Мартін Шпеґель
| Мартін Шпеґель | |
|---|---|
| Martin Špegelj | |
 Мартін Шпеґель у 2011 р. | |
| Народився |
11 листопада 1927 Старий Градаць, Пітомача, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців |
| Помер |
11 травня 2014 (86 років) Загреб |
| Поховання | Мирогойське кладовище |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Югославія→ Хорватія |
| Національність | хорват |
| Діяльність | |
| Відомий завдяки | як генерал-інспектор ЗС РХ і розробник спільного хорватсько-словенського плану 1990—1991 рр. на випадок інтервенції ЮНА |
| Знання мов | хорватська |
| Учасник | Війна Хорватії за незалежність, Друга світова війна і Югославський фронт Другої світової війни |
| Посада | 2-й міністр оборони Хорватії |
| Військове звання |
генерал-полковник (ЮНА) |
| Термін |
24 серпня 1990 — 2 липня 1991 |
| Попередник | Петар Крісте |
| Наступник | Шіме Джодан |
| Партія | Хорватська демократична співдружність і соціал-демократична партія Хорватії |
| Нагороди |
 |
Ма́ртін Шпе́ґель (хорв. Martin Špegelj, нар. 11 листопада 1927, Старий Градаць, Пітомача, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (нині Вировитицько-Подравська жупанія, Хорватія) — † 11 травня 2014, Загреб) — хорватський військово-політичний діяч, 2-й міністр оборони Хорватії, згодом начальник штабу новоутвореної хорватської армії і її генеральний інспектор. Вважається, що неабиякою мірою саме завдяки його зусиллям щодо організації та оснащення армії з нуля Хорватії вдалося вистояти в перший рік війни за хорватську незалежність. Через розбіжності з президентом Франьо Туджманом подав у відставку в 1992 році, після того, як наприкінці 1991 року в Хорватській війні було досягнуто перемир'я й активні воєнні дії було припинено.
Життя в Югославії[ред. | ред. код]
Мартін Шпеґель народився 11 листопада 1927 року в селі Старий Ґрадац громади Пітомача. Його батьки та родина були прихильниками ХСП. У роки Другої світової війни Мартін був партизаном. Поступово Шпегель піднявся по щаблях військової кар'єри до звання генерала ЮНА і командувача 5-ї югославської армії, штаб-квартира якої містилася в Загребі.
Після перших вільних багатопартійних парламентських виборів у Хорватії в 1990 році Шпегель став другим міністром оборони нової Хорватії. Він був одним з небагатьох у вищому керівництві Хорватії, хто передбачив неминучість війни, тому разом із словенським командуванням розробив спільний оборонний план для обох країн, якщо на якусь із них нападе ЮНА.
Плівки Шпегеля[ред. | ред. код]
На початку війни в Хорватії в середині 1990 року хорватські серби організували збройний заколот (так звану «революцію колод»), не прийнявши хорватської державної влади. Оскільки вони були підтримані військами ЮНА (спершу негласно, а потім відверто), Хорватія виявилася практично беззахисною, тому Шпегель розпочав операцію закупівлі зброї на чорному ринку, імпортуючи її з країн колишнього Варшавського договору, передовсім із сусідньої Угорщини, а також із Румунії.
У 1991 році його було знято на плівку під час розмов з помічником, який насправді був таємним співробітником контррозвідки комуністичної Югославії. У розмовах Шпегель говорить про озброєння хорватів у рамках підготовки до відокремлення Хорватії та прийдешньої громадянської війни.[1] Так звані плівки Шпегеля було перетворено Військовим центром кіно- і телефільмів «Застава» на документальний фільм, який у січні 1991 року було випущено в ефір, де їх змогла побачити широка югославська громадськість. Оприлюднення плівок мало на меті служити виправданням збройної інтервенції керівництва Югославії проти новообраної влади Хорватії.[2]
Хорватське керівництво, в тому числі сам головний «актор», спочатку швидко спростували плівки як підробку, стверджуючи, що, можливо, не такі вже й небезпечні, записані на відео розмови було згодом продубльовано. Проте їхню справжність було пізніше майже підтверджено, і президент Хорватії Стіпе Месич був одним із перших із хорватського боку, хто допускав, що місцями плівки, ймовірно, справжні, хоча водночас заявив, що деякі речення було вирвано з контексту. На більшості плівки звучання спотворено, а текст подається субтитрами і його читає голос за кадром, тому точність плівки залишається під питанням.
Керівництво ЮНА в Белграді зажадало, щоб Шпегель за це постав перед судом за звинуваченням у державній зраді. Внаслідок цього скандалу і з метою зняти напруженість Туджман звільнив його з посади. Побоюючись за своє життя, Шпегель втік до Австрії, де залишався протягом кількох місяців.
Повернення в Хорватію[ред. | ред. код]
Стривожений зростанням напруженості та першими жертвами війни, що насувалася, Шпегель переконує себе повернутися в Хорватію, щоб стати начальником штабу нової армії, яка перебувала на етапі становлення.
Коли в червні 1991 року спалахнула війна в Словенії, Шпегель виступив з вимогою ввести в дію спільний план оборони, за яким Хорватія вступила б у війну проти ЮНА, захоплюючи її армійські казарми по всій Хорватії (план Шпегеля). Однак Туджман побоювався відкритого збройного протистояння і відмовився підтримати словенців.
Шпегеля тоді було переведено на посаду генерального інспектора хорватської армії, частково через його розбіжності з Туджманом.
Лише через кілька місяців розгорілася повномасштабна війна, і план Шпегеля щодо атак на армійські казарми ЮНА в Хорватії було реалізовано. Хід реалізації ввійшов в історію під назвою «Битва за казарми», і в результаті Хорватія здобула чимало такої необхідної їй важкої зброї.
Війну до певної міри вдалося зупинити підписанням угоди про припинення вогню на початку 1992 року, після чого Шпегель офіційно подав у відставку.
Повоєнні роки і критика влади[ред. | ред. код]
Після війни Шпегель став запеклим критиком політики Туджмана, звинувативши його та його послідовників у спекуляціях на війні. У 2001 році він опублікував свою біографію, в якій вельми критично відгукнувся про Хорватську демократичну співдружність Туджмана і її політичні маневри, які, як він доводить, без потреби підживлювали війну. Він також звинуватив їх у підтримці сепаратизму боснійських хорватів, що призвело до їхнього конфлікту з боснійцями під час Боснійської війни.
Своєю чергою Шпегель розкритикував і прихильні до Туджмана елементи в хорватському війську, зокрема, Давора Домазет-Лошо, який вважає, що Словенська війна червня 1991 р. була лише приводом для втягнення Хорватії в конфлікт. [3] Той вважає, що план Шпегеля служив пасткою для Хорватії, що здається сумнівним з огляду на перспективу виникнення Битви за казарми, яка принесла Хорватії кількасот танків, бронетранспортерів і важких артилерійських гармат, чим позбавила Югославську Народну Армію близько 10 % її військової могутності.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The Prosecutor v. Slobodan Milošević - Witness Branko Kostić examined by Mr. Milošević. Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії. 25 січня 2006. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 13 серпня 2010.
Page 47621 onwards
- ↑ Renaud de la Brosse (4 лютого 2003). Political Propaganda and the Plan to Create a "State for all Serbs" - Consequences of Using the Media for Ultra-Nationalist Ends - Part 3 (PDF). Канцелярія Прокурора Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії. Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2012. Процитовано 28 жовтня 2010.
Whether or not it was true, the video, broadcast twice the same evening, created the desired effect, that is an electric shock in Serbian public opinion which thus saw the confirmation of the intrinsically evil nature of the authorities in Zagreb...
- ↑ Domazet-Lošo, Davor (2002). Hrvatska i Veliko Ratište [Croatia and the Great Battlefield]. Zagreb, Croatia: St. George Association. ISBN 953-96313-0-0.
Посилання[ред. | ред. код]
|
