Перейти до вмісту

Центральний Калімантан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Центральний Калімантан

індонез. Propinsi Kalimantan Tengah[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Герб Прапор
Девіз:
Isen Mulang Редагувати інформацію у Вікіданих
Адм. центр Палангкарая, Pahandutd[2] і Банджармасін[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Індонезія[4][5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Межує з: сусідні адмінодиниці
Східний Калімантан Редагувати інформацію у Вікіданих
Західний Калімантан Редагувати інформацію у Вікіданих
Центральна Ява Редагувати інформацію у Вікіданих Східна Ява Редагувати інформацію у Вікіданих Південний Калімантан Редагувати інформацію у Вікіданих
Номерний знак KH Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення
 - повне 2 669 969 осіб (2020),
2 809 700 осіб (2024)[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа
 - повна 153 564,5 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота
 - максимальна 2278 м
 - мінімальна 2278 м
Часовий пояс WIBd і UTC+7 Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата заснування 23 травня 1957[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Губернатор Sugianto Sabrand Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсайт kalteng.go.id Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ISO 3166-2 ID-KT Редагувати інформацію у Вікіданих

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Центральний Калімантан

Центральний Калімантан (індонез. Kalimantan Tengah, також скорочено Kalteng) — провінція в Індонезії, на острові Калімантан. На заході та північному заході вона межує з провінцією Західний Калімантан, на північному сході — з провінцією Східний Калімантан, на південному сході — з провінцією Південний Калімантан, на півдні омивається водами Яванського моря.

Населення — 2 212 089 осіб (2010). адміністративний центр — місто Палангкарая.

Географія

[ред. | ред. код]

На півночі природний кордон провінції утворюють гори Шванер та Мюллер. Найвищою вершиною є гора Рая (2278 метрів над рівнем моря) в горах Шванер. На південь від цих гір лежать алювіальні рівнини, що займають центральну та південну частини провінції. Значну частину південних прибережних низин займають болота та широкі гирла річок. Найбільші річки провінції: Ламандау, Арут, Пембуанг (Серуян), Сампіт (Ментая), Мендавай (Катінган), Кагаян, Капуас та Баріто. Всі вони течуть з півночі на південь. Більша частина провінції вкрита густим тропічним лісом.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Мапа провінції Центральний Калімантан

Провінція ділиться на 13 округів (індонез. kabupaten) та один міський муніципалітет (індонез. kota)[8]:

№ Адм. одиниця Адм. центр Територія,
км²		 Населення,
осіб (2022)
1 Західний Котаварінгін
(Котаварінгін-Барат)		 Панкаланбун 9 480 276 197
2 Східний Котаварінгін
(Котаварінгін-Тимур)		 Сампіт 15 544 417 509
3 Капуас Куалакапуас 17 034 411 979
4 Південне Баріто
(Баріто-Селатан)		 Бунток 6 267 133 073
5 Північне Баріто
(Баріто-Утара)		 Муаратевег 9 985 157 582
6 Катінган Касонган 20 382 170 041
7 Серуян Куалапембуанг 15 215 149 626
8 Сукамара Сукамара 3 311 62 387
9 Ламандау Нангабулік 7 632 103 772
10 Гунунгмас Куалакурун 9 306 130 900
11 Пулангпісау Пулангпісау 9 651 136 425
12 Мурунграя Пурукчагу 23 575 112 266
13 Східне Баріто
(Баріто-Тимур)		 Таміанглаянг 3 213 114 966
14 Палангкарая (місто) 2 849 296 067
Разом 153 444 2 672 790

Економіка

[ред. | ред. код]

Основу економіки провінції становить землеробство. Вирощують рис, кукурудзу, батат, маніок, арахіс, сою. Важливе значення мають лісові продукти: ротанг, каучук, бджолиний віск. Промисловість мало розвинена, переважають дрібні та кустарні підприємства, головними галузями є харчова, лісопромислова, будівництво малих човнів, ткацтво. Перешкодою для економічного розвитку регіону є масштаби південних боліт та складність сполучення. Рівень води в річках сильно коливається протягом року, що робить водний транспорт ненадійним. Більшість великих населених пунктів пов'язані автомобільними шляхами. Діють аеропорти в Палангкараї, Сампіті та Панкаланбуні.

Етнічний склад населення

[ред. | ред. код]

За даними переписів населення 2000[9] і 2010[10] років, етнічний склад населення Центрального Калімантану був таким:

Народи Чисельність (2000) Доля в населенні (2000) Чисельність (2010) Доля в населенні (2010)
Яванці 325 160 18,06 % 478 434 21,67 %
Банджари 435 758 24,20 % 464 260 21,03 %
Даяки н/д н/д 450 682 20,42 %
Нгаджу 324 504 18,02 % н/д н/д
Сампіти 172 252 9,57 % н/д н/д
Бакумпаї 135 297 7,51 % н/д н/д
Малайці н/д н/д 86 322 3,91 %
Мадурці 62 228 3,46 % 42 668 1,93 %
Катінгани 60 171 3,34 % н/д н/д
Мааньяни 50 505 2,80 % н/д н/д
Сунданці 24 479 1,36 % 28 565 1,29 %
Інші народи Калімантану н/д н/д 588 650 26,67 %
Інші 210 359 11,68 % 67 786 3,07 %
Всього 1 800 713 100,00 % 2 207 367 100,00 %

Корінне населення провінції — даяки. Вони складаються з різних етнічних груп, найбільшою з яких є нгаджу. Нгаджу розселені на більшій частині території провінції, до їхнього складу зазвичай зараховують кілька локальних субетнічних груп: катінгани, сампіти, кагаяни, бакумпаї, сіанги, букіти та інші. В гірських районах, суміжних з провінцією Західний Калімантан живуть отдануми. На сході провінції розселені мааньяни.

В прибережних районах живуть малайці та споріднені з ними банджари.

Існує певне протистояння між корінними жителями провінції та банджарами, яке зокрема призвело до відділення 1957 року «даяцького» Центрального Калімантану від «банджарського» Південного Калімантану й утворення окремої провінції.

Після здобуття Індонезією незалежності державна політика трансміграції суттєво змінила етнічну структуру населення Центрального Калімантану. В провінції поселились значні групи яванців, а також інших мігрантів з Яви, Мадури, Балі, Суматри, Сулавесі та інших районів Калімантану.

Релігія

[ред. | ред. код]

Більшість населення Центрального Калімантану становлять мусульмани, але тут існує значне розмаїття вірувань, присутні доволі великі громади християн, індуїстів та прибічників традиційних вірувань. За даними 2000 року мусульмани становили 74 % населення Центрального Калімантану, 17 % — християни, 8 % — індуїсти й 1 % — інші[11].

Іслам прийшов у Південний Калімантан з Яви й почав стверджуватись у регіоні з наверненням на мусульманство правителя Банджармасіна в середині XVI ст. В XVII ст. банджари стали розселятися у внутрішніх районах і несли туди нову релігію. В Центральному Калімантані мусульмани живуть переважно поблизу морського узбережжя або вздовж річок, вони становлять у цих районах понад 95 % населення. Райони, в яких оселилися трансмігранти з Яви та інших районів, також переважно мусульманські. Доля мусульман у населенні провінції постійно зростає через прибуття значних груп трансмігрантів, а також через навернення на іслам даяків. Іслам став етнічним маркером букумпаїв.

У внутрішніх районах релігійна структура населення набагато строкатіша. Провінція здавна асоціюється з християнством, тут багато протестантських та католицьких церков, що є спадком колоніального періоду. До XIX ст. християнські церкви стали найважливішим засобом впровадження сучасної освіти та європейських цінностей. На момент здобуття Індонезією незалежності християнство стало релігією політичної еліти даяків, зокрема нгаджу. З кінця XX ст. в Центральному Калімантані спостерігається відродження нативістських релігій, зазвичай відомих під спільною назвою кагарінган, зокрема серед нгаджу, мааньянів та отданумів. Ці релігійні вірування містять певні індуїстсько-буддійські елементи, через що держава кваліфікує їх як форму індуїзму.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Pasal 1 ayat (2) // Undang-Undang Darurat tentang Pembentukan Daerah Swatantra Propinsi Kalimantan Tengah — 1957.
  2. ↑ а б Pasal 2 ayat (1) // Undang-Undang Darurat tentang Pembentukan Daerah Swatantra Propinsi Kalimantan Tengah — 1957.
  3. ↑ Pasal 2 ayat (1) // Undang-undang tentang pembentukan Daerah Swatantra Tingkat I Kalimantan Tengah — 1958.
  4. ↑ Central Kalimantan Province Administrative Division Data and Code 2015
  5. ↑ Indonesian Minister of Home Affairs Decree 100.1.1-6117 Of 2022 — С. 2579.
  6. ↑ Indonesian Minister of Home Affairs Decree Number 050-145 of 2022
  7. ↑ https://sulut.bps.go.id/id/statistics-table/2/OTU4IzI=/jumlah-penduduk-menurut-provinsi-di-indonesia.html
  8. ↑ Keputusan Menteri Dalam Negeri Nomor 100.1.1-6117 Tahun 2022. Tentang Pemberian dan Pemutakhiran Kode, Data Wilayah Administrasi Pemerintahan, dan Pulau [Архівовано 2025-04-03 у Wayback Machine.]. Menteri Dalam Negeri Republik Indonesia, с. 2571-2572: Provinsi Kalimantan Tengah (індонез.)
  9. ↑ Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 24: TABLE 1.2.23. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: Central Kalimantan, 2000
  10. ↑ Kewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia. Hasil Sensus Penduduk 2010 (індонез.)
  11. ↑ Ian Chalmers. The Dynamics of Conversion: the Islamisation of the Dayak peoples of Central Kalimantan. Proceedings of the 16th Biennial Conference of the Asian Studies Association of Australia (ASAA), Wollongong, 26-29 June 2006

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Індонезія Це незавершена стаття з географії Індонезії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Центральний_Калімантан&oldid=47801958