Багатир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Багатир
Герб села Богатырь.png
Герб Багатиря
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Великоновосілківський
Рада/громада Багатирська сільська рада
Код КОАТУУ 1421280801
Облікова картка Багатир 
Основні дані
Засноване 1780
Населення 1348 (01.01.2014)
Площа 4.914 км²
Густота населення 274.3 осіб/км²
Поштовий індекс 85530
Телефонний код +380 6243
Географічні дані
Географічні координати 47°59′34″ пн. ш. 36°56′11″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
102 м
Водойми р. Вовча
Відстань до
обласного центру
73,6 км
Відстань до
районного центру
20,3 км
Найближча залізнична станція Роя
Відстань до
залізничної станції
29,5 км
Місцева влада
Адреса ради 85530, с. Багатир, пр. Миру, 23; тел. 98-6-24
Сільський голова Афендіков Олександр Семенович
Карта
Багатир. Карта розташування: Україна
Багатир
Багатир
Багатир. Карта розташування: Донецька область
Багатир
Багатир
Locator Dot2.gif
Розташування села Багатир

Багати́р — село в Україні, у Великоновосілківському районі Донецької області. Орган місцевого самоврядування — Багатирська сільська рада.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Село розташоване на лівому березі р. Вовча. Відстань до райцентру становить близько 20 км і проходить автошляхом Т 0518.

Історія[ред. | ред. код]

Заснування[ред. | ред. код]

Заснований грецькими поселенцями із сіл Лака і Богатир, що в Криму, у 1780 р.

За даними на 1859 рік, у казенному селі Маріупольського грецького округу Олександрівського повіту Катеринославської губернії мешкало 1617 осіб (860 чоловічої статі та 817 — жіночої), налічувалося 281 дворове господарство, існувала православна церква, відбувалися 2 ярмарки на рік[1].

Станом на 1886 рік, у грецькій колонії, центрі Богатирської волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії, мешкало 2211 осіб, налічувалося 395 дворових господарств, існували православна церква, школа й 4 лавки, відбувалося 4 ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3258 осіб (1697 чоловічої статі та 1561 — жіночої), з яких 3253 — православної віри[3].

У 1908 році в селі мешкало 3680 осіб (1856 чоловічої статі та 1824 — жіночої), налічувалося 563 дворових господарства[4].

Громадянська війна в Росії і Друга світова війна[ред. | ред. код]

У 1918 р. тут встановили радянську владу. Але у 1919—1920 рр. село було ареною важких боїв із денікінцями.

Село Багатир у роки Другої світової війни перебувало на тимчасово окупованих територіях. 511 мешканців села було мобілізовано до Червоної Армії, 243 із них — загинули. Визволителям села, що загинули під час боїв, споруджено пам'ятник на братській могилі.

За часів СРСР[ред. | ред. код]

У 1929 р. тут організували колгосп ім. Жданова. Селяни займалися землеробством, тваринництвом м'ясомолочного спрямування, виноградарством, садівництвом.

У селі — школа, Будинок культури, 2 бібліотеки, лікарня на 40 ліжок (три лікаря і 58 осіб середнього медичного персоналу), вісім крамничок, аптека, кафе.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1695 осіб, із них 7,61 % зазначили рідною мову українську, 90,97 % — російську та 1,18 % — грецьку мову[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2417) (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)
  4. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Маріупольскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 9-1)
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область