Мечислав Ледуховський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мечислав Ледуховський
пол. Mieczysław Halka Ledóchowski
Mieczysław Ledóchowski.PNG
Народився 29 жовтня 1822(1822-10-29)[1][2][…] або 24 жовтня 1822(1822-10-24)[4]
Ґуркі, Ґміна Клімонтув, Сандомирський повіт, Свентокшиське воєводство, Польща
Помер 22 липня 1902(1902-07-22)[1][2][…] (79 років)
Рим, Італія[1]
Поховання Базиліка Святих Петра і Павла
Країна Польща
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність дипломат, католицький священник
Alma mater Папський Григоріанський університет
Знання мов польська[2]
Посада католицький архієпископd, Кардинал[5], камерленг Колегії Кардиналівd, католицький єпископ[d], титулярний архиєпископd, Примас Польщі і нунцій
Конфесія Католицька церква[5]
Рід Ледуховські
Батько Йосиф-Захарій Ледуховськийd
Нагороди

Великий хрест ордена Червоного орла[d]

орден Лева і Сонця 1 ступеня Order of the Immaculate Conception of Vila Viçosa Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Великий хрест Королівського угорського ордена Святого Стефана

Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього

Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти
Count Ledochowski 2-1.png

Мечисла́в Ледухо́вський, (пол. Mieczysław Ledóchowski; 29 жовтня 1822(18221029) — 22 липня 1902, Рим) — польський релігійний і політичний діяч. Католицький єпископ, кардинал, примас Польщі (18661886); інквізитор Римської інквізиції (призначений Левом XIII) 20 лютого 1878 р. — 20 липня 1903 р.[6][7]. Представник шляхетського роду Ледуховських гербу Шалава.

Біографія[ред. | ред. код]

Отримав освіту в Папському Григоріанському університеті. 1861 року отримав сан титулярного архієпископа, 1866 — познансько-гнєзненського архієпископа і примаса Польщі.

У першому періоді володарювання продемонстрував прихильність прусській владі, взявши на себе зобов'язання утримуватися від підтримки національного руху, збільшити участь німців в управлінні дієцезією та виховувати семінаристів в дусі відданості прусській держави. Втім з розгортанням політики культуркампфу 1873 року він відмовився від утисків польської мови в релігійних науках, а також уникав призначення на керівні посади єпархій німців, всупереч бажанням німецької влади. Принципова позиція архієпископа призвела до його ув'язнення 1874 року в Острові Великопольському.

Втім ув'язнення викликало зріст популярності Ледуховського серед польських вірних. Його політика протягом цього періоду була підтримана і Папою римським, який підвищив його до рангу кардинала в 1875 році. Згідно з німецьким законодавством кардинали мають рівні права з членами королівської сім'ї і відтак не можуть бути позбавлені волі. Таким чином в 1876 року архієпископ був звільнений, однак змушений був покинути країну і перебратися до Ватикану, де 1886 року зрікся посади польського примаса.

Помер 1902 року в Римі, 1927 його його прах спочив у Познанській катедрі.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119066459 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Find a Grave — 1995.
  4. The Fine Art Archive — 2003.
  5. а б Catholic-Hierarchy.org
  6. La Gerarchia Cattolica e la Famiglia Pontificia per l'anno 1882. Rzym: 1882
  7. Kardynałowie inkwizytorzy generalni Rzymskiej Inkwizycji (пол.)
  8. A Szent István Rend tagjai. archive.is. 2013-01-05. Процитовано 2018-01-18. 
  9. Z. A. Judycki. Polacy w świecie // Kwartalnik biograficzny Polonii, Paryż, nr 1/1992. — S. 40. (пол.)
  10. T. W. Lange. Szpitalnicy, Joannici, Kawalerowie Maltańscy. — Warszawa 1999. — S. 144.

Посилання[ред. | ред. код]