Майдан (Якушинецька сільська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Майдан
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Якушинецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA05020310090082437
Облікова картка Майдан 
Основні дані
Населення 508[1]
Площа 2.211 км²
Густота населення 229.76 осіб/км²
Поштовий індекс 23224[2]
Телефонний код +380 432
Географічні дані
Географічні координати 49°14′02″ пн. ш. 28°15′50″ сх. д. / 49.23389° пн. ш. 28.26389° сх. д. / 49.23389; 28.26389Координати: 49°14′02″ пн. ш. 28°15′50″ сх. д. / 49.23389° пн. ш. 28.26389° сх. д. / 49.23389; 28.26389
Середня висота
над рівнем моря
280 м
Відстань до
обласного центру
18 км
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради 23224, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Майдан
Карта
Майдан. Карта розташування: Україна
Майдан
Майдан
Майдан. Карта розташування: Вінницька область
Майдан
Майдан
Мапа
Мапа

CMNS: Майдан у Вікісховищі

Майда́н (до 1949 року — Майдан-Юзвинський) — село в Україні, в Якушинецькій сільській громаді, Вінницького району Вінницької області. Орган місцевого самоврядування — Якушинецька сільська громада. Населення становить 508 осіб[1].

Географія[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 12 км і проходить автошляхом E50, із яким збігається М12.

Ґрунти[ред. | ред. код]

Ґрунти у Майдані суглинисті, тільки на кордоні з Літинським районом — піщані.

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 508 осіб[1]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[1]:

Мовний склад населення с. Майдан
Мова Кількість осіб Відсоток
українська 492 96,85
російська 16 3,15

Назва[ред. | ред. код]

7 червня 1946 р. село Майдан-Юзвинський отримало назву «Майдан».[3] Друга частина назви «Юзвинський» походить від зменшувальної форми польського імені Юзва (пол. Józwa) повного імені Юзеф. Усунення польської частини з назви у 1949 році було частиною стирання польських назв в регіоні та утисків комуністичною владою польської національної меншини.

Історія[ред. | ред. код]

Історія села починається з 1591 року коли багатий пан зробив подарунок одному зі своїх робітників. Йому було подаровано шмат землі серед лісу. Але чоловік взявся до роботи завзято і незабаром ліс було вирубано, і на розчищеному майданчику було зведено перші будівлі.

Напевно й звідси походить назва села — «Майдан». Немає ніяких підтверджень цієї версії, але й немає і спростувань, тому вона сприймається, як дійсна.

Поступово до цієї будівлі приєдналися інші будиночки, з'явилася ціла вулиця — Лісова. Заселяти вулицю було важко, адже потрібно було вирубувати ліс і тому хати тулилися (чіплялися) одна до одної. Так з'явилась вулиця — Причепівка.

Серед лісу була дорога на село Ріжок. І згодом тут стали корчувати ліс та будуватися. Так виникла вулиця — Рубана.

В центрі села є ставок, за селом — ще один. Раніше навколо села було ще кілька озер, які з часом зникли. Залишилися лише їх назви: «Мохнате», «Салабаївське».

Пам'ятник воїнам–односельцям

Через село протікала річечка Згар. (Хоча Валентин Дмитрович Отамановський у своїх працях називає її Вишенька).

Є ще в нас поле і частина лісу, які називають «червоною» за спогадами і переказами колись там відбувалася жорстока битва з турками. Коли після битви пройшов дощ, то вода була червоною. Ніби то тих убитих турків хоронили там же, на «червоній», за іншими версіями їх звозили і хоронили на Середньому, Будині.  

До відкриття самостійного приходу село Майдан відносився до приходу села Медвеже Вушко. У 1818 році село Майдан було зроблено самостійним приходом і до нього було причислено село Слобода-Дашковецька і село Ксаверівка, які були відраховані від села Дашківці Літинського повіту.

У 2020 році село увійшло до складу Якушинецької сільської громади.

Археологічні розвідки[ред. | ред. код]

У селі виявлено поселення трипільської культури. Пам'ятка розташована поблизу села[4][5].

Пам'ятки, визначні місця[ред. | ред. код]

Костел святого Миколая, єпископа[ред. | ред. код]

Раніше у цьому селі не було римсько-католицької культової споруди. Лише у 1994 році в Майдані завдяки зусиллям о. Владислава Халуп'яка з Вінниці та місцевих парафіян було розпочато будівництво власного мурованого храму. Спорудження костелу завершили 1996 року, і цього ж року його консекрував єпископ Кам'янець-Подільський Ян Ольшанський[6].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Якушинецька сільська громада, Вінницький район, Вінницька область: с. Майдан. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 9 грудня 2023.
  2. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 9 грудня 2023.
  3. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Вінницької області»
  4. Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. І.
  5. Заєць I. Трипільська культура на Поділлі. — Вінниця, 2001. — 184 с.
  6. Майдан. Костел св. Миколая, єпископа (1994—1996). Вінницька обл., Вінницький р-н. rkc.in.ua. Костели і каплиці України. Процитовано 9 грудня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Література[ред. | ред. код]

  • Майдан // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Вінницька область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев'янкін Т. І., Компанієць І. І. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пількевич С. Д., Ремезовський Й. Д., Скаба А. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К., Шевченко Ф. П.; Ред. кол. тома: Олійник А. Ф. (гол. редкол.), Бабій М. Л., Бовкун В. Д., Вініковецький С. Я., Гелевера В. К. (відп. секр. редкол.), Гороховський О. 3., Каян П. Л., Косаківський Г. М., Кравчук В. І., Кривко П. С., Лютворт Г. А. (заст. гол. редкол.), Олійник Л. В., Олійник С. І., Орлик В. Я., Птущенко В. О., Пшук І. П., Совко В. М., Степаненко Ю. О., Трохименко С. К. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 189.

Посилання[ред. | ред. код]