Микільське (Волноваський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Микільське
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Волноваський район
Рада/громада Микільська сільська рада
Код КОАТУУ 1421584401
Облікова картка Микільське 
Locator Dot2.gif
Розташування села Микільське
Основні дані
Засноване 1840-ві роки
Населення 1 922 чоловік (2001)
Поштовий індекс 85720
Телефонний код +380 6244
Географічні дані
Географічні координати 47°45′02″ пн. ш. 37°18′02″ сх. д. / 47.75056° пн. ш. 37.30056° сх. д. / 47.75056; 37.30056Координати: 47°45′02″ пн. ш. 37°18′02″ сх. д. / 47.75056° пн. ш. 37.30056° сх. д. / 47.75056; 37.30056
Середня висота
над рівнем моря
167 м[1]
Водойми р. Кашлагач
Відстань до
обласного центру
68,4 км
Відстань до
районного центру
30,2 км
Найближча залізнична станція Велико-Анадоль
Відстань до
залізничної станції
16,5 км
Місцева влада
Адреса ради с. Микільське, вул. 50 років Жовтня, 81
Сільський голова Куцай Микола Володимирович
Карта
Микільське is located in Україна
Микільське
Микільське
Микільське is located in Донецька область
Микільське
Микільське

Микільське у Вікісховищі?

Микі́льське — село в Україні, у Волноваському районі Донецької області України, центр сільської ради.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Розташоване за 30 км від районного центру і за 16 км від залізничної станції Велико-Анадоль. Населення 1 922 чоловік (2001). Землі села межують із територією с. Водяне, Мар'їнський район, Донецької області.

У селі є Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир.

Історія[ред.ред. код]

Село засноване в 40-х роках XIX століття переселенцями з Полтавщини та Орловщини.

Радянська влада встановлена в грудні 1917 року.

пам'ятник на честь воїнів, які загинули у війні

У радянсько-німецькій війні брали участь 481 осіб. Із них 278 загинули в боях. Усі учасники війни нагороджені орденами і медалями. На честь воїнів, які загинули у боротьбі проти німецько-нацистських загарбників, у селі споруджений пам'ятник.

Станом на 1970 рік у селі було 699 дворів, проживало 2 094 особи. В селі знаходився колгосп ім. Петровського, за яким було закріплені 6 057 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 5 345 га орних земель. Господарство спеціалізувалося на виробництві яловичини, було розвинене рослинництво. За трудову доблесть 22 жителі села були нагороджені орденами і медалями СРСР.

На той час у селі працювали середня школа, в якій 22 вчителі навчали 280 учнів, будинок культури на 400 місць, бібліотека з книжковим фондом 13 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, де працювали 8 чоловік із середньою медичною освітою, аптека, дитячий садок-ясла на 45 місць, 4 магазини, майстерні побутового обслуговування.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1922 особи, з них 81,27 % зазначили рідною мову українську, 18,47 % — російську, 0,05 % — молдовську та білоруську мови[2].

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженцем села є Степурський Андрій Васильович — майстер спорту України міжнародного класу з гирьового спорту.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • {{ІМСУ}