Микита (Добронравов)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микита Добронравов
рос. Никита Добронравов
Nikita Dobronravoff.png
Основні відомості
Ім'я при народженні: рос. Оле́г Станисла́вович Добронра́вов
Народження 1 січня 1962(1962-01-01) (57 років)
Муром
Країна: СРСР СРСР
Росія Росія
Фінляндія Фінляндія
Альма-матер: Російський Державний Гуманітарний Університет, Московська духовна академія, Академія Або
Конфесія: РПЦ МП
Праці й досягнення
Рід діяльності: історик церкви, священнослужитель
Основні інтереси: теологія
Ступінь: кандидат богослів'я
Титул: ігумен, ієрей
Додаткова інформація: автор численних праць з історії релігії

Ігумен Микита (в миру Олег Станіславович Добронравов, рос. Оле́г Станисла́вович Добронра́вов, игу́мен Ники́та, 1 січня 1962, Муром) — священнослужитель Російської православної церкви, кандидат богослів'я, церковний історик, фахівець з церковного права, співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, настоятель Успенського приходу при Генеральному Консульстві Росії в м. Турку (Фінляндія).

Біографія[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько: Добронравов Станіслав (В'ячеслав) Михайлович (з родини священнослужителів РПЦ)
  • Мати: Добронравова (Малишева) Любов Сергіївна (з родини старообрядців Нижегородської обл. РПСЦ)
  • Дід: Михайло Добронравов, випускник Муромського духовного училища.
  • Прадід: Євген Добронравов, протоієрей. Служив в Нижегородській та Володимирської єпархіях. Репресований у 1924

Родичі[ред. | ред. код]

  • Архієпископ Володимирський і Суздальський Микола (Добронравов);
  • Ігуменія Арсенія (Добронравова Ганна Гаврилівна), у схимі Хома;
  • Протоієрей Вікторин Добронравов;
  • Добронравов, Василь Гаврилович, викладач Володимирській духовної семінарії.

Світська освіта[ред. | ред. код]

Духовна освіта[ред. | ред. код]

Церковне служіння[ред. | ред. код]

  • 1985—1988 — псаломщик Благовіщенського собору м. Мурома
  • 1990—1992 — секретар архієпископа Володимирського і Суздальського Євлогія (Смірнова).
  • 1993—1997 — співробітник і екскурсовод Церковно-археологічного кабінету (МДА).
  • 1997 по н/вр. — співробітник Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату. Секретар Комісії по взаємодії зі старообрядцями і одновірцями (1999—2001).
  • 2000—2001 — клірик храму Живоначальної Трійці в Хорошеве (м. Москва).
  • 2001—2002 — клірик Фінляндського Благочинія Московського Патріархату (м. Порі, Фінляндія).
  • 2002 — 2003 — настоятель Олександро-Невського приходу (Копенгаген, Данія).[2]
  • 2003 по н/вр. — настоятель Свято-Успенського храму при Генеральному Консульстві Росії в Турку (Фінляндія)

Священний сан[ред. | ред. код]

  • 8 вересня 1991 — рясофорна послушник (Володимирський Архієрейський Дім / єпископ Володимирський і Суздальський Євлогій (Смирнов)).
  • 15 травня 1994 — хіротесія під читця (храм Покрова Пресвятої Богородиці (МДА) / єпископ Дмитровський Філарет (Карагодін)).
  • 15 квітня 2000 — пострижений у чернецтво з ім'ям Микита (Успенський кафедральний собор м. Смоленська / митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило).
  • 16 квітня 2000 — хіротонія в сан ієродиякона (Успенський кафедральний собор м. Смоленська / митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило).
  • 29 квітня 2000 — хіротонія ієромонаха (Успенський кафедральний собор м. Смоленська / митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило).
  • 21 вересня 2006 — возведений у сан ігумена (Свято-Нікольський храм м. Гельсінкі / митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило
  • Тезоіменитство — 3 / 16 квітня св. прп. Микити сповідника, ігумена обителі Мідікійської

Комісія з старообрядництва і єдиновірства[ред. | ред. код]

Був ініціатором установи Синодальної Комісії з старообрядництва і єдиновірства, а з 24 листопада 1999 по 2001 рр.. був її першим секретарем.

24 листопада 1999 у Відділі зовнішніх церковних зносин Московського Патріархату під головуванням митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила відбулося перше засідання Комісії з координації дій Російської Православної Церкви з старообрядництва. Створення Комісії, метою якої є розвиток і поглиблення співпраці Російської Православної Церкви з Старообрядництво в справі зміцнення традиційних духовних цінностей і норм життя нашого суспільства, було схвалено Священним Синодом Руської Православної Церкви.[3].

Був одним з ініціаторів проведення з 26 по 28 листопада 2000 святкування ювілею 200-Річчя канонічного буття Старообрядне (єдиновірчеських) парафій в лоні Московського Патріархату.[4].

Загальноцерковна діяльність[ред. | ред. код]

У 1998 р. представляв позицію Російської Православної Церкви на загальноправославному форумі «Environment and Poverty» (Halki, June 14-20, 1998), що пройшов з ініціативи Константинопольського Патріархату в м. Стамбулі (Туреччина). У 2000 входив до складу делегації Московського Патріархату на загальноправославному конференції, присвяченої 2000-річчю християнства, виступивши з доповіддю «Проблема православної діаспори» (Афіни, Греція).

З 2007 член редколегії[5] і автор ряду статей журналу «Північний Благовіст» («рос. Северный Благовест») — друкованого органу приходів Російської Православної Церкви у Фінляндії, Данії, Норвегії, Швеції та Ісландії.

Церковні нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

російською мовою
  • Добронравов О. С. Да возсияет и нам грешным свет Твой присносущный. Спасский монастырь в г. Муроме. // Журнал Московской Патриархии.— 1992. — № 6. — С.
  • Добронравов О. С. Некрополь Спасо-Преображенского монастыря в г. Муроме. / Муромский Сборник. — Муром. — 1993. — Вып. 1. — С. 184 — 188.
  • Добронравов О. С. К вопросу о реконструкции комплекса Спасо-Преображенского монастыря в г. Муроме (дипломная работа). Москва. 1995.
  • Добронравов О. С. Невозможное человеку возможно Богу (иконописец Григорий Журавлев и его иконы из собрания ЦАКа) // Встреча. — 1996 — № 1. — С.5-6.[6]
  • Добронравов О. С. Единоверцы — кто они? // Встреча. — 1996. — № 3 — С.3-5.[7]
  • Добронравов О. С. Наши ровесники из Бутырки (интервью со священником Павлом Вишневским) // Встреча. — 1997 — № 1(4). — С.25-27.[8]
  • Добронравов О. С. Проблема диаспоры в православном церковном праве (кандидатская диссертация). Сергиев Посад. 1998.
  • Добронравов О. С. Полякова О. Б. Забытое имя. К биографии епископа Муромского Николая (Муравьева-Уральского). // Уваровские чтения — III. — Муром. — 2001. — 197—199.
  • Никита (Добронравов), иеромонах. Православие в Венгрии. Москва. 2000.
  • Никита (Добронравов), иеромонах. Митрополит Дионисий (Валединский), Первоиерарх Польской Православной Церкви — уроженец г. Мурома. // Муром православный (альманах). — Муром. — 2007. — 4. — С.26-33.
  • Никита (Добронравов), игумен. Житие свв. князей Петра и Февронии в общем контексте истории г. Мурома. // Троицкие Листки. — Муром. — 2008. — 29. — С.2-5.
  • Никита (Добронравов), игумен. История перевода православных богослужебных текстов на шведский язык. // Северный Благовест. — Хельсинки. — 2008. — 1(14) — С.40-43; 3(16) — С.68-71.
  • Никита (Добронравов), игумен. Пути Православия в Норвегии. // Северный Благовест. — Хельсинки. — 2008. — 2(15). — С.13-25.
  • Никита (Добронравов), игумен. Пути Православия в Швеции. // Северный Благовест. — Хельсинки.- 2008. — С.19-43.
  • Никита (Добронравов), игумен. Пути Православия в Дании. // Северный Благовест. — Хельсинки.- 2010. — 1(21). — С.6-45.
англійською мовою
  • Nikita (Dobronravoff), hieromonk. Old believers in China 1917—1958. NY., 2007

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 травень 2011. Процитовано 28 квітень 2010. 
  2. http://www.ruspred.ru/arh/15/29rr.html
  3. Перше засідання Синодальної Комісії по взаємодії із старообрядництва та єдиновірства
  4. Привітання Патріарха Алексія II з нагоди святкування 200-річчя єдиновірства[недоступне посилання з квітень 2019]
  5. Сайт товариства Благовіст
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютий 2010. Процитовано 28 квітень 2010. 
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютий 2010. Процитовано 28 квітень 2010. 
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 лютий 2010. Процитовано 28 квітень 2010.