Мазепа (Байрон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мазепа
Mazeppa - Byron.png
Жанр поема
Автор Джордж Гордон Байрон
Мова англійська
Написаний 1818
Виданий 1819
Wikisource-logo.svg Текст у Вікіджерелах
Паж Мазепа, прив'язаний до коня. Теодор Жеріко
Картина Ораса Верне

«Мазе́па» (в оригіналі з двома p — «Mazeppa») — романтична поема Джорджа Байрона, написана ним в Венеції (Італія) з 2 квітня 1817 по 26 вересня 1818 роки, опублікована в 1819 р.

Поема[ред.ред. код]

Картина Буланже

Головний герой поеми — гетьман Іван Мазепа, що розповідає після поразки під Полтавою свою історію Карлу XII. Ця розповідь — основний зміст поеми і має мало спільного з біографією історичного Мазепи; центральний епізод — юного героя, пажа польського короля Яна II Казимира, оголеним прив'язують до спини коня, якого відпускають в степ, в покарання за зв'язок з Терезою, юною дружиною графа Фальбовського. При нападі зграї вовків, у лісі, Мазепа ледь виживає.

Потім кінь приносить напівмертвого Мазепу на Україну, де його кінь помирає, а його знаходять люди, і він завдяки своїм здібностям стає гетьманом. Ця історія була взята Байроном з «Історії Карла XII» Вольтера. Майбутній гетьман дійсно служив при дворі короля і дійсно був відісланий від двору після скандалу.

Слова з поеми Байрона взяті епіграфом до поеми Пушкіна «Полтава» (де образ Мазепи трактується інакше, а саме як образ романтичного «лиходія»). Про байронівського «Мазепу» Пушкін писав:бло

Байрон знав Мазепу тільки за Вольтеровою «Історією Карла XII». Він вражений був тільки картиною людини, прив'язаного до дикого коня, що мчить по степах. Картина, звичайно, поетична, зате подивіться, що він з неї зробив. Але не шукайте тут ні Мазепи, ні Карла, ні цієї похмурої, ненависної, болісної особи, яка проявляється у всіх майже творах Байрона, але яку (на біду одному з моїх критиків) як навмисне в «Мазепі» саме і немає. Байрон і не думав про нього: він виставив ряд картин одна однієї разючіша — от і все: але яке полум'яне створіння! яка широка, швидка кисть! Якщо ж би йому під перо попалася історія спокуси дочки і страченого батька, то, ймовірно, ніхто б не наважився після нього торкнутися цього жахливого предмета.

Юний Лермонтов зробив вільний переклад п'ятої пісні «Мазепи» — розповідь Мазепи про любов до Терези («Ах! Нині я не той зовсім», імовірно 1830).

У живописі[ред.ред. код]

Картина Ораса Верне

І. С. Кон у своїй книзі «Чоловіче тіло в історії культури» зазначає, що даний сюжет став одним з улюблених мотивів французьких художників-романтиків.

"Тут є все: підступність і любов, мужність і безпорадність, суперництво юності і старості. Нарешті, кінь — стародавній символ почуттів, які чоловік повинен тримати в узді, а в даній ситуації Мазепа сам опинився у владі оскаженілого коня. Образ безпорадно розпростертого на спині, прив'язаного до крупу коня нагого юнака давав простір садомазохистській уяві, звичайно в такій позі представляли тільки жінок, наприклад, зображуючи викрадення Європи " [1] .

Цей сюжет захопив відразу декількох великих художників:

  • Жеріко: літографія «Мазепа» (1823), виконана спільно з Еженом Ламі; невелика картина олією на папері (1821–1824), приватна кол., Париж.
  • Делакруа: кілька малюнків і картин, частина з них не збереглася. Картина «Мазепа на вмираючому коні» (1824, Гельсінкі, музей Атенеум).
  • Шассеріо: картина в Страсбурзькому музеї [2]
  • Верне: «Мазепа серед коней» (1825), «Мазепа серед вовків». Існують копії обох картин, виконані Джоном Ф. Херрінг (галерея Тейт-Брітні, Лондон)
  • Буланже: «Мазепа» (1827)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. І. С. Кон. Чоловіче тіло в історії культури. М., 2003, с.220
  2. Musees de la ville de Strausbourg