Микільське (Вугледарська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Микільське
Храм святителя Миколая, Микільске.jpg
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Волноваський район
Громада Микільська сільська рада
Код КОАТУУ 1421584401
Облікова картка Микільське 
Основні дані
Засноване 1840-ві роки
Населення 1608 (01.01.2017)
Площа 4.3 км²
Густота населення 374 осіб/км²
Поштовий індекс 85720
Телефонний код +380 6244
Географічні дані
Географічні координати 47°45′02″ пн. ш. 37°18′02″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
167 м[1]
Водойми р. Кашлагач
Відстань до
обласного центру
68,4 км
Відстань до
районного центру
30,2 км
Найближча залізнична станція Велико-Анадоль
Відстань до
залізничної станції
16,5 км
Місцева влада
Адреса ради с. Микільське, вул. Центральна, 81
Сільський голова Кондращенко Микола Іванович
Карта
Микільське. Карта розташування: Україна
Микільське
Микільське
Микільське. Карта розташування: Донецька область
Микільське
Микільське

CMNS: Микільське у Вікісховищі

Микі́льське — село в Україні, у Волноваському районі Донецької області України, центр сільської ради.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Розташоване за 30 км від районного центру і за 16 км від залізничної станції Велико-Анадоль. Населення 1 922 чоловік (2001). Землі села межують із територією с. Водяне, Мар'їнський район, Донецької області.

У селі є Свято-Успенський Миколо-Василівський монастир.

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване в 40-х роках XIX століття переселенцями з Полтавщини та Орловщини.

Радянська влада встановлена в грудні 1917 року.

пам'ятник на честь воїнів, які загинули у війні

У радянсько-німецькій війні брали участь 481 осіб. Із них 278 загинули в боях. Усі учасники війни нагороджені орденами і медалями. На честь воїнів, які загинули у боротьбі проти німецько-нацистських загарбників, у селі споруджений пам'ятник.

Станом на 1970 рік у селі було 699 дворів, проживало 2 094 особи. В селі знаходився колгосп ім. Петровського, за яким було закріплені 6 057 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 5 345 га орних земель. Господарство спеціалізувалося на виробництві яловичини, було розвинене рослинництво. За трудову доблесть 22 жителі села були нагороджені орденами і медалями СРСР.

На той час у селі працювали середня школа, у якій 22 вчителі навчали 280 учнів, будинок культури на 400 місць, бібліотека з книжковим фондом 13 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, де працювали 8 чоловік із середньою медичною освітою, аптека, дитячий садок-ясла на 45 місць, 4 магазини, майстерні побутового обслуговування.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1922 особи, з них 81,27 % зазначили рідною мову українську, 18,47 % — російську, 0,05 % — молдовську та білоруську мови[2].

Персоналії[ред. | ред. код]

Уродженцем села є Степурський Андрій Васильович — майстер спорту України міжнародного класу з гирьового спорту.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]