Малуку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малуку
інд. Maluku
Герб Прапор
IndonesiaMaluku.png
 
Країна Індонезія Індонезія
Адміністративний центр Амбон
Площа 46914,03 км²
Населення 1 531 402 особи (2010[1])
Густота населення 32,64 осіб/км²
 
Веб-сайт http://www.malukuprov.go.id/

Малу́ку (інд. Maluku) — одна з 32 провінцій у складі Індонезії. Розташована на сході країни і включає в себе центральні та південні Молуккські острови. Адміністративний центр — місто Амбон на острові Амбон. З 1999 року північна частина Малуку стала окремою провінцією Малуку Утара (Північна).

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

До складу провінції входять 9 округів та 2 муніципалітети, які включають в себе 95 районів[2], 95 селищ та 811 сіл[3][4]:

Населений пункт Площа,
км²
Населення,
осіб (2010)
Буру, округ 5466,44 108235
Буру Південне, округ 3780,56 53593
Малуку Південно-Західне, округ 4581,06 70372
Малуку Південно-Східне, округ 1010,75 96442
Малуку Західне Південно-Східне, округ 10102,92 105341
Малуку Центральне, округ 11595,57 361698
Острови Ару, округ 6629,00 83977
Серам-Багьян Західний, округ 4046,35 164654
Серам-Багьян Східний, округ 3952,08 99033
Амбон, муніципалітет 377,00 330335
Туал, муніципалітет 254,39 58082

Республіка Малуку-Селатан[ред. | ред. код]

Герб Республіки Малуку-Селтан
Прапор Республіки Малуку-Селатан

25 квітня 1950 на населеній християнами південній частини Моллукських островів була проголошена Республіка Малуку-Селатан (інд. Republik Maluku Selatan). У жовтні на острови вступили індонезійські війська, а 5 листопада 1950, під їх натиском впала столиця сепаратистів місто Амбон. Уряд сепаратистів втік на сусідній острів Серам, де під керівництвом Сумокіля розгорнулася партизанська війна проти індонезійців. 2 грудня 1963 року на острові Серам індонезійські військові заарештували Сумокіля , після чого партизанська війна припинилася. 11 березня 1966 року генерал Сухарто захопив владу в Індонезії, змістивши Сукарно, 12 квітня 1966 р Сумокіль був страчений.  Після його смерті новим «президентом» був призначений Манусама, хоча його повноваження кілька років оскаржував «генерал» Ісаак Юліус Тамаела. На даний момент в Нідерландах існує «уряд у вигнанні».

Останнім часом між 1998 і 2000 роком провінція Малукку знову стала ареною розгорнутого конфлікту між християнським та мусульманським населенням — регіон залишили бл. 80 тисяч чоловік[5].

Теракти в Нідерландах[ред. | ред. код]

«Президент уряду у вигнанні» Манусама виявився не спроможнім запобігти екстремістським акти молоді — вихідців з Молуккських островів, незадоволених своїм становищем в Нідерландах.

  • 26 липня 1966 — після прибуття вдови Сумокіля з сином до Нідерландів, натовп екстремістів підпалив індонезійське посольство в Гаазі.
  • 31 серпня 1970 — молодь півдня Малуку взяла в облогу житло індонезійського посла в Васенарі.
  • 31 грудня 1974 — невдала спроба захоплення в заручниці королеви Юліани
  • 2—14 грудня 1975 — під Вейстером опинилися в заручниках пасажири поїзда. Крім того в в Астерді з 4 грудня в облозі перебувало індонезійське консульство.
  • 23 травня 1977 — в Де-П'ют були екстремісти захопили в заручники пасажирів поїзда, а також в молодшій школі Бовенсмілде в заручники потрапили школярі. Під час операції поліції були вбиті терористи, а також постраждали і заручники.
  • 1978 — захоплення заручників в Будинку провінції Ассен. У перший день був застрелений урядовець. На наступний день будівля взято штурмом, при цьому ще один чиновник отримав смертельні поранення.

Під час зазначених подій Манусама, доктор Самуель Метіарей, доктор Хассан Тан і вдова Сумокіля виступали посередниками в переговорах з терористами.

  • 4 травня 2000 — в день поминання покійних в Амстердамі поліція зашкодила терористичному акту виявивши на даху будинку кілька снайперів-екстремістів[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.bps.go.id/eng/menutab.php?kat=1&tabel=1&id_subyek=12
  2. http://www.bps.go.id/eng/tab_sub/view.php?kat=1&tabel=1&daftar=1&id_subyek=101&notab=1
  3. http://www.bps.go.id/download_file/MFD/MFD_2010_Buku_1.pdf
  4. http://bps.go.id/eng/download_file/Population_of_Indonesia_by_Village_2010.pdf
  5. Petra Maria Becker: Die ethnische Sonderstellung der Ambonesen in Indonesien in der Zeit vor und nach Erlangung der politischen Unabhängigkeit. 1994. III, 97 Bl.(нім.)
  6. Günter Decker: Republik Maluku Selatan: Die Republik der Süd-Molukken; Untersuchungen und Dokumente zum Selbstbestimmungsrecht der Ambonesen, zum Föderalismus und Kolonialismus in Indonesien. Göttingen: Schwartz, 1957. VII, 239 S., Kt. mit Zusammenfassung in engl. Sprache und Literaturverzeichnis S. (219) - 224.(нім.)