Румунська православна церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Румунська православна церква
Центр Бухарест
Основна юрисдикція Румунія

Руму́нська Правосла́вна Це́рква (рум. Biserica Ortodoxă Română) — автокефальна помісна православна Церква, що має 7-ме місце у Диптиху автокефальних помісних Церков. Налічує понад 400 монастирів.

Історія[ред. | ред. код]

Під омофором Константинополя[ред. | ред. код]

За легендою, в межах сучасної Румунії проповідував апостол Андрій Первозваний та апостол Павло. Вважається, що румунська церква заснована Святим апостолом Андрієм Первозваним, який приніс благу звістку в римську провінцію Скітія Мінор (Мала Скіфія), тобто на території між Чорним морем і Дунаєм, де сьогодні знаходиться Добруджа (південний схід Румунії). У V ст. на території Румунії християнство поширював святий Микита Ремезіанський (+431).

У 1401 році волоський воєвода Микола Олександр I добився від Константинопольського патріарха піднесення Церкви на території Валахії до рівня автономної митрополії

Молдовська церква після свого заснування, й аж до 1918 року не була в складі Волоської (Румунської) Церкви. Оскільки і політично між молдованами і румунами не було єдності. Юрисдикційно ця територія належала Константинопольському Патріарху, який у 1401 році визнав окрему Молдовську митрополію.

У другій половині XIV ст. — на початку XV ст. канонічну юрисдикцію Галицької митрополії визнавала Молдовська церква. Митрополитові Антонію підлягали також й молдовські єпископи. У 1371 та 1376 роках митрополит Галицький Антоній рукоположив молдовських єпископів Йосифа та Мелетія. У 1394 році патріарх призначив для Молдовської церкви митрополита Ієремію, але його не прийняла світська влада.

1401 року єпископ Йосиф (брат нового князя Молдови Олександра Доброго, висвячений митрополитом Антонієм) був визнаний законним Молдовським митрополитом. Олександр Добрий розділив Молдовське князівство на 3 округи з центрами в Сучаві (столиця), Радауцах і Романі. Православ'я було державною релігією в Молдовському князівстві.

1439 року — після Флорентійської унії, румунські митрополити розірвали зв'язки з Константинополем та підтримували православ'я. Тоді нових митрополитів для Молдови й Волощини почали ставити Охридські архиєпископи.

Відновлення зв'язків з Константинополем відбулось на початку XVI століття, коли Волощина, а потім і Молдовське князівство, була завойоване османами. Проте залежність від Константинопольського патріарха була номінальною й обмежувалась благословенням патріарха під час вступу на катедру митрополитів, яких обирало духовенство і бояри.

Церква стала ініціатором утворення в Молдовському князівстві академії: у 1639 році в Яссах, за підтримки митрополита Київського Петра Могили, була відкрита перша молдовська школа — Слов'яно-греко-латинська академія. Під заступництвом Церкви в Молдовському князівстві виникло книгодрукування: на прохання господаря Василя Лупу митрополит Петро Могила та Львівське православне братство допомогли заснувати при Ясському монастирі Трьох Святителів першу в князівстві друкарню. Згодом книгодрукування було відновлено зусиллями митрополита Досифея за сприяння Москви.

1812 року — після входження частини Молдовського князівства до складу Російської імперії ця територія була включена до юрисдикції Російської Православної Церкви, якою в 1813 році запроваджено Кишинівську єпархію.

Автокефальна церква[ред. | ред. код]

Румунська Православна Церква проголосила своє самоврядування у 1865, після об'єднання князівств Валахії та Молдови в Румунській державі (1862), виділившись таким чином з Константинопольського Патріархату. Автокефалію Румунської Православної Церкви було визнано лише 25 квітня 1885.

25 лютого 1925 була піднесена до рангу Патріархії, маючи повне догматичне, літургічне і канонічне спілкування з рештою Помісними Православними Церквами.

У 1918—1944 до складу Румунської православної церкви входила, автокефальна до того часу, Буковинська митрополія та православні парафії південної Бессарабії. Після зайняття Бессарабії, Румунський Синод заснував Кишинівську архиєпископію. 1927 року її було піднесено до рангу митрополії, а до її складу включено створені румунським Синодом у 1922 році Хотинську та Бєлгород-Дністровську єпархії.

Територія Румунської Православної Церкви

Канонічна територія — Румунія. Юрисдикція Румунської Православної Церкви поширюється також на ряд єпархій в Америці (США та Канада), Західної та Південної Європи.

У 2002 — влада Молдови зареєстрували «Бессарабську митрополію» як релігійну юридичну особу, а в 2006 визнали її «духовним, канонічним й історичним спадкоємцем Бессарабської митрополії, яка функціонувала до 1944 включно» з її єпархіями.

24 жовтня 2007 Синод Румунської Православної Церкви утворив 7 нових єпархій. Зокрема, було відновлено 3 єпархії Бессарабської митрополії, які існували до 1944 року. Наразі їх центри знаходяться в молдавських містах Бельци, Кантемирі та Дубоссарах, але з часом Румунська Церква має на меті перенести єпископські кафедри в українські міста — Хотин, Ізмаїл та Білгород-Дністровський. Отже, за заявами Румунської Православної Церкви, коли складуться сприятливі обставини, вона планує перенести єпархії у відповідні українські міста.[1]

Патріарша резиденція знаходиться у Бухаресті.

Згідно з останнім переписом населення (2002) в Румунії проживають 21 794 792 осіб, з яких 86,7 % заявили себе православними християнами.

У Румунській Православній Церкві діють 631 монастирі та скити, в яких подвизаються 8 059 ченців і черниць. Патріарх Блаженніший Даниїл, архієпископ Бухарестський.

Титул Предстоятеля: «Блаженніший Архієпископ Бухарестський, Митрополит Мунтенскій і Добруджійскій, Намісник Кесарії Каппадокійской і Патріарх Румунський».

Предстоятелі[ред. | ред. код]

Митрополити Унгро-Валаські (1359—1925)[ред. | ред. код]

  • Іакінф XIV век
  • Максим Бранцовичи 1505—1508
  • Макарій 1512—1521
  • Євтимій I 1561—1576
  • Євтимій II 1594—1602
  • Діонісій Раллі Палеолог 1600
  • Лука Кіпріот 1602—1629
  • Феофіл 1636—1648
  • Стефан 1648—1653; 1655—1668
  • Ігнатій Серб 1653—1662
  • Феодосій 1668—1672; 1679—1708
  • Варлаам 1672—1679
  • Сщмч. Анфім Іверський 1708—1716
  • Митрофан 1716—1719
  • Даниїл 1719—1731
  • Стефан II 1731—1738
  • Неофіт I Критянин 1738—1753
  • Філарет II 1753—1760
  • Григорій II 1760—1787
  • Косьма 1787—1792
  • Філарет II 1792—1793
  • Досифей Філітілі 1793—1810
  • Ігнатій 1809—1826
  • Нектарій 1813—1825
  • Діоніиій (Лупу) 1821—1831
  • Григорій IV Даскел 1823—1834
  • Неофіт II 1840—1850
  • Нифон 1850—1875
  • Каллінік (Міклеску) 1875—1886
  • Йосиф (Георгян) 1886—1893; 1896—1909
  • Геннадій (Петреску) 1893—1896
  • Афанасій (Миронеску) 1909—1911
  • Канон (Арамеску) 1912—1918
  • Мирон (Кристя) 1919 — 4.II.1925

Патріархи Румунські (з 1925)[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]