Louis Vuitton Moët Hennessy (LVMH) (чит. Моет Еннесі Луї Вюіттон) — французька
компанія, виробник предметів розкоші. Група включає такі торгові марки як Louis Vuitton,
Givenchy, Kenzo, Chaumet, Moet & Chandon, Hennessy, TAG Heuer тощо. Компанія утворена 1987 року шляхом злиття двох компаній — Moet Hennessy і Louis Vuitton, і стала лідером даного сектора ринку (14 % від світового обсягу продажів предметів розкоші 2006 року)[2].
Компанія визнана світовим лідером на ринку предметів розкоші. Група LVMH (Moët Hennessy -
Louis Vuitton) включає близько 60 престижних марок і охоплює п'ять сфер:
Міжнародна мережа роздрібних продажів налічує близько 2 500 магазинів і бутиків у всьому
світі. В компанії — понад 80 000 співробітників, 77 % з яких працюють за межами Франції[3].
Бернар Арно та історія успіху LVMH[ред. | ред. код]
Бернар Арно, повернувшись з США, де він вивчав бізнес-прийоми злиття і поглинання компаній корпораціями, був дуже захоплений масштабами ведення бізнесу у США. В нього виникла доволі амбітна ідея створити компанію, яка б стала світовим лідером з виробництва та продажу предметів розкоші. Свій проект він почав реалізовувати у 1988 році, скуповуючи акції недавно утвореної компанії Moet Hennessy Louis Vuitton (LVMH). У 1989 році 40-річний французький підприємець за допомогою банківського кредиту скупив акції LVMH на 1,8 млрд доларів і став володарем 24%-пакету, а в 1990 році став володарем 43 % акцій. Такий пакет дозволяв Бернару Арно де-факто контролювати компанію. Тоді Арно зробив кардинальний крок: звільнив усіх топ-менеджерів і вирішив зконцентрувати керування в своїх руках. Він вибрав стратегію об'єднання різних торгових марок класу «люкс». Наявність цілого портфеля брендів в руках однієї компанії дозволяла істотно знизити витрати на рекламу. Бернар Арно залучив нових людей. Так, президентом Louis Vuitton став Ів Карсель — талановитий і успішний в текстильній галузі управлінець. Він розробив нову політику просування ексклюзивного бренду, яка полягала в наступному: поступове поширення шляхом відкриття нових фірмових магазинів в найбільших містах світу. Нова стратегія означала виведення Louis Vuitton та інших елітних брендів з недоступності та перетворення їх у частину споживчого ринку. І це абсолютно відповідало тенденціям початку 1990-х років, коли тяга до розкоші стала загальною модою: люди хотіли виділятися і підняти свій статус за допомогою придбання товарів класу «люкс», долучитися до світу розкоші. Доходи LVMH почали рости. У середині 1990-х Арно влив до складу LVMH будинку моди Givenchy і Celine, виробника годинників TAG Heuer, парфумерну компанію Sephora, постачальників вина Chateau d'Yquem і ряд інших фірм. Покупки йшли одна за одною, і в 2000-ні роки кількість підрозділів LVMH вимірювалася вже десятками, анині їх близько 60. Стратегію Бернара Арно стали наслідувати й інші компанії: зокрема, таку ж колекцію брендів вищого класу почала збирати швейцарська група Richemount. Магазини Арно тепер є в місті Хошимін у В'єтнамі, в столиці КамбоджіПномпені, в Єкатеринбурзі, Макао і Абу-Дабі. Бернар Арно говорить:
Цілком очевидно, що світовою рушійною силою сьогодні є зростання економік Азії і країн, що розвиваються. Ми першими прийшли в Китай. Коли ми там з'явилися, на вулицях ще не було машин - лише велосипеди.
Французький мільярдер Бернар Арно, що очолює LVMH, протягом останніх 20 років будує свою
імперію через злиття і поглинання. Бізнес компанії складається з п'яти сегментів. Нижче
наведений список компаній, що входять до кожного з сегментів групи LVMH та роки їх заснування.
Парфуми, засоби догляду за шкірою, косметика[ред. | ред. код]
LVMH у Вікісховищі
