Матіас Грюневальд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Матіас Грюневальд
Matthias Grünewald, Mathis Gothart або Matthias Nithart або Matthias Grün
Joachim von Sandrart-Teutsche Academie der Edlen Bau Bild und Mahlerey-Kuenste-Matthias Gruenwald-1675.jpg
Йоахим Зандрарт. Гіпотетичний портрет молодого Грюневальда. Монограма Дюрера - фальшива.
Ім'я при народженні остаточно не з'ясовано: Матіас Готгарт або Нітгарт або Грюн
Дата народження 1470 або 1475
Місце народження гіпотетично Вюрцбург
Дата смерті 1528
Місце смерті Галле
Національність Німеччина Німеччина
Громадянство Німеччина Німеччина
Жанр живопис

Матіас Грюневальд (нім. Matthias Grünewald, Mathis Gothart або Matthias Nithart або Matthias Grün), (нар. 1470 або 1475, Вюрцбург — пом. 1528, Галле) — німецький живописець, майстер епохи Відродження. Працював при дворі Майнцських архієпископів і курфюрстів (1508—1525). У своїй творчості виразив трагізм та піднесений містичний спіритуалізм своєї епохи.

Ім'я художника[ред.ред. код]

2002 року були опубліковані результати дослідження мистецтвознавця Карла Арндта, за якими художник носив ім'я Готгарт і прізвище Нітгарт. На це вказує і його монограма «MGN» (Mathis Gothart Nithart). Ім'ям Матіас Грюневальд, з яким Готгарт Нітгарт увійшов у всесвітню історію мистецтва, художник зобов'язаний своєму першому біографу Йоахиму фон Зандрарту, який у своїй роботі використовував двотомник з історії мистецтва 1675—1679 років. «Teutsche Academie der Edlen Bau-, Bild-und Mahlerey-Künste» і, очевидно, сплутав Готгарта Нітгарта з іншим художником, що працював на рубежі XIV—XV ст. в місті Зелігенштадт недалеко від Франкфурта.

Творчість[ред.ред. код]

До нашого часу дійшло мало робіт Грюневальда — всього одинадцять творів, з яких одні є багатостулковими вівтарями, інші — збережені фрагменти вівтарних композицій і окремі картини. Останнім часом було не тільки відкрито справжнє ім'я художника, але й зроблено чимало вдалих спроб простежити перипетії його життєвого і творчого шляху на тлі історичної панорами того бурхливого часу.

У світлі збережених документів Грюневальд видається людиною широкої ерудиції та багатосторонньої обдарованості, типовим представником інтелігенції епохи Відродження. Поряд з наукою його хвилювали проблеми релігії, філософії та суспільного устрою. Його мистецтво пронизане найглибшої людяністю, живим співчуттям до людських мук, страждань незліченним, які він бачив навколо. На його очах пройшло повстання «Черевика», Велика Селянська війна, Реформація — перша революція в Європі, що потрясла свідомість людей і весь феодальний світ, і водночас художник став свідком кривавих розправ з повсталим людом. Наділений надзвичайно сприйнятливою душею, Грюневальд, слідом за Босхом, поставив у своєму мистецтві проблему справжньої трагедії життя благородної і чесної душі людини, що зазнає переслідувань та образ у жорстокому світі.

«Наруга над Христом»[ред.ред. код]

Наруга над Христом. 1503. Стара пінакотека. Мюнхен

Ця картина відноситься до числа ранніх творінь художника, датується приблизно 1505 і служила епітафією Аполонія фон Кронберг, сестрі лицаря Йоганна фон Кронберга, який служив керуючим резиденцією архієпископа Майнцського в Ашаффенбург, тобто Майстер Нітхарт працював там у якості придворного художника і «водяних справ майстри», інженера-гідравліка, як назвали б цю спеціальність зараз.

«Наруга над Христом» є картиною з доволі рідкісним іконографічним сюжетом. В Євангелії розповідається, що після зради Іуди в Гефсиманському саду варта призвела Христа в будинок первосвященика Кайафи і всю ніч чинила над ним наругу. Знущаючись над його пророцтвами, стражники одягли на його очі пов'язку і, б’ючи по обличчю, вимагали вгадувати, хто бив. Грюневальд зображає Христа в образі людини, сповненої величавої лагідності і терпіння. Мальовниче рішення покликане справити сильне враження на душі глядачів своєю навмисної різкістю, напруженістю, холодними, висвітленимі тонами, їхнім дисонансом. Грюневальд мислить як живописець, відкриваючи емоційну значимість колориту, його здатність бути носієм стихії почуттів. ТОж мистецтвознавці говорять про можливий вплив на Грюневальд великого нідерландця Гуго ван дер Гуса, який помер за десятиліття до перебування Грюневальда в Червоному монастирі біля Брюсселя. На картині видно фігуру Йосипа з Ариматеї, який намагається умовити пикатого стражника пожаліти Христа, а також скорботне обличчя іншої людини, що, благаючи, взяла того ж стражника за плече. Юрмище фігур посилюється занепокоєнням кольору, і все це супроводжується різкими звуками флейти і ударами барабана, що їх робить людина, яка стоїть в глибині зліва.

«Зустріч св. Еразма і св. Маврикія»[ред.ред. код]

Урочиста картина величезних розмірів перейнята особливим, святковим церковним пафосом. Картина була замовлена Нітхартові новим майнцським архієпископом, молодим Альбрехтом Бранденбурзьким, і виконана, мабуть, між 1520/21 і 1524 роками. Св. Еразм має портретні риси самого Альбрехта і зображений в розкішному архієпископському строї, відомому і за іншими відтворень. У правій руці у нього атрибут — ворот з намотаними кишками, в лівій - золотий посох. Біля ніг вишиті герби володінь Альбрехта Бранденбурзького. У свою резиденцію в Галле він переніс мощі св. Еразма і популяризував культ цього святого. Покровителем Галле вважався св. Маврикій, другий головний персонаж картини. Спираючись на меч, св. Маврикій немов пропонує свою допомогу, свою зброю. Не виключена можливість, що Альбрехт, який в ті роки шукав союзу з лицарством, побажав відобразити свою мету на картині, доступній для огляду в монастирській церкві в Галле, проте замовник, очевидно, наполіг на сильному вираженні примату духовної влади над світською. Картина вирізняється яскравою мальовничою майстерністю художника: гра рефлексів, звучання в унісон золотих, червоних, сріблясто-блакитних тонів, відображення, світлові відблиски тощо. Композиція йде по діагоналі в глибину, припускаючи за своїми межами ще ряди людей, які обмінюються привітаннями.

Головні твори[ред.ред. код]

Матіас Грюневальд. «Св. Іван в лісі». Галерея Альбертіна, Відень.


Малюнки Матіаса Грюневальда[ред.ред. код]

Євангеліст Іоанн Богослов, раніше малюнок вважався автопортретом художника


Цікаві факти[ред.ред. код]

Штуппахська мадонна (Ашаффенбурзький вівтар). 1517–1519. Парафіяльна церква Вознесіння Богоматері. Штуппах

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

  • Bruno Hilsenbeck: Die Stuppacher Madonna des Mathis Gothart Nithart. Matthias Grünewald und ihre Botschaft. Eine Dankesgabe an die Freunde der Stuppacher Madonna. 3. Auflage. Verlag Kapellenpflege Stuppacher Madonna, Bad Mergentheim 1980.
  • Anton Kehl: Grünewald-Forschungen. Ph. C. W. Schmidt in Kommission, Neustadt an der Aisch 1964.
  • Wolf Lücking: Mathis. Nachforscungen zu Grünewald. Berlin 1983.
  • Jessica Mack-Andrick (Hrsg.): Grünewald und seine Zeit. Staatliche Kunsthalle Karlsruhe, 8. Dezember 2007–2. März 2008. Anlässlich der Großen Landesausstellung Baden-Württemberg „Grünewald und Seine Zeit“. Deutscher Kunstverlag, München 2007, ISBN 3-422-06762-0.
  • Reiner Marquard: Mathias Grünewald und der Isenheimer Altar. Erläuterungen, Erwägungen, Deutungen. Calwer Verlag, Stuttgart 1996, ISBN 3-7668-3463-0.
  • Hans Jürgen Rieckenberg: Matthias Grünewald. Herrsching 1976.
  • Rainhard Riepertinger (Hrsg.): Das Rätsel Grünewald. Katalog zur Bayerischen Landesausstellung 2002/03, Schloss Johannisburg, Aschaffenburg, 30. November 2002 bis 28. Februar 2003. Verlag Theiss, Stuttgart 2002, ISBN 3-8062-1715-7.
  • Michael Roth, Antje-Fee Köllermann u. a.: Matthias Grünewald. Zeichnungen und Gemälde. Anlässlich der Ausstellung Matthias Grünewald – Zeichnungen und Gemälde, Kupferstichkabinett, Staatliche Museen zu Berlin, 13. März–1. Juni 2008. Hatje Cantz, Ostfildern 2008, ISBN 3-7757-2138-X.
  • Ewald Maria Vetter: Grünewald. Die Altäre in Frankfurt, Isenheim, Aschaffenburg und ihre Ikonographie. Anton H. Konrad Verlag, Weißenhorn 2009, ISBN 978-3-87437-538-2.
  • Horst Ziermann, Erika Beissel: Matthias Grünewald. Prestel Verlag, München/London/New York 2001, ISBN 3-7913-2432-2.