Північний Калімантан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Північний Калімантан
Emblem of North Kalimantan.png
Девіз:
{{{зображення}}}
North Kalimantan in Indonesia.svg
Столиця Танджунгселор
Губернатор Іріанто Ламбро (в.о.)
Площа 77 382,78 км²
Населення 601 470
Етнічні групи даяки, банджари, сулу
Релігія іслам, католицизм, протестантизм
Мови індонезійська
Часовий пояс (UTC + 8)
Сайт

Північний Калімантан (інд. Kalimantan Utara) — провінція Індонезії, що розташована на острові Калімантан і низці невеликих суміжних островів. Населення, за даними розрахунків 2011 року, становить 601470 осіб. Площа — 77 382,78 км². Адміністративний центр — місто Танджунгселор (інд. Tanjung Selor). Найбільший економічний та інфраструктурний центр — місто Таракан (інд. Tarakan).

Створена в жовтні 2012 року за рахунок виділення частини території зі складу провінції Східний Калімантан і є, станом на вересень 2014 рік, наймолодшою провінцією Індонезії. Формування основних адміністративних структур Північного Калімантану планується завершити до листопада 2014 року. У складі провінції 4 округи і 1 міський муніципалітет.

Етноконфесійних склад населення дуже різноманітний. Основну його частину становлять представники різних даякських народів, банджари і сулу. Відносна більшість населення — мусульмани — суніти, однак є й численні громади християн, як католиків, так і протестантів.

Історія[ред.ред. код]

Доколоніальний і колоніальний періоди[ред.ред. код]

Історично територія провінції була зоною розселення даякських народностей. Першим достовірно відомим державним утворенням у теперішніх кордонах провінції було князівство Берау (інд. Berau), засноване в останній чверті XIV століття на узбережжі моря Сулавесі. Згодом тут існувало ще кілька невеликих князівств, які зазвичай перебували у васальній залежності від більш великих і розвинених держав регіону. Крім того, різні частини цієї території в різний час входили до складу володінь султанів Брунею і Сулу[1][2].

У XVIII столітті почалося освоєння території нідерландськими колонізаторами. Зокрема, за підсумками васальної угоди 1785 року між султаном Банджармасину, який контролював на той момент частину відповідної території, і Нідерландської Ост-Індської компанією голландці тут створили кілька опорних пунктів, які однак, вони були змушені залишити в 1797 році через конфлікт з місцевим населенням[3]. Відновити становище голландцям вдалося лише 1826 року після укладення угоди про протекторат Гааги над Банджармасином[4].

Нафтоналивний порт Таракана. Початок ХХ століття

До закріплення позицій в цій частині Калімантану голландців підштовхнула британська колоніальна експансія в суміжних районах, зокрема, у Сараваку і Сабаху, що активізувалась у другій чверті XIX століття. До 1850 року сюзеренітет Гааги визнали всі державні утворення, що існували на території провінції[3]. Попри це, проблема делімітації кордонів колоніальних володінь Нідерландів і Великої Британії на північному сході Калімантану зберігала гостроту ще кілька десятиліть. Остаточне встановлення фактичного контролю голландців над внутрішніми районами провінції відбулось у 1900-х роках, коли володіння Нідерландської Ост-Індії було поширено на всю території сучасної Індонезії. Тоді ж відбулось відкриття і початок розробки нафтових родовищ у північно-східній частині нинішньої провінції, зокрема, на острові Таракан[5].

Період японської окупації, входження до складу Індонезії[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни ця територія стала першим районом голландських ост-індських володінь, у які ввергнулися війська Японії. битва за острів Таракан, яка відбулася в січні 1942, стала першою і однією з найбільш запеклих бойових битв операції в Нідерландської Ост-Індії. До лютого 1942 року цю частину Калімантану контролювали японці[6]. Пізніше її, як і більшу частину території центральної та східної Індонезії, японці віднесли до зони окупації свого 2-го флоту. Окупація тривала до серпня 1945, коли австралійські війська звільнили ці райони[7].

До початку 1946 року голландці відновили контроль над цією частиною Каліманстану. Незабаром ця територія увійшла до складу створеної за підтримки Нідерландів квазі-незалежної держави Східний Калімантан (інд. Negara Kalimantan Timur), яка в листопаді 1949 увійшла до складу Сполучених Штатів Індонезії (інд. Republik Indonesia Serikat) — федеративного утворення, що володіло державним суверенітетом в особливій унії з Нідерландами. Існування держави Східний Калімантан виявилося нетривалим — у квітні 1950 вона увійшла до складу Республіки Індонезії[8][9].

Створення провінції[ред.ред. код]

Спочатку ця територія входила до складу провінції Калімантан, що охоплювала всю індонезійську частину острова. Після розділу останньої в 1956 році увійшла до складу провінції Східний Калімантан. Плани по виділенню північної частини Східного Калімантану в окрему провінцію стали озвучувати у 2000-х роках у контексті курсу на децентралізацію державної влади та розукрупнення адміністративно-територіального поділу країни. Практично опрацьовувати питання почали 2011 року. У міністерстві внутрішніх справ Індонезії та профільної комісії Ради народних представників (РНП)[10] таку міру мотивували необхідністю поліпшення адміністративного, поліцейського і митного контролю над цими районами, а також прискорення їх соціально — економічного та інфраструктурного розвитку. Особливо акцентували прикордонний фактор. Так, згідно з заявою голови згаданої комісії РНП Агуна Гунанджара (інд. Agun Gunanjar), виділення північної частини Східного Калімантану в окрему провінцію покликане зміцнити суверенітет Індонезії над прикордонними з Малайзією районами і запобігти виникненню територіальних конфліктів, подібних до суперечки про приналежність островів Сіпадан і Лігітан, яку 2002 року Міжнародний суд ООН вирішив на користь Малайзії[11][12].

25 жовтня 2012 року Рада народних представників під час пленарного засідання схвалила законопроект про формування провінції Північний Калімантан. 16 листопада 2012 відповідний закон набув чинності після його підписання президентом країни Сусіло Бамбангом Юдойоно під офіційною назвою «Закон № 20 від 2012 про формування провінції Північний Калімантан»[13][14].

Географічне положення[ред.ред. код]

Провінція займає площу 77 382,78 км². Розташована в північно-східній частині індонезійської території острова Калімантан, виходить до моря Сулавесі. Межує на півночі з територією Східної Малайзії (на північному сході — зі штатом Сабах, на північному заході — зі штатом Саравак), на півдні — з індонезійською провінцією Східний Калімантан[14].

Східна частина провінції равнінна, західна — гориста, висоти до 1600 метрів. Значну частину території займають джунглі. Багато повноводних річок, що протікають переважно із заходу на схід і зазвичай утворюють розгалужені, місцями заболочені дельти. Найбільші ріки — Сесаяп, Секатак, Каян. До складу провінції входить також безліч невеликих островів, що розкидані у річкових дельтах і в морі Сулавесі біля узбережжя Калімантану. Найбільші за площею острови — Нунукан[en], Таракан, Бунью[en], а також Себатік, який Індонезія ділить з Малайзією[15].

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Процес формування провінції і її адміністративний устрій регулюються Законом № 20 від 2012 про формуванні провінції Північний Калімантан, який набув чинності 16 листопада 2012 року. Відповідно до нього, офіційне формування провінції має бути завершене протягом 9 місяців з моменту прийняття закону. За цей же час повинен приступити до роботи виконувач обов'язків губернатора, який протягом 6 наступних місяців має сформувати тимчасову провінційну адміністрацію. Протягом двох років повинні пройти вибори губернатора і віце-губернатора і їх офіційний вступ на посаду, а також формування постійних місцевих органів виконавчої влади. Місцевий орган законодавчої влади — провінційний рада народних представників провінції — має бути сформований за підсумками виборів, які пройдуть в 2014 року одночасно з черговими загальними парламентськими виборами. Демаркація адміністративних кордонів провінції має завершитись за впродовж п'яти років[14].

До складу провінції входять чотири округи — Булунган, Малінау, Нунукан і Тана-Тідунг, а також один міський муніципалітет — Таракан, що має рівний статус з округами. У складі округів і муніципалітету 47 районів[14].

Адміністративний центр провінції — місто Танджунгселор, що розташоване в окрузі Булунган[14]. Обов'язки губернатора виконує Іріанто Ламбро (інд. Irianto Lambrie), який вступив на цю посаду 22 квітня 2013[16].

Населення[ред.ред. код]

Населення, за демографічними розрахунками 2011 року, становить близько 601 470 тис. осіб[17]. За щільністю населення — близько 7,8 осіб на км² — вона займає останнє місце серед провінцій Індонезії. При цьому, населення розподілене дуже нерівномірно: прибережні райони заселені значно щільніше, ніж внутрішні. Найбільш густонаселеним є муніципалітет Таракан (більш як 956 осіб на км²), найменш густонаселеним — округ Малінау (понад 1,6 особи на км²). При цьому, темпи зростання населення тут значно випереджають загальнонаціональні. У середньому по провінції вони становлять близько 4-5% на рік, однак у Тана-Тідунг перевищують 6% на рік (проти 1,1% загальнонаціональних). Характерне помітне переважання чоловічого населення над жіночим: показник співвідношення статей коливається від 1,08 — 1,10 для Таракана і Нунукана до понад 1,19 для Тана-Тідунг (проти 1,01 на загальнонаціональному рівні) < ref name = «Населення і територія» />[18].

Населення Північного Калімантану за округами/муніципалітетами[17][18]
Назва округу/муніципалітету Адміністративний центр Населення (осіб) Площа (км²) Щільність (осіб/Км²)
Булунган Танджунгселор 135915 18 010,50 7,5
Малінау Mалінау 62423 39 799,9 1,6
Нунукан Нунукан 140842 14493 9,7
Тана-Тідунг Тіденг-Пале 22503 4 828,58 4,7
Таракан Таракан 239787 250,80 956,1
Загалом 601470 77 382,78 7,8

Етноконфесійний склад населення дуже різноманітний. Переважну частину жителів провінції становлять представники різних даякських народів, банджарів і сулу. У містах досить істотна частка яванців, основна частина яких є переселенцями або нащадками переселенців, що прибули на ці території в рамках масштабних трансміграційних програм, як голландської колоніальної адміністрації в 1900-х роках, так і влади незалежної Індонезії в 1950-90 роках[12].

Жінки народності сулу, яка становить значну частину населення провінції

Відносна більшість жителів сповідує іслам — суннітського типу, однак є також численні громади християн, як католиків, так і протестантів. Значна частина дорослого населення провінції володіє державною мовою країни — індонезійською. При цьому на побутовому рівні значно поширене використання місцевих мов[12].

Економіка та інфраструктура[ред.ред. код]

Північний Калімантан належить до числа найменш розвинених з економічної та інфраструктурної точок зору провінцій Індонезії. Основною господарською галуззю для цієї території в ц́ілому традиційно є лісова промисловість, для прибережних районів — рибальство. Видобуток і переробка нафти, що відігравала раніше ключову роль у розвитку найбільшого населеного пункту країни — Таракана, нині ведеться в порівняно невеликих масштабах. У 2013 році оголошено про плани кардинальної модернізації місцевої нафтової промисловості за рахунок залучення внутрішніх і зарубіжних інвестицій. Йдеться про те, щоб забезпечити стабільний видобуток щонайменше з 1 346 наявних тут свердловин, багато з яких нині перебувають у занедбаному стані[19].

Разом з тим, динаміка економічного розвитку провінції досить висока, хоча й нерівномірна для різних її територій. Так, за даними на 2012 рік темпи зростання валового регіонального продукту в окрузі Малінау становили 11,4%, в Нунукані — 6,8%, у Тана-Тідунг — 6,7%, в Булунгані — 5,8% і в Таракані — 5,3% (проти 6% зростання загальнонаціонального ВВП). При цьому рівень безробіття також перевищує загальнонаціональні показники: в окрузі Малінау він на 2012 рік становив 9,2%, в Нунукані — 11,8%, у Тана-Тідунг — 8,8%, в Булунгане — 8,9% і в Таргані — 8,2% (проти 6,1% в ц́ілому по країні)[19].

Важливою відмінною рисою є традиційно сильні економічні зв'язки з сусідньою Малайзією. Заготівлю деревини та інших поновлюваних природних ресурсів, вилов риби в прибережних водах здійснюють переважно малайзійські компанії або їхні місцеві підрядники. У прикордонних районах в обігу малайзійський ринггіт поряд з індонезійською рупією. За задумом індонезійської влади створення провінції покликане прискорити інтеграцію цих територій у систему національної економіки і обмежити тут вплив Малайзії[12][19].

Головним інфраструктурним і транспортним центром провінції є Таракан. Тут розташований єдиний міжнародний аеропорт — Джувата [en], пасажирообіг якого перевищує 1 млн осіб на рік, а також основний морський порт — Малундунг (інд. Malundung)[20].

Центральна та місцева влада планує прискорений розвиток залізниць і автомобільних доріг, протяжність і якість яких перебувають нині у вкрай незадовільному стані, особливо у внутрішніх районах провінції. Першочерговим завданням у цьому контексті є будівництво місцевого відрізка проектованої транскалімантанської автомагістралі[20].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Borneo in the 15th and 16th centuries (en). Архів оригіналу за 2013-09-05. Процитовано 2013-07-26. 
  2. Borneo, 1800-1857 (en). Архів оригіналу за 2013-09-05. Процитовано 2013-07-26. 
  3. а б Бандиленко и др., 1992—1993, с. 257, ч. 1
  4. Бандиленко и др., 1992—1993, с. 213, ч. 1
  5. Бандиленко и др., 1992—1993, с. 275, ч. 1
  6. Бандиленко и др., 1992—1993, с. 41-42, ч. 2
  7. Indonesia: World War Ii And The Struggle For Independence, 1942-50 (en). Архів оригіналу за 2013-02-11. Процитовано 8 лютого 2013 року. 
  8. Всемирная история, 1977, Т. XI
  9. Бандиленко и др., 1992—1993, с. 69-70, ч. 2
  10. Друга комісія РНП, до відання якої належать внутрішні справи, регіональна автономія, державний апарат і аграрні питання
  11. DPR Sahkan Provinsi Kalimantan Utara dan Empat Kabupaten Baru (id). Natanews. 25 жовтня 2012 року. Архів оригіналу за 2013-09-05. Процитовано 2013-07-26. 
  12. а б в г Provinsi Kalimantan Utara Sebagai Provinsi ke 34 Indonesia (id). BPS RI. Процитовано 2013-09-25. 
  13. Presiden Sudah Tandatangani UU Pembentukan Provinsi Kalimantan Utara (id). Sekretariat Kabinet RI. 13 грудня 2012 року. Архів оригіналу за 2013-09-05. Процитовано 2014-10-30. 
  14. а б в г д Undang-Undang Republik Indonesia Nomor 20 Tahun 2012 Tentang Pembentukan Provinsi Kalimantan Utara (PDF) (id). KPU RI. Процитовано 30 жовтня 2014 року. 
  15. Калімантан. Архів оригіналу за 2012-08-30. Процитовано 30 вересня 2011 року. 
  16. Pejabat Gubernur Kalimantan Utara Dilantik (id). Antara. 22 квітня 2013 року. Процитовано 2013-09-24. 
  17. а б Provinsi Kalimantan Utara (id). Процитовано 2013-09-20. 
  18. а б Provinsi Kalimantan Timur (id). BPS RI. Процитовано 2013-09-24. 
  19. а б в Fadjar (5 серпня 2013 року). Ekonomi Daerah Di Provinsi Kalimantan Utara Tumbuh Melebihi Pertumbuhan Ekonomi Nasional (id). Warta Ekonomi. Процитовано 2013-09-26. 
  20. а б Fadjar (5 серпня 2013 року). Prospek Cerah Investasi di Provinsi Baru, Provinsi Kalimantan Utara (id). Warta Ekonomi. Процитовано 2013-09-30. 

Література[ред.ред. код]

  • Бандиленко Г. Г., Гневушева Е. И., Деопик Д. В., Цыганов В. А. История Индонезии: В 2 ч. — М., 1992—1993.
  • Всемирная история: В 13 т. / Е. М. Жуков (главный редактор). — М. : Государственное издательство политической литературы (т. I—III); Издательство социально-экономической литературы (т. IV—IX); Мысль (т. X—XIII), 1977. — Т. XI.