Марлен Ск'япа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марлен Ск'япа
фр. Marlène Schiappa
Marlène Schiappa, secrétaire d'Etat à l'égalité entre les femmes et les hommes.jpg
Нині на посаді
Президент Емманюель Макрон
Президент Емманюель Макрон
Народився 18 листопада 1982(1982-11-18)[1][2][3] (40 років)
Париж, Іль-де-Франс
Відомий як політична діячка, письменниця, борчиня за права жінок
Країна Франція
Alma mater Pierre Mendès-France Universityd і Університет Париж I Пантеон-Сорбонна
Політична партія Відродження
Батько Jean-Marc Schiappad
У шлюбі з Cédric Bruguièred[4]

Марлен Ш'яппа, в італійській транскрипції Марлен Ск'яппа (фр. Marlène Schiappa; (фр. Marlène Schiappa18 листопада 1982(1982-11-18)[1][2][3], Париж, Іль-де-Франс) — французька письменниця, журналістка, блогерка та політик, міністр-делегат у справах громадянства (2020—2022).

Біографія[ред. | ред. код]

Марлен Ск'япа народилася 1982 року в родині історика Жана-Марка Ск'яппа[fr] .

Вивчала географію в Паризькому університеті, але отримала диплом зі зв'язків із громадськістю та нових засобів масової інформації. Починала кар'єру в рекламному агентстві Havas Worldwide, після народження дитини в 2006 році залишила роботу і почала вести блог про проблеми молодих мам. У 2008 році створила блог Maman travaille (Мама, що працює), який був позиціонований як перша соціальна мережа активних матерів, присвячена проблемам поєднання особистого життя жінок та їх професійної кар'єри. Стала професійним журналістом, писала для Elle, Huffington Post, Le Courrier de l'Atlas та інших видань. Авторка низки книг[5] .

Початок політичної кар'єри[ред. | ред. код]

У 2001 році брала участь у виборах до муніципальної ради Парижа, у 2014 році обрана заступником мера Ле-Мана Жана-Клода Булара[fr] з питань рівності, боротьби з дискримінацією та хартії ЛГБТ . Крім того, обрана до комунальної ради метрополии Ле-Ман[fr]. У 2017 році вступила до відділення партії "Вперед, Республіка! департаменту Сарта, в період президентської кампанії відповідала в команді Емманюеля Макрона за висвітлення проблем рівноправності чоловіків та жінок[6] .

Діяльність в урядах Філіппа[ред. | ред. код]

17 травня 2017 року призначена в уряді Едуара Філіпа державним секретарем з питань рівності між жінками та чоловіками[7] .

21 червня 2017 року зберегла цю посаду при формуванні другого уряду Філіпа .

Ск'яппа на трибуні ООН у день відкриття конференції з питань становища жінок (Нью-Йорк, 11 березня 2019 року).

12 вересня 2017 року заявила в інтерв'ю BFM TV про намір президента Макрона протягом періоду своїх повноважень зробити допоміжні репродуктивні технології доступними для всіх жінок, незалежно від стану їхньої фертильності, з метою припинити одну з форм дискримінації лесбіянок та одиноких жінок[8] .

12 листопада 2017 року, коментуючи на прохання BFM TV випадок із виправданням у суді чоловіка, який зґвалтував 11-річну дівчинку, заявила про необхідність встановлення у Франції порога презумпції незаперечної відсутності згоди в інтервалі 13-15 років[9] .

21 лютого 2019 року заявила в інтерв'ю виданню Valeurs actuelles[fr], що існує "ідеологічна конвергенція " між рухом Маніфестації для всіх[fr] та ісламістськими терористами[10] (La Manif pour tous — рух за збереження традиційної сім'ї, що зародився у Франції). за аналогією з гаслом «шлюбу для всіх», під яким було проведено легалізацію одностатевих шлюбів).

12 серпня 2019 року Ск'яппа і держсекретар із захисту дитинства Адріян Таке[fr] через смерть в американській в'язниці Джеффрі Епштейна оголосили про початок розслідування щодо можливого скоєння ним сексуальних злочинів у Франції, де міліадер володів нерухомістю і періодично жив[11] .

У січні 2020 року увійшла до списку партії «Вперед, Республіка!» на муніципальних виборах[fr] в XIV окрузі Парижа, пояснивши своє рішення бажанням підтримати кандидатуру Бенжамена Гриво на посаду мера[12] . За підсумками першого туру отримала 15,67 % голосів, опинившись третьою і майже втративши шанси на перемогу в другому турі, перенесеному з березня на 28 червня через епідемію COVID-19, але заявила пресі про можливість перемоги нового кандидата партії у боротьбі за мерію — колишнього міністра охорони здоров'я Аньєз Бузін, хоча в першому турі та теж залишилася третьою за рівнем підтримки виборців[13] .

Діяльність в уряді Кастекса[ред. | ред. код]

6 липня 2020 після відставки прем'єр-міністра Едуарда Філіппа було сформовано уряд Жана Кастекса, в якому Ск'яппа призначена міністром-делегатом у справах громадянства при міністрі внутрішніх справ Жеральді Дарманене[14] .

В 2021 році за підсумками регіональних виборів[fr] в області Іль-де-Франс набрала в Парижі 10,06 % голосів, яких вистачило для отримання мандата депутата регіональної ради[15] .

20 травня 2022 року сформовано уряд Елізабет Борн, в якому Ск'яппа не отримала жодного призначення[16] .

У другому уряді Борн[ред. | ред. код]

4 липня 2022 року при формуванні другого уряду Борн Ск'яппа була призначена державним секретарем при прем'єр-міністрі з питань солідарної та соціальної економіки та суспільного життя[17] .

Праці[ред. | ред. код]

  • Я люблю мою сім'ю / J'aime ma famille, illustrations de Pacco (Robert Laffont et Marabout, 2010)
  • Наважуйтеся любити товстих / Osez l'amour des rondes (La Musardine, 2010)
  • Мама, що працює, керівництво / Maman travaille, le guide (First, 2011)
  • Я повертаюся на роботу з дитиною / Je reprends le travail après bébé
  • Ненормальний словник материнства / Le Dictionnaire déjanté de la maternité (Michalon, 2013)
  • Хвала дитині-королю / Éloge de l'enfant roi (Bourin, 2013)
  • 200 порад працюючій мамі / Les 200 Astuces de Maman travaille (Leducs, 2013)
  • Посібник з вагітності працюючій мамі / Le Guide de grossesse de Maman travaille (Leducs, 2014)
  • Не більше 4 годин сну (роман) / Pas plus de 4 heures de sommeil (roman ; Stock, 2014)
  • Я перестану вичерпувати себе (з Седріком Брюг'є) / Avec Cédric Bruguière, J'arrête de m'épuiser
  • Неприборкана Маріанна / Marianne est déchaînée (Stock, 2016)
  • Листи моїй матці (редактор збірки) / Lettres à mon utérus (La Musardine, 2016): Direction de l'ouvrage collectif
  • Про жінок-кандидатів / Femmes de candidats (Bourin, 2017)
  • Де ґвалтівники? Есе про культуру згвалтування / Où sont les violeurs ? Essai sur la culture du viol (L'Aube, 2017)
  • Les Lendemains avaient un goût de miel (Charleston, 2017)
  • La Culture du viol — poche (L'Aube, 2018)
  • Le Deuxième sexe de la démocratie (L'Aube, 2018)
  • Si souvent éloignée de vous: lettres à mes filles (Stock, 2018)
  • Une et indivisible. L'urgence de défendre la République (l'Aube, 2019)
  • Entre toutes les femmes: Onze rencontres exceptionnelles (Grasset, 2020)
  • Les Droits des femmes face aux violences (Dalloz, 2020)
  • Sa façon d'être à moi (Stock, 2021)
  • C'est une bonne situation, ça, ministre ? (Editions de l'Observatoire, 2022)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France Record #16549042s, Record #16210274n // BnF catalogue généralParis: BnF.
  2. а б Répertoire national des élus — 2019.
  3. а б Babelio — 2007.
  4. http://www.parismatch.com/Actu/Politique/Marlene-Schiappa-et-Cedric-Bruguiere-l-amour-en-toute-egalite-1475834
  5. Qui est Marlène Schiappa, la secrétaire d'État chargée de l'égalité entre les femmes et les hommes ? (фр.). Europe 1. 18 травня 2017. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 28 травня 2017. 
  6. Marlène Schiappa nommée secrétaire d'Etat en charge de l'égalité hommes-femmes (фр.). Le Petit courrier - L’Echo. 17 травня 2017. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 28 травня 2017. 
  7. Gouvernement Édouard Philippe : qui sont les ministres de Macron (фр.). Le Figaro. 17 травня 2017. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 17 травня 2017. 
  8. Agnès Leclair (12 вересня 2017). La PMA pour toutes annoncée pour 2018 (фр.). Le Figaro. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017. 
  9. Céline Penicaud (12 листопада 2017). L'âge du consentement sexuel sera établi "a priori entre 13 et 15 ans" annonce Marlène Schiappa (фр.). BFM TV. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017. 
  10. Marlène Schiappa voit une "convergence idéologique" entre la Manif pour tous et les "terroristes islamistes" (фр.). Le Journal du Dimanche. 21 лютого 2019. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019. 
  11. Gaël Vaillant (12 серпня 2019). Affaire Epstein : les 3 éléments qui relient le dossier à la France (фр.). Le Journal du Dimanche. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 12 серпня 2019. 
  12. Olivier Beaumont et Julien Duffé (9 січня 2020). Marlène Schiappa : «Je suis candidate aux élections municipales à Paris pour soutenir Benjamin Griveaux» (фр.). Le Parisien. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020. 
  13. Municipales : Marlène Schiappa enterre l'idée d'une victoire d'Agnès Buzyn à Paris (фр.). L'Express. 6 червня 2020. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020. 
  14. Remaniement : qui sont les ministres du gouvernement Castex (фр.). Le Figaro. 6 липня 2020. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020. 
  15. A.L (28 червня 2021). Résultats des régionales en Ile-de-France : Les quatre ministres candidates ont-elles été élues ? (фр.). 20 minutes. Процитовано 22 травня 2022. 
  16. Colonna, Darmanin, Abad, Ndiaye, Montchalin, Lecornu... Voici la composition du nouveau gouvernement Borne (фр.). Le Journal du Dimanche. 20 травня 2022. Процитовано 22 травня 2022. 
  17. Voici le nouveau gouvernement d'Élisabeth Borne (фр.). Le Journal du Dimanche. 4 липня 2022. Процитовано 4 липня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]