Гвінея-Бісау

Республіка Гвінея-Бісау порт. República da Guiné-Bissau фульф. 𞤘𞤭𞤲𞤫 𞤄𞤭𞤧𞤢𞥄𞤱𞤮 (Gine-Bisaawo) манд. ߖߌߣߍ ߺ ߓߌߛߊߥߏ߫ (Gine-Bisawo)
Прапор Емблема
Девіз: "Unidade, Luta, Progresso"(Португальська) "Єдність, боротьба, прогрес"
Гімн: Esta é a Nossa Pátria Bem Amada(Португальська)
Розташування Гвінеї-Бісау
Столиця (та найбільше місто)	Бісау 11°52′ пн. ш. 15°36′ зх. д.
Офіційні мови	Португальська
Форма правління	Республіка
- Президент
- Прем'єр-міністр	Брайма Камара
Незалежність	від Португалії
- Проголошено	24 вересня 1973
- Визнано	10 вересня 1974
Площа
- Загалом	36,125 км² (136)
- Внутр. води	22.4 %
Населення
- оцінка липень 2005	1,586,000 (148)
- перепис 2002	1,345,479
- Густота	44/км² (154)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	1.167 млрд (165)
- На душу населення	$736 (177)
ІЛР (2004)	▲ 0.349 (низька) (173)
Валюта	КФА франк BCEAO (XOF)
Часовий пояс	GMT (UTC+0)
Коди ISO 3166	624 / GNB / GW
Домен	.gw
Телефонний код	+245
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гвінея-Бісау

Гвіне́я-Біса́у, офіційно Респу́бліка Гвіне́я-Біса́у (порт. República da Guiné-Bissau) — держава на заході Африки, яка межує на півночі із Сенегалом, на сході й південному сході — з Гвінеєю, на південному заході її омиває Атлантичний океан.

Природа

Держава знаходиться в Західній Африці. На півночі межує з Сенегалом (спільний кордон — 338 км); на сході — з Гвінеєю (386 км). На заході омивається водами Атлантичного океану, берегова лінія 160 км.

Рельєф країни являє собою пласку прибережну рівнину, порослу лісом, яка підіймається від узбережжя на схід і поступово переходить у савану.

Клімат країни можна охарактеризувати як тропічний з чітким поділом на два сезони: дощовий і сухий. Дощовий сезон триває приблизно з червня по листопад, зі значною кількістю опадів, атлантичними південно-західними вітрами; сухий сезон — з грудня по травень, коли панують північно-східні вітри (гарматан), температура залишається високою, повітря сухе і запилене. У прибережній зоні температура вдень часто піднімається до середини 30 °C у спекотні місяці, з максимальними значеннями до 40 °C й вище. Узбережжя отримує великі обсяги опадів (1500–3000 мм на рік), тоді як у внутрішній частині країни, ближче до саван, опади можуть бути менш рівномірно розподілені.

За фізико-географічним районуванням світу Гвінея-Бісау належить до Гвінейскої узбережної фізико-географічної області Гвінейської фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, територію Гвінеї-Бісау можна поділити на три фізико-географічні райони:

• Прибережний низовинний район (узбережжя Атлантичного океану);
• Східний височинний район (східна частина країни);
• Острівний район (архіпелаг Біжаґош).

Історія

Колишня частина португальської колонії Гвінея і Зелений мис. Незалежність одержала 1974 року. Республіка Зеленого мису відмовилася об'єднатися в єдину державу. 1980 року президента державної ради змістили і встановлено революційну раду. Нову конституцію утвердили 1984 року, згідно з нею, Жуан Бернарду Вієйра став главою держави й уряду.

Політична система

Гвінея-Бісау за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава. Соціалістична багатопартійна республіка, яку довгий час (від 1980 року до своєї смерті у 2009 році) очолював Жуан Бернарду Вієйра.

Парламент

Політичні партії

На парламентських виборах 28 листопада 1999 року до парламенту Гвінеї-Бісау пройшли такі політичні партії:

• Партія за соціальне оновлення — 38 місць (37 %);
• Африканська партія незалежності Гвінеї та Кабо-Верде — 28 місць (27 %);
• інші.

Зовнішня політика

Українсько-гвінея-бісауські відносини

Уряд Гвінеї-Бісау офіційно визнав незалежність України 3 лютого 2003 року, дипломатичні відносини з Україною, у формі обміну нотами, встановлено 12 лютого 2009 року. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Гвінеї-Бісау, яке відало багато років справами України, знаходилося в Москві (Росія). Справами України наразі в Гвінеї-Бісау відає українське посольство в Сенегалі.

26 жовтня 2022 року президент Гвінеї-Бісау Умару Сісоку Ембало став першим лідером африканської держави, який відвідав Україну після 24 лютого 2022 року. Водночас очільник держави також зберіг тісні стосунки з Росією, про що свідчить його візит 9 травня 2024 року на святкування так званого «дня побєди».

Державна символіка

Державний прапор являє собою триколор у панафриканських кольорах: ліворуч червона вертикальна смуга із чорною п'ятипроменевою зіркою, верхня права смуга жовтого кольору, нижня права смуга — зеленого. Побудований за зразком прапора Гани і прийнятий 24 вересня 1973 року.

Державний герб являє собою чорну п'ятипроменеву зірку на червоному тлі і морську мушлю, облямовані двома гілками оливи. Знизу на стрічці національний девіз: «Єдність, Боротьба, Прогрес». Герб затверджено у 1973 році.

Державний гімн — пісня «Це наша чудова країна» написана Амілкаром Кабралом на мелодію китайського композитора Сяо Хе у 1963 році. Офіційно затверджений у 1974 році після проголошення незалежності. У 1976—1995 роках був також гімном Кабо-Верде.

Адміністративно-територіальний поділ

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 9 регіонів (8 континентальних + 1 округ Болама на архіпелазі Біжаґош), які входять до складу 3 провінцій за стандартом ISO 3166-2:GW. Столиця країни виділена в самостійний округ Бісау, найменший за площею, але найбільший за населенням. Острівний округ Болама заселений найменш усього.

A clickable map of Guinea-Bissau exhibiting its eight regions and one autonomous sector.

№	Округ	Округ (порт.)	Провінція	Адміністративний центр	Площа, км²	Населення, чол. (2009)	Щільність, чол./км²
1	Бісау	Bissau		Бісау	78	387 909	4973,19
2	Бафата	Bafatá	Східна	Бафата	5 981	210 007	35,11
3	Біомбо	Biombo	Північна	Кіньямел	838	97 120	115,89
4	Болама	Bolama	Південна	Болама	2 624	34 563	13,17
5	Габу	Gabu	Східна	Габу	9 150	215 530	23,56
6	Кашеу	Cacheu	Північна	Кашеу	5 175	192 508	37,20
7	Кінара	Quinara	Південна	Фулакунда	3 138	63 610	20,27
8	Ойо	Oio	Північна	Бісора	5 403	224 644	41,58
9	Томбалі	Tombali	Південна	Катіо	3 736	94 939	25,41
	Всього				36 123	1 520 830	42,10

Збройні сили

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 9,25 тис. військовослужбовців. Загальні витрати на армію склали 3 млн доларів США. Збройні сили частково комплектуються за призовом. Мобілізаційні ресурси 313,6 тис. осіб.

Сухопутні війська: 6,8 тис. вояків у складі 6 батальйонів (1 танковий, 5 піхотних), 1 артилерійський дивізіон, розвідувальна і інженерна роти. На озброєнні армії стоять: 10 танків Т-34, 15 ПТ-76, 10 БРДМ-2, 55 БТРів, 8 120-мм мінометів, 34 ЗАУ, ПЗРК «Стріла-2».

У складі військово-повітряних сил 100 вояків. Парк літаків та вертольотів: 3 МіГ-17Ф, 1 SA-318, 2 SA-319.

Військово-морські сили складаються з 350 осіб на 2 прикордонних катерах.

Економіка

Гвінея-Бісау — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 1,2 млрд доларів США (169-те місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 900 доларів (181-ше місце у світі). Промисловість разом із будівництвом становить 12 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 62 %; сфера обслуговування — 26 % (станом на 2006 рік). Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється так: 82 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 18 % — промисловість і будівництво, сфера обслуговування (станом на 2006 рік). Гвінею-Бісау вважають однією з найбідніших країн у світі, де 80 % населення є неписьменними і проживає нижче межі бідності. Ще однією проблемою є корумпованість органів влади і служб безпеки, що зробило державу раєм для наркоторговців, які переправляють через країну наркотики з Південної Америки до Європи.

Валюта

Національною валютою країни слугує франк КФА.

Промисловість

Головні галузі промисловості: харчова, деревообробна і будівельних матеріалів.

Енергетика

За 2004 рік вироблено 58 млн кВт·год електроенергії (експортовано 0 млн кВт·год); загальний обсяг спожитої — 54 млн кВт·год (імпортовано 0 млн кВт·год).

У 2004 році споживання нафти склало 2,5 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб.

Агровиробництво

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 51 % площі держави. Головні сільськогосподарські культури: арахіс, просо, бавовна, рис, кукурудза.

Туризм

У 1996 році Гвінеї-Бісау, через брак відповідної інфраструктури, відвідало лише декілька тис. іноземних туристів США.

Зовнішня торгівля

Структура експорту Гвінеї-Бісау, 2009 рік

Основні торговельні партнери Гвінеї-Бісау: Індія, Італія, Нігерія, Сенегал, Португалія.

Держава експортує деревину, арахіс, бавовну. Основні покупці: Індія (72 %); Нігерія (17 %); Еквадор (4 %). У 2006 році вартість експорту склала 116 млн доларів США.

Держава імпортує промислові вироби та харчові продукти. Основні імпортери: Італія (25 %); Сенегал (18 %); Португалія (15 %). У 2006 році вартість імпорту склала 176 млн доларів США.

Населення

Вікова піраміда населення Гвінеї-Бісау

Населення держави у 2006 році становило 1,4 млн осіб (145-те місце у світі). Населення країни у 1950 році складало 551 тис. осіб, у 1970-му — 487 тис., у 1990-му — 983 тис. Густота населення: 36,4 особи/км² (132-ге місце у світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік, народжуваність 37,2 ‰; смертність 16,5 ‰; природний приріст 20,7 ‰.

Нація Гвінеї-Бісау відносно молода, вікова піраміда населення має такий вигляд (станом на 2006 рік):

• діти віком до 14 років — 41,1 % (0,29 млн чоловіків, 0,29 млн жінок);
• дорослі (15-64 років) — 55,6 % (0,38 млн чоловіків, 0,42 млн жінок);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 3 % (0,018 млн чоловіків, 0,025 млн жінок).

Урбанізація

Рівень урбанізованості у 2000 році склав 26 % (майже 80 % міського населення припадає на столицю). Головні міста держави: Бісау (388 тис. осіб), Бафата (22 тис. осіб), Габу (14 тис. осіб).

Етнічний склад

Головні етноси, що становлять гвінея-бісауську націю: баланте — 25 %, фульбе — 20 %, манджара — 12 %.

Мови

Державна мова: португальська. В офіційному вжитку також кріоуло (діалект португальської) та місцеві африканські мови.

Релігії

Головні релігії держави: анімізм — 54 % населення, іслам — 38 %, християнство — 8 %.

Охорона здоров'я

Очікувана середня тривалість життя у 2006 році становила 46,9 року: для чоловіків — 45 років, для жінок — 48,8 року. Смертність немовлят до 1 року становила 105 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 370 жителів; лікарями — 1 лікар на 3250 жителів (станом на 1995 рік).

У 1993 році лише 25 % населення забезпечено питною водою.

Освіта

Рівень письменності у 2003 році становив 42,4 %: 58,1 % серед чоловіків, 27,4 % серед жінок.

Витрати на освіту в 1996 році склали 2,8 % від ВВП.

Інтернет

У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Гвінеї-Бісау користувались 26 тис. осіб.

Див. також

• Амілкар Кабрал

Література

• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Жайворонок В. В. Велика чи мала літера? Словник-довідник. — К. : Наукова думка, 2004. — 202 с. — ISBN 966-00-0179-7.
• Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
• Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
• Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
• Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. (рос.)
• Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : Навч.-метод. посібник. — Львів : Видавн. центр ЛНУ, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3
• Лавренов Е. Л. Гвинея-Биссау. — М. : НИАЛ, 1977. — 209 с. (рос.)
• Летнев А. Б. Общественная мысль в Западной Африке. — М. : Новость, 1983. — 211 с. (рос.)
• Максимов С. А. Наименее развитые страны Африки. — М. : Терек, 1984. — 201 с. (рос.)
• Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
• Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
• Президент Гвинеи-Биссау убит в соответствии с конституцией // Коммерсантъ № 37, 3 березня 2009 року. — С. 26—29. (рос.)
• Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
• Guinea-Bissau: Joint Staff Advisory Note on the Second Poverty Reduction Strategy Paper. — International Monetary Fund, Washington, D.C., 2011. — P. 9. (англ.)
• Halmigthon Pieterse. Democracy in Guinea-Bissau // BusinessWeek, 31 October 1999. (англ.)

Посилання

• Ґвінея-Бісау // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Ґвінея-Бісау, Республіка Ґвінея-Бісау / В. І. Ткаченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-25521
• В. В. Будяков. Гвінея-Бісау: національно-визвольна революція та шляхи становлення незалежності держави (1975)
• Роман Тиса. Революція в Гвінеї-Бісау 1963—1974 (2014) [Архівовано 29 березня 2014 у Wayback Machine.]