Малінін Михайло Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малінін Михайло Сергійович
Малинин Михаил Сергеевич
1-й Белорусский фронт, Руденко С.И., Малинин М.С., Казаков В.И. 1944 г (cropped).jpg
Народження 28 грудня 1899(1899-12-28)
с. Полутино, Костромська губернія, Російська імперіяРосійська імперія
Смерть 24 січня 1960(1960-01-24) (60 років)
Москва, СРСРСРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Вид збройних сил піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1919-1960
Партія КПРС
Член Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Звання CCCP army Rank general armii1 infobox.svgГенерал армії
Командування 32-а механізована бригада
штаб 7-го механізованого корпусу
штаб Ярцевської групи військ
штаб 16-ї армії
штаб Брянського фронту
штаб Донського фронту
штаб Центрального фронту
штаб Білоруського фронту
штаб 1-го Білоруського фронту
штаб Групи радянських військ у Німеччині
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Радянсько-фінська війна (1939-1940)
Друга світова війна
Угорська революція 1956 року
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1945
Орден Леніна — 1942 Орден Леніна — 1945 Орден Леніна — 1945 Орден Леніна — 1959
Орден Червоного Прапора  — 1943 Орден Червоного Прапора  — 1944 Орден Червоного Прапора  — 1950 Орден Суворова I ступеня  — 1944
Орден Суворова I ступеня  — 1945 Орден Кутузова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Суворова II ступеня — 1943
Орден Червоної Зірки  — 1940
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»

Іноземні нагороди

Лицар-Командор ордена Британської імперії (військовий)
Virtuti Militari (Лицарський Хрест)
Орден «Хрест Грюнвальда» 2 ступеня
POL Medal za Odrę Nysę i Bałtyk BAR.svg
Медаль «За Варшаву 1939-1945»

Михайло Сергійович Малінін (рос. Малинин Михаил Сергеевич;нар. 28 грудня 1899, с. Полутино, Костромська губернія, Російська імперія — пом. 24 січня 1960, Москва, СРСР) — радянський воєначальник, генерал армії. Герой Радянського Союзу (1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Полутино Костромської губернії в сім'ї селян. Закінчив сільську школу. Працював теслярем.

У 1919 році почав служити у Червоній армії. Закінчив 2-гу Московську піхотну школу в 1921 році, курси командного складу в 1923 році, Військову академію імені М. В. Фрунзе в 1931 році, академічні курси при Академії моторизації і механізації Червоної армії в 1933 році. Командир стрілецького взводу, стрілецької роти, начальник полкової школи, командир стрілецького батальйону, начальник штабу стрілецького полку, начальник оперативного відділення штабу стрілецької дивізії в Московському військовому окрузі, начальник відділу штабу Уральського військового округу, командир механізованої бригади в Забайкальському військовому окрузі.

Під час радянсько-фінляндської війни — начальник оперативного відділу штабу 7-ї армії. З квітня 1940 року — начальник штабу 9-го механізованого корпусу.

У роки Другої світової війни — начальник штабу 16-ї армії Західного фронту, штабів Брянського, Донського, Центрального, Білоруського і 1-го Білоруського фронтів, генерал-майор, з грудня 1942 року — генерал-лейтенант. Брав участь в підготовці і проведенні операцій при обороні Москви, контрнаступі під Москвою і під Сталінградом, у битві під Курськом, форсуванні Дніпра, у Білоруській, Варшавсько-Познаньській, Східно-Померанській і Берлінській операціях.

У післявоєнні роки — начальник штабу Групи радянських військ в Німеччині, начальник Головного штабу Сухопутних військ, головний інспектор Радянської Армії, генерал-полковник. У 1952—1960 роках — перший заступник начальника Генерального штабу. З 3 серпня 1953 року — генерал армії.

У ході Угорського повстання 1956 року перебував в Угорській Народній Республіці, де брав участь в розробці і здійсненні планів дій радянських військ, за що був нагороджений орденом Кутузова 1-го ступеня.

У 1952—1956 роках був кандидатом у члени ЦК КПРС. У 1956—1960 роках — член Центральної ревізійної комісії КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 3—4 скликань (з 1950 р.).

Михайло Сергійович Малінін помер 24 січня 1960 року в Москві. Похований на Новодівочому кладовищі.

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина вважалася загиблою, насправді вона потрапила в полон на окупованій території і до 1944 року не могла дати про себе знати.

Друга дружина — Надія Григорівна Грекова, Голова Верховної Ради Білоруської РСР[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Іноземні нагороди :

Військові звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]