Центральний Калімантан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центральний Калімантан
Coat of arms of Central Kalimantan.png
Девіз: Waja Sampai Ka Puting
(Banjarese) : «Spirit as strong as steel, from the start until the end»
{{{зображення}}}
IndonesiaCentralKalimantan.png
Столиця Палангкарая
Губернатор
Площа 153 565 км²
Населення 2212089 (2010)[1]
Етнічні групи Банджар (24%), Яванці (18%), Нгаджу (18%), Даяки Сампіт (10%), Букумпа (8%)[2]
Релігія Іслам, Католицизм та Протестантизм, Буддизм, Індуїзм, інші
Мови індонезійська мова, банджарська мова, малайська мова, даякська мова, китайська мова (Hakka, Teochew)
Дата заснування {{{дата заснування}}}
Часовий пояс WTA (UTC+7)
Сайт Офіційна сторінка

Центральний Калімантан (індонез. Kalimantan Tengah, також скорочено Kalteng) — провінція в Індонезії, на острові Калімантан.

Населення — 2 212 089 осіб (2010). адміністративний центр — місто Палангкарая.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Провінція ділиться на 13 округ й один міський муніципалітет:

Адм. одиниця Адм. центр Територія,
км²
Населення,
осіб (2010)
1 Округа Сукамара Сукамара 44 838
2 Округа Ламандау Нанга Булик 62 776
3 Округа Серуйан Куала Пембуанг 139 443
4 Округа Західний Котаварінгін
(Котаварінгін Барат)
Панкалан Бун 235 274
5 Округа Східний Котаварінгін
(Котаварінгін Тимур)
Сампіт 373 842
6 Округа Катінган Касонган 141 350
7 Палангка-Райа (місто) 220 223
8 Округа Пуланг-писал Пуланг-писал 119 630
9 Округа Гунунг-Мас Куала Курун 96 838
10 Округа Капуас Куала Капуас 329 406
11 Округа Мурунг-Райа Пурукчаху 97 029
12 Округа Північне Баріто
(Баріто Утара)
Муара Тевех 120 879
13 Округа Східне Баріто
(Баріто Тимур)
Таміанг Лайанг 97 080
14 Округа Південне Баріто
(Баріто Селатан)
Бунток 123 991
Усього 2 202 599

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Официальный сайт Центрального статистического агентства Индонезии. Архів оригіналу за 2 лютий 2012. Процитовано 22 травень 2014. 
  2. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. Institute of Southeast Asian Studies. 2003. 

Посилання[ред. | ред. код]