Марков. — М.: Советская энциклопедия, 1965. — Т. 4 (Нежин — Сярев). — Стб. 1152
  5. ↑ Цитується по книзі: Армянские народные сказки: Сборник. — Ереван: Советакан грох, 1983. — 320 с.
  6. ↑ Таганрогский художественный музей. — Таганрог: Омега-Принт, 2009. — 336 с. — ISBN 978-5-91575-021-9.
  7. ↑ Хронография Еревана = Երևանի տարեգրությունը. — Ер.: Музей истории города Еревана, 2009. — С. 66. — 240 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сар%27ян_Мартірос_Сергійович&oldid=43085204