Мельба червонокрила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мельба червонокрила

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Мельба (Pytilia)
Вид: Мельба червонокрила
Pytilia phoenicoptera
Swainson, 1837
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Pytilia phoenicoptera
Віківиди: Pytilia phoenicoptera
ITIS: 562666
МСОП: 103813118
NCBI: 247530

Ме́льба червонокрила[2] (Pytilia phoenicoptera) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в регіоні Сахелю.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 12-13 см. Крила короткі, округлі, хвіст короткий, квадратної форми, дзьоб конічної форми, загострений. Самці мають переважно сіре забарвлення, горло у них білувате, покривні пера крил, махові пера, надхвістя і хвіст червоні, гузка біла, поцяткована чорними смугами, на животі і боках нечисленні білі смуги. Очі червонувато-карі, дзьоб чорний, лапи тілесного кольору. У самиць крила менш червоні, живіт менш смугастий, однак загалом статевий диморфізм у червонокрилих мельб менш виражений, ніж у споріднених видів.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[3]

  • P. p. phoenicoptera Swainson, 1837 — від Сенегалу і Гамбії до Нігерії;
  • P. p. emini Hartert, EJO, 1899 — від Камеруну до Південного Судану і Уганди.

Сіра мельба раніше вважалася підвидом червонокрилої мельби, однак була визнана окремим видом.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Червонокрилі мельби мешкають в Сенегалі, Гамбії, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Сьєрра-Леоне, Малі, Кот-д'Івуарі, Буркіна-Фасо, Гані, Того, Беніні, Нігерії, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Чаді, Демократичній Республіці Конго, Уганді і Південному Судані. Вони живуть в сухих саванах, порослих чагарниками. Зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками.

Червонокрилі мельби більшу частину дня проводять в чагарниках і високій траві. Вони живляться дрібним насінням трав, комахами, зокрема мурахами і термітами, та іншими безхребетними, іноді доповнюють раціон плодами. Сезон розмноження у них припадає на другу половину сезону дощів. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з переплетених стебел трави і рослинних волокон, встелюються пір'ям, розміщується в густій рослинності. В кладці від 4 до 5 білуватих яєць. Інкубаційний період триває приблизно ц тижні. Насиджують і доглядають за пташенятами самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Pytilia phoenicoptera: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
  • Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.

Посилання[ред. | ред. код]