Маріо Шенберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріо Шенберг
порт. Mário Schenberg
Народився 2 липня 1914(1914-07-02)[1][2][3]
Ресіфі, Бразилія[4][5]
Помер 10 листопада 1990(1990-11-10)[1][2][3] (76 років)
Сан-Паулу, Бразилія[4]
Країна  Бразилія
Діяльність фізик
Alma mater політехнічна школа Університету Сан-Паулу[5]
Федеральний університет Пернамбуку
Цюрихський університет[5]
Колеж де Франс[5]
Галузь фізик
Заклад Університет Сан-Паулу
Посада член парламенту[d]
Науковий ступінь докторський ступінь[4]
Аспіранти, докторанти José Leite Lopesd
Членство Всесвітня академія наук[6]
Нагороди
CMNS: Маріо Шенберг у Вікісховищі

Маріо Шенберг (1916—1990) — бразильський фізик, астрофизик, інженер, політичний діяч, мистецтвознавець, літературний критик, член Бразильської академії наук (1942). Президент Бразильського фізичного товариства у 1979—1981 роках.

Народився в сім'ї єврейських іммігрантів із Російської імперії. Працював в Університеті Сан-Паулу (1936—1937), стажувався у Римі, Цюріху, Парижі, Вашингтоні, Принстоні, Чикаго (1938—1942), знову в Університеті Сан-Паулу (1942—1948, професор з 1944), Брюссельському університеті (1948—1953) і ще раз в Університеті Сан-Паулу (з 1953). 1969 примусово відправлений на пенсію. Зазнавав переслідувань за участь в Бразильській комуністичній партії та за єврейське походження.

Вважався провідним фізиком-теоретиком у Бразилії. Роботи з теоретичної, математичної та експериментальної фізики (у тому числі термодинаміки, квантової механіки, статистичної механіки, загальної теорії відносності), математики, астрофізики. Спільно з Георгієм Гамовим відкрив урка-процес — один з найважливіших механізмів нейтринного охолодження ядер зір. Спільно з Субрахманьяном Чандрасекаром відкрив межу Шенберга — Чандрасекара для максимальної маси ізотермічного ядра зір. На його честь названо детектор гравітаційних хвиль «Маріо Шенберг».

Біографія[ред. | ред. код]

Шенберг під час навчання в бакалавріаті з математики, 1936

Маріо Шенберг народився в Бразилії у штаті Пернамбуку в єврейській родині вихідців із Російської імперії[7]. З раннього віку він виявляв інтерес до історії та математики, особливо геометрії, захопившись готичною архітектурою; на нього також вплинули поїздки з батьками до Європи, де він познайомився із марксизмом.

Проте через складне фінансове становище сім'ї він не міг залишитися вчитися в Європі, тому в 1931 році вступив на інженерний факультет Університету Ресіфі. Продовжив навчання на Факультеті філософії, наук та літератури та в Політехнічній школі Університету Сан-Паулу, в якому залишився працювати з Жозе Лейте Лопесом, Сезаром Латтесом[pt] та Глібом Ватагіним. Але невдовзі вирушив за кордон, де працював у Фізичному інституті Римського університету в Енріко Фермі, у Цюріху з Вольфгангом Паулі та в Колеж де Франс у Парижі з Фредеріком Жоліо-Кюрі.

У 1940 році, повернувшись до Бразилії, він отримав короткостроковий грант від Фонду Гуггенгайма і зміг займатися дослідженнями в США (з Георгієм Гамовим у Вашингтонському університеті, потім у Принстонському Інституті перспективних досліджень та в Єркській обсерваторії), повернувшись до Бразилії лише у 1942 році. В 1944 став професором раціональної і небесної механіки в Університеті Сан-Паулу. В 1948 поїхав на 5 років працювати в групу космічних променів Брюссельського університету, де співпрацював з Іллею Пригожиним.

З 1953 по 1961 він був деканом фізичного факультету в Університеті Сан-Паулу, де заснував Лабораторію фізики твердого тіла, брав участь у придбанні першого комп'ютера для університету і тісно співпрацював з Девідом Бомом[en], що залишив США через маккартизм. Паралельно був членом Бразильського центру фізичних досліджень у Ріо-де-Жанейро.

Шенберг працює у Політехнічній школі, 1937

У 1940—1941 pоках спільно з Георгієм Гамовим вказав на важливу роль нейтрино в різкому збільшенні світності при вибухах нових і наднових зір. Як згадував Гамов, назва описаного ними механізму нейтринного охолодження — урка-процес — було дана на честь казино в Ріо (Cassino da Urca), де він розмовляв про нуклон-нуклонні перетворення в щільних зорях з азартним гравцем Шенбергом, і той пошуткував, що завдяки цим процесам «енергія зникає з ядра наднової так само стрімко, як зникають гроші під час гри в рулетку».

Разом з індійським фізиком Субрахманьяном Чандрасекаром Шенберг побудував теорію ізотермічного ядра зір і ввів у 1942 році так звану межу Шенберга — Чандрасекара для максимальної маси ізотермічного ядра, при досягненні якої ядерні джерела енергії зорі концентруються в тонкому шарі між ядром та оболонкою, а в самому ядрі водневе паливо відсутнє. У 1952 році виконав дослідження з теорії іонізаційних втрат при релятивістських енергіях та пов'язаних із цим поляризаційних ефектів.

В 1954 році Шенберг продемонстрував зв’язок між квантованим рухом рідини Маделунга[en] та траєкторіями теорії де Бройля–Бома[8]. В 1957/1958 роках він зробив серію публікацій про геометричні алгебри у застосуванні до квантової фізики та квантової теорії поля. Він зазначив, що ці алгебри можна описати в термінах розширень комутативних і антикомутативних алгебр Грассмана, які мають ту саму структуру, що й бозонна алгебра та ферміонна алгебра операторів створення та знищення. Ці алгебри, у свою чергу, пов’язані з симплектичною алгеброю та алгеброю Кліффорда відповідно[9]. У статті, опублікованій у 1958 році, Шенберг запропонував додати новий ідемпотент до алгебри Гейзенберга[10], і ця ідея була підхоплена та розширена у 1980-х роках Безілом Гайлі[en] та його співробітниками в їхній роботі над алгебраїчними формулюваннями квантових механік[9][11]. Ідеї Шенберга також використовувались для алгебраїчних підходів до опису релятивістського фазового простору[12].

Паралельно з науковою роботою Шенберг завжди брав активну участь в обговоренні політико-економічних проблем Бразилії і був членом Бразильської комуністичної партії, від якої в 1946 році став депутатом Законодавчих зборів штату Сан-Паулу, де зі своїм однопартійцем Каю Праду Жуніором[pt] сприяв створенню Фонду підтримки досліджень штату Сан-Паулу. 1948 року став жертвою політичних переслідувань. В 1962 знову був обраний депутатом штату від Бразильської робочої партії, але його мандат був анульований за звинуваченням у приналежності до компартії.

Через сім днів після воєнного перевороту 1964 року Шенберг був заарештований і два місяці пробув під арештом Департаменту політичного та соціального порядку[pt]. Через рік був знову затриманий за звинуваченням у політичній діяльності, але відпущений під тиском міжнародної наукової спільноти. Виданий диктатурою 1969 року Інституційний акт № 5 спричинив примусову відправку Шенберга на пенсію та заборону з'являтися в університетському кампусі. У 1970-ті роки він зазнав численних переслідувань та загроз з боку державних органів.

У 1980 році інформаційна служба Міністерства енергетики звинуватила бразильських фізиків єврейського походження (насамперед Маріо Шенберга), а також усю єврейську громаду країни у протидії ядерним угодам між Бразилією та Німеччиною[13][14].

Шенберг з мистецтвознавицею Марією Евженією Франку, 1940-ті.

Маріо Шенберг також сильно цікавився мистецтвом, взаємодіючи з такими бразильськими художниками, як Ді Кавальканті і Лазар Сегал[en], писав статті як мистецтвознавець і літературний критик, у тому числі про сучасних йому митців як національного (Ліжия Кларк, Еліо Ойтісіка, Альфреду Вольпі), так і світового (Пабло Пікассо, Марк Шагал) значення.

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина — поетеса і художниця Жульєта Барбара Гуерріні (Julieta Bárbara Guerrini, 1908—2005), вдова Освалда де Андраде.
    • Дочка — генетикиня і мікробіологиня Ана Клара Шенберг (Ana Clara Guerrini Schenberg), професорка Університету Сан-Паулу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural — São Paulo: Itaú Cultural, 2001. — ISBN 978-85-7979-060-7
  3. ↑ а б Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
  4. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #127033890 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в г https://www.gf.org/fellows/all-fellows/mario-schenberg/
  6. ↑ https://twas.org/directory/schenberg-mario
  7. ↑ Neglected Science. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 26 вересня 2014.
  8. ↑ Schönberg, M. (1954). On the hydrodynamical model of the quantum mechanics. Il Nuovo Cimento. 12 (1): 103—133. Bibcode:1954NCim...12..103S. doi:10.1007/BF02820368. (abstract)
  9. ↑ а б F. A. M. Frescura, B. J. Hiley: Algebras, quantum theory and pre-space, p. 3–4 (published in Revista Brasileira de Fisica, Volume Especial, Julho 1984, Os 70 anos de Mario Schonberg, pp. 49–86)
  10. ↑ M. Schönberg, Quantum mechanics and geometry, An. Acad. Brasil. Cien., 30, pp. 1–20, 1958. Cited after: F. A. M. Frescura, B. J. Hiley: Algebras, quantum theory and pre-space, p. 3–4 (published in Revista Brasileira de Fisica, Volume Especial, Julho 1984, Os 70 anos de Mario Schonberg, pp. 49–86)
  11. ↑ B. J. Hiley: A note on the role of idempotents in the extended Heisenberg algebra, Implications, Scientific Aspects of ANPA 22, pp. 107–121, Cambridge, 2001
  12. ↑ M.C.B. Fernandes, J.D.M. Vianna: On the generalized phase space approach to Duffin–Kemmer–Petiau particles, Foundations of Physics, vol. 29, no. 2, pp. 201–219, 1999, DOI:10.1023/A:1018869505031 (abstract), therein p. 201
  13. ↑ Encyclopaedia Judaica
  14. ↑ Jewish Tours. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 26 вересня 2014.

Література[ред. | ред. код]

  • Храмов Ю. А. Маріо Шенберг // Физики : Биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 300. — 400 с. — 200 000 екз.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріо_Шенберг&oldid=42131306