Макс фон Гоффінгер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Макс фон Хоффінгер)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс фон Гоффінгер
нім. Max von Hoffinger
Народився 12 квітня 1884(1884-04-12)
Відень
Помер 8 грудня 1953(1953-12-08) (69 років)
Бад-Ішль
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаАвстрія Австрія
Діяльність Дипломат
Alma mater Віденський університет
Термін 1918
Попередник Robert Freiherr von Hein

Макс фон Гоффінгер (нім. Max von Hoffinger; 12 квітня 1884, Відень — 8 грудня 1953, Бад-Ішль) — австро-угорський дипломат. Генеральний консул Австро-Угорщини в Києві (1918)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 12 квітня 1884 року у Відні. Закінчив Віденський університет.

З 1906 року на дипломатичній службі в МЗС Австро-Угорщини.

У 1918 році — Генеральний консул Австро-Угорщини в Києві (Українська Держава).

У 1919—1925 рр. — тимчасовий повірений у справах Австрії в Белграді (Сербія)

У 1925—1928 рр. — посол Австрії в Берні (Швейцарія)

У 1928—1932 рр. — Повноважний міністр Австрії в Берні (Швейцарія)[2]

У 1932—1936 рр. — посол Австрії у Варшаві (Польща)[3].

З 1 січня 1937 по 11 березня 1938 рр. — Начальник відділу Німеччини МЗС Австрії[4].

Автор праць[ред. | ред. код]

  • Herr von Papen und St. Augustin, Erinnerungen zu dem Erinnerungsbuch Franz v. Papens, in: Die Furche v. 21.2. 1953, 5 f. ;
  • ders., «Wie war es möglich?» Gedanken zu Arnold Brechts «Vorspiel zum Schweigen — Das Ende der deutschen Republik», ebdt., 9.4.1949, 4f

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про цісарів, консулів і купців: Австрія і Україна, 1785—2012, Том 1. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 2 січня 2018.
  2. Um Einheit und Freiheit: Staatsvertrag, Neutralität und das Ende der Ost-West-Besetzung Österreichs 1945—1955. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  3. Botschafter Europas. Richard Nikolaus Coudenhove-Kalergi und die Paneuropa-Bewegung in den zwanziger unmd dreißiger Jahren. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  4. Minister im Ständestaat und General im OKW. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.