Мазепа (Байрон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Мазепа»
Mazeppa - Byron.png

Ілюстрація до поеми
Автор Лорд Байрон
Назва мовою
оригіналу
Mazeppa
Мова англійська
Видавництво Велика Британія John Murray
Україна ДВУ
Виданий 1819
Виданий
українською
1929
Переклад Дмитро Загул (1929)
Олекса Веретенченко (1959)
Паж Мазепа, прив'язаний до коня. Теодор Жеріко
Картина Ораса Верне

Мазепа — художня поема написана англійським поетом-романтиком Лордом Байроном у 1819. Поема заснована на відомій легенді з раннього життя Івана Мазепи (1639—1709), українського діяча, який згодом став Гетьманом України.

Передумови до появи поеми[ред.ред. код]

Зацікавлення на заході Європи Україною стало дуже помітним наприкінці XVII — на початку XVIII сторіччя. Про це свідчать численні опубліковані тоді історичні книжки і мандрівна література, а також журнальні статті. Зокрема, в Англії першою публікацією, в якій широко згадувалась Україна, була надрукована у 1603 році «Загальна історія Турків» (укр. The General History of the Turks) Річарда Ноллза. До 1638 року ця книжка перевидавалася п'ять разів й згідно з твердженнями біографів Лорда Байрона, цю книга мала надзвичайний вплив на молодого Байрона й спричинила до його захоплення Турецькою імперією.[1] Скоріше за все саме з книжки Ноллза Байрон вперше дізнався про існування України.

Та найбільш важливою для популяризації України у західній Європі стала праця великого французького письменника доби Просвітництва Вольтера «Історія Карла ХІІ», що вперше вийшла друком 1731 року. У розділі книжки, що описує, як війська Карла вперше прибувають в Україну, ми знаходимо чимало інформації про Україну та її людей. Вольтер дуже докладно розповідає, де саме розташована Україна, яку він, хоча вона і була під московським пануванням, так і називає l'Ukraine (тобто «Україна») або pays des Cossaques (тобто «країна козаків»). У цьому розділі міститься інформацію про розміри Україна, про її тогочасну столицю Батурин, про те, що її ґрунти є «одними з найродючіших у світі». Пише він і про річку Борисфен (тогочасну назву «Дніпра» на Заході), що розділяє країну на дві рівні частини. Вольтер також повідомляє, що Україна «завжди прагнула бути вільною, проте, оточена Московією, країнами Великого Візира та Польщею, була змушена шукати захисника, а тому потрапляла у руки однієї із цих трьох держав». Французький мислитель також згадує Запорізьку Січ та описує почуття українців до росіян під час війни, наголошуючи на тому, що козаки «були розлючені на росіян».

Але центральною темою української частини книжки Вольтера постає саме гетьман Іван Мазепа. Зокрема, Вольтер у своїй праці розповідає про епізод з життя Мазепи, коли будучи пажом польського короля Яна II Казимира, українця звинувачують у перелюбстві з дружиною високопоставленого шляхтича й карають його у досить незвичний спосіб: прив'язавши майбутнього гетьмана до дикого жеребця, якого було відтак випущено у степ. Кінь приносить Мазепу в Україну, де його знаходить дівчина, що згодом стає його дружиною. Згодом, висока освіта Мазепи допомогає йому вийти на саму вершину українського суспільства й стати гетьманом. Саме цим епізодом з біографії Мазепи, описаним Вольтером, неабияко зацікавився англійський поет-романтик Лорд Байрон.

Короткий опис поеми[ред.ред. код]

Картина Буланже

Головний герой поеми — гетьман Іван Мазепа, що розповідає після поразки під Полтавою свою історію Карлу XII. Ця розповідь у центрі всієї поеми. Центральна подія поеми — покарання юного Мазепи, пажа польського короля Яна II Казимира, за гаданий зв'язок з юною дружиною графа Фальбовського Терезою. У покарання Мазепу оголеним прив'язують до спини коня, якого відпускають у дикий степ. Після нападу зграї вовків, у лісі, Мазепа заледве залишився в живих. Згодом, кінь приносить напівмертвого Мазепу в степи України, де його кінь помирає, а його самого знаходять місцеві селяни-українці. Завдяки своїм непересічним здібностям та таланту, Мазепа в решті решт стає гетьманом.

Аналіз поеми[ред.ред. код]

Аби познайомити своїх читачів із передісторією до подій описаних у поемі, Байрон як вступ подав уривки з Вольтерівської «Історії Карла XII», що стосуються Мазепи. Сама поема побудована як розповідь українця про себе Карлові ХІІ. Мазепа зосереджується на історії про подорож в Україну на спині жеребця:

Лорд Байрон
Мазепа (уривок)

Вперед, вперед! - нестримний рух.
Мені забило вітром дух
І я побачити не міг,
Куди мій кінь порскливий біг.
Лише займалося на світ,
А він од замкових воріт,
Почувши волю степову,
Летів, збиваючи траву.

— переклад Олекси Веретенченка, 1959
Оригінальний текст (англ.)
Lord Bayron
Mazeppa (exerpt)
Away, away, my steed and I,
Upon the pinions of the wind,
All human dwellings left behind;
We sped like meteors through the sky,
When with its crackling sound the night
Is chequer’d with the northern light

Ця подорож — повна образів свободи. Самий біг коня з Мазепою можна інтерпретувати як прагнення до свободи українського провідника, самої України і, загалом, будь-якого народу, що хоче бути вільним. Ці прагнення Байрон підтримував зі справжньою романтичною пристрастю. У поемі Мазепа постає як герой, якого Карл, що був одним із найбільших європейських провідників свого часу, порівнює з Олександром Македонським. Карл Байрона також заявляє, що велич Мазепи затьмарює славу древньої Скитії (англ. All Scythia’s fame to thine should yield).

Мазепа постає як колоритний романтичний герой, що його захопливе, екзотичне життя контрастує зі ставленням до життя шведського короля, який засинає, слухаючи історію українця. Повне пригод життя Мазепи є чуже Карлові, що представляє західну культуру.

Вплив на живопис[ред.ред. код]

Картина Ораса Верне

І. С. Кон у своїй книзі «Чоловіче тіло в історії культури» зазначає, що сюжет Лорда Байрона про Мазепу став одним з улюблених мотивів французьких художників.

"Тут є все: підступність і любов, мужність і безпорадність, суперництво юності і старості. Нарешті, кінь — стародавній символ почуттів, які чоловік повинен тримати в узді, а в даній ситуації Мазепа сам опинився у владі оскаженілого коня. Образ безпорадно розпростертого на спині, прив'язаного до крупу коня нагого юнака давав простір садомазохистській уяві, звичайно в такій позі представляли тільки жінок, наприклад, зображуючи викрадення Європи "[2]

Цей сюжет захопив відразу декількох великих художників:

  • Жеріко: літографія «Мазепа / Mazeppa» (1823), виконана спільно з Еженом Ламі; невелика картина олією на папері (1821—1824, приватна колекція, Париж).
  • Делакруа: картина «Мазепа прив'язаний до вмираючого коня / Mazeppa attaché sur la croupe du cheval sauvage» (1824, Гельсінкі, музей Атенеум) також кілька малюнків і картин, частина з них не збереглася.
  • Шассеріо: Страждання Мазепи / Supplice de Mazeppa (1827), картина в Страсбурзькому музеї[3]
  • Верне: «Мазепа серед коней / Mazeppa entouré de chevaux» (1825), «Мазепа серед вовків / Mazeppa et les loups (1826)». Існують копії обох картин, виконані Джоном Ф. Херрінг (галерея Тейт-Брітні, Лондон)
  • Буланже: «Мазепа / Mazeppa» (1827)

Критика поеми Пушкіним[ред.ред. код]

У відповідь на поему Байрона, Пушкін написав власну поему «Полтава», де сам Пушкін змальовує образ Мазепи як неприховано негативного героя, такого собі романтичного «лиходія». Для своєї поеми, Пушкін використав слова з поеми Байрона як епіграф. Про байронівського «Мазепу» Пушкін відгукнувся досить критично:

Байрон знав Мазепу тільки за Вольтеровою «Історією Карла XII». Він вражений був тільки картиною людини, прив'язаної до дикого коня, що мчить степами. Картина, звичайно, поетична, зате подивіться, що він з неї зробив. Але не шукайте тут ні Мазепи, ні Карла, ні цієї похмурої, ненависної, болісної особи, яка проявляється у всіх майже творах Байрона, але яку (на біду одному з моїх критиків) як навмисне в «Мазепі» саме і немає. Байрон і не думав про нього: він виставив ряд картин одна однієї разючіша;— от і все: але яке полум'яне створіння! яка широка, швидка кисть! Якщо ж би йому під перо попалася історія спокуси дочки і страченого батька, то, ймовірно, ніхто б не наважився після нього торкнутися цього жахливого предмета.

Переклади українською[ред.ред. код]

Українською Байронівського Мазепу перекладали Дмитро Загул (1929) та Олекса Веретенченко (1959).

  • (передрук) Джордж-Гордон Байрон. «Мазепа», поема. Переклад з англійської: Валерія Богуславська (поема «Паломництво Чайльд-Гарольда»), Олекса Веретенченко (поема «Мазепа») та Дмитро Паламарчук (вірші). Харків: Фоліо, 2005. ISBN 966-03-2728-5

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Hubert F. Babinski. The Mazeppa legend in European romanticism. New York: Columbia University Press, 1974. 164 p. ISBN 978-0231038256 (англ.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Francis Whellan. History, topography and directory of Northamptonshire. London: Whittaker &​ Co., 1874. 934 p.: 335—336 pp. (англ.)
  2. І. С. Кон. Чоловіче тіло в історії культури. М., 2003, с.220
  3. Musees de la ville de Strausbourg