Попит Маршалла
У теорії споживання попит Маршалла або маршаллівський попит — кількість товару, який споживач придбає за заданих цін і доходу, розв'язуючи задачу максимізації корисності.
Названий за іменем англійського математика Альфреда Маршалла, іноді його також називають вальрасівським попитом[1] (Леон Вальрас).
На відміну від гіксівського попиту маршаллівський попит не є компенсованим. При зміні цін на товари в споживчому наборі зміну попиту на нього можна подати як суму ефектів доходу і заміщення відповідно до рівняння Слуцького. У випадку ж з компенсованим попитом (наприклад, за Гіксом) ефект доходу відсутній. Тому для маршаллівського попиту не завжди виконується закон попиту, тобто за зростання ціни попит на товар може також зростати. Прикладом такої ситуації є гіпотетичний товар Гіффена. На практиці товар Гіффена не зустрічається, тому зазвичай вважають, що закон виконується і для маршаллівського попиту.
Маршаллівський попит є розв'язком задачі максимізації корисності:
де — дохід агента, — функція корисності, — ціна, — маршаллівський попит.
Якщо неперервна, дохід і ціни додатні, то згідно з теоремою Веєрштрасса розв'язок задачі існує. При цьому функцію називають непрямою функцією корисності.
- Додатна однорідність степеня 0 відносно цін і доходу: .
- Для випадку локально ненасичуваних переваг (LNS) підтверджується гіпотеза повного витрачання бюджету ().
- Якщо переваги опуклі, то маршаллівський попит — опукла функція; якщо переваги строго опуклі, то розв'язок задачі максимізації корисності єдиний, тобто є функцією маршаллівського попиту.
- Виконуються властивості матриці Слуцького.
- ↑ Mas-Colell A. et al. Microeconomic theory. — New York: Oxford university press, 1995. — Т. 1.
- Фридман А. А. Лекции по курсу микроэкономики продвинутого уровня. — М. : Издательский дом ГУ ВШЭ, 2007. — С. 71. — ISBN 978-5-7598-0335-5.
